Суха перегонка дерева

При нагріванні деревини без повітря перш за все відганяється вода, а при 170-270°С утворюються гази (СО, СО₂) і невеликі кількості ацетатної кислоти та метилового спирту. До 270-280°С відбуваються ендотермічні реакції, а після цього починається екзотермічний процес. В таких умовах збільшується вихід газових продуктів, в тому числі ацетатної кислоти і метанолу, а також газів. В інтервалі 280-400°С завершується відгонка залишку летких продуктів. Зазначеним чином отримують деревне вугілля, а при охолодженні парогазової суміші – смолу, водний дистилат і неконденсовані гази. Вихід продуктів залежить від породи деревини, температури та часу проведення процесу.

Деревне вугілля використовують в металургії як високоякісне паливо, що не містить фосфору та сірки, а також для виробництва активованого вугілля, яке широко використовують як адсорбенти, відновники в деяких хімічних виробництвах.

Деревна смола використовується для просочування деревини (консервант та засіб проти гниття), у фармацевтичній промисловості, для одержання флотаційних агентів, антиоксидантів для крекінг-бензинів. Складається в основному з фенолів.

Водний дистилат містить мурашину, ацетатну та пропіонову кислоти, ацетон, метилетилкетон, метанол, ацетальдегід, фурфурол. На сучасних заводах з дистилату відганяють метанол і екстрагують ефіром ацетатну кислоту. Досить довгий час основним постачальником такої продукції були лісохімічні заводи, але на сучасному етапі розроблений промисловий органічний синтез ацетатної кислоти.

Технологія полімерів. Виробництво хімічних волокон

Хімічними волокнами називають тіла, довжина яких в багато разів перевищує їх дуже малі розміри поперечного перерізу (поперечний переріз найчастіше вимірюють в мікронах).

Волокна поділяють на групи:

• акрилове;

• ацетатне;

• віскозне;

• поліакрилоамідне;

• поліамідне;

• полівінілспиртове;

• полівінілхлоридне;

• полікарбонатне;

• полігексаметилендіамідне;

• полінозне;

• поліолефінове;

• поліуретанове;

• поліформальдегідне;

• поліенантове;

• скляне;

• вуглецеве;

• триацетатне;

• штапельне тощо.

Хімічні волокна мають широке використання – це текстильні матеріали, шкіра, папір тощо.

Майже до початку ХХ-го сторіччя для виготовлення волокна та тканин на основі волокна використовувалися тільки природні волокнисті матеріали: бавовна, шовк, шерсть, льон, натуральний шовк, конопля, але вони в недостатній мірі задовольняли попит на волокна і тому в результаті пошуків були створені виробництва штучного волокна.

Вперше було отримане штучне волокно методом пропускання через фільєру розчину нітроефіру целюлози в спиртово-ацетоновій суміші. Тепер вже відомо понад 500 різних видів хімічного волокна, а освоєно промисловістю – більше його 40 видів.

За своїм походженням волокна поділяють на природні та штучні (хімічні). Хімічні волокна, в свою чергу, поділяються на штучні (виготовляють з ВМС) і знаходяться в природі в готовому вигляді (целюлоза, казеїн) та синтетичні волокна, які отримують з полімерів.

Застосування хімічних волокон росте з року в рік. Цьому сприяє висока ефективність їх отримання і повна незалежність від кліматичних та природніх умов, практична невичерпність сировини та можливість випуску волокна з новими властивостями. Так, витрати в людино-годинах на виробництво 1 тонни волокна складає: для шерсті (митої) 400, для бавовни – 238, для віскозного штапелю – всього 50.

Якщо властивості природніх волокон змінюються у вузьких межах, то хімічні волокна можуть мати цілий комплекс властивостей і в залежності від їх майбутнього використання. З хімічного волокна виготовляють такі товари народного споживання: тканини, трикотаж, пухові вироби, одяг, взуття, спорт-інвентар, щітки, бортові тканини, корд, фільтрувальні тканини, нитки, брезенти високої міцності, пожежні рукави, риболовні знаряддя, привідні ремені, скафандри – тобто використання хімічного волокна має безліч напрямків.

У виробництві різних типів хімічних волокон як з природніх полімерів, так і з синтетичних смол, є багато спільного, але в цілому кожен з методів має свої особливості.