4. Коефіцієнти форми деревних стовбурів.

Дерева, які ростуть на відкритому просторі, характеризуються більшою збіжистістю, ніж дерева у складі насадження, які є більш повнодеревними. Тому при однакових діаметрах на висоті 1,3 м і висотах об’єми таких окремих дерев різні, що пояснюється різницею форми їх стовбура.

Лісогосподарська практика вимагала розробки методів характеристики деревних стовбурів, які відображували збіг стовбурів. Для характеристики форми деревних стовбурів запропонували приймати співвідношення діаметрів стовбура, виміряних на різних висотах, які назвали коефіцієнтами форми. Вони позначаються буквою «q» з відповідним індексом, який показує, для якої висоти стовбура визначений коефіцієнт форми (Шиффель, 1899).

Коефіцієнт форми - це відношення діаметрів стовбура на різних висотах до таксаційного діаметра.

У лісовій таксації для вирішення різних таксаційних завдань найчастіше визначають коефіцієнти форми за діаметрами біля кореневої шийки (d₀), на одній четвертій висоти (d_1/4), на половині (d_1/2) і на трьох четвертих висоти стовбура (d_3/4). Формулу визначення коефіцієнта форми можна записати у такому загальному виді:

q_n =

Відповідно найуживаніші коефіцієнти форми обчислюються за наступними формулами:

q₀ = ; q₁ = ; q₂ = ; q₃ = ;

де, q – відповідні коефіцієнти форми;

d – діаметри стовбура на відповідних висотах.

Кожний коефіцієнт форми є відносним діаметром і характеризує збіг у певній частині стовбура, але не дає характеристики форми для цілого стовбура. Коефіцієнти форми, взяті разом, вже дають міркування про дійсний відносний збіг стовбура і формують досить добре уявлення про форму стовбура і ступінь його збіжистості.

Коефіцієнт форми q₀ буде завжди більше 1, всі решта менше 1.

Найбільше практичне значення має коефіцієнт форми q₂, оскільки цей коефіцієнт добре вивчений і дає об’єктивну характеристику збігу найціннішої нижньої половини стовбура.

Для визначення q₂ необхідно знати діаметр на середині стовбура, тому його можна точно визначити тільки для зрубаних стовбурів, а для ростучих дерев його можна визначати із застосуванням дендрометрів.

Коефіцієнт форми стовбура q₂ також має суттєвий недолік внаслідок залежності його не тільки від форми стовбура, але й від його висоти, що спотворює дійсне уявлення про форму стовбура.

Наприклад, для усіх стовбурів з висотою 2,6 м q₂ дорівнює одиниці. Встановлено, що із збільшенням висоти дерев величина коефіцієнта форми зменшується, зі збільшенням діаметрів стовбура величина коефіцієнта форми також дещо зменшується.

Коефіцієнт форми q₂ змінюється у межах 0,45-0,85. За численними дослідженнями, для основних деревних порід середньої збіжистості середні значення коефіцієнтів форми q₂ наступні:

сосна ялина, ялиця дуб бук

0,67 0,70 0,68 0,66

береза граб вільха чорна осика

0,66 0,65 0,70 0,70

Чим більша величина коефіцієнта форми q₂, тим менший збіг стовбура, він має кращу форму і більшу виробничу цінність та навпаки.

За величиною коефіцієнта форми q₂ можна дати характеристику ступеню збіжистості стовбурів:

малозбіжисті ……….... 0,72 і більше; середньозбіжисті ……. 0,62 - 0,71; сильнозбіжисті ………. до 0,61

Коефіцієнт форми використовується для визначення об’ємів стовбурів. Складені таблиці, за якими визначають об’єми стовбурів ростучих дерев за висотою, діаметром на висоті грудей та середнім коефіцієнтом форми q₂.