14.Законодавча влада в системі державного управління

Законодавча влада здійснюється перш за все загальнодержавним представницьким органом.

Термін парламент вперше з’явився у Великобританії, але походить від французького слова (говорити).

Парламент – це виборний колегіальний орган держави, тобто це вищий орган народного представництва, який виражає суверенну волю народу, покликаний регулювати важливі суспільні відносини головним чином шляхом прийняття законів, здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади і вищих посадових осіб.

Не у всіх країнах парламент є єдиним законодавчим органом, так закони можуть видавати й інші органи (Індонезія, Китай), абсолютні монархи (Оман)

Види парламентів:

Залежно від форми правління в державі:

- парламенти в парламентарних республіках (Великобританія, Італія);

- парламенти в президентських республіках (США);

- парламенти в країнах із змішаною формою правління (Франція, країни СНГ)

За роллю, яку відіграють парламенти

- активні парламенти (конгрес США);

- реактивні парламенти (Великобританія, Австралія, Канада)

- маргінальні парламенти – парламенти, які контролюються верховною виконавчою владою до такого степеню, що їх вплив на політику є дуже незначним;

- мінімальні парламенти – парламенти як такі мають лише назву, а ніякого впливу на формування

Сучасні парламенти складаються з однієї чи двох палат

Перевага двопалатного парламенту полягає в тому, що верхня палата стримує нижню від непродуманих і жорстких рішень.

Специфіка компетенції парламенту пов’язана з його природою, як вищого представницького органу, він сам вправі визначати свою компетенцію шляхом прийняття законів і конституцій.

15. Історичні форми управління регіональним розвитком

Сучасна історія регіональної політики започаткована у 1920-х роках, але у практичній реалізації сягає прадавніх часів

16. Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади

Уряд – це колегіальний орган універсальної компетенції, що здійснює виконавчу и розпорядницьку владу в країні.

КМУ є вищим колегіальним органом загальної компетенції у системі ОВВ, який спрямовує, координує і контролює діяльність міністерств, інших ЦОВВ, Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

До основних урядових завдань належать:

• забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності;

• здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави;

• виконання Конституції й законів України, актів Президента України;

• забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

• забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики;

• забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності;

• вжиття заходів щодо гарантування обороноздатності й національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

• забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання природних ресурсів.

Діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах: поділу державної влади, верховенства права, законності, колегіальності, науковості, гласності.

Існують конституційні обмеження щодо входження до складу уряду. Члени КМУ не можуть бути народними депутатами або мати інший представницький мандат, не мають права поєднувати свою діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової або творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу підприємства, установи, організації, метою яких є одержання прибутків.

КМУ припиняє свої повноваження у випадку:

• обрання нової ВРУ Президента України,

• заяви про відставку або смерті Прем’єр-міністра України,

• звільнення Прем’єр-міністра Президентом України,

• прийняття парламентом резолюції недовіри уряду.

Президент має право у будь-який час звільнити з посади будь-якого члена уряду. Водночас кожен член КМУ має право з політичних чи особистих мотивів заявити Президентові про свою відставку.