1. Предмет курсу «Історія української культури». Поняття «культура».

Курс історія української культури спрямований на збагачення і розширення гуманітарної підготовки студентів, формування творчості активності майбутніх фахівців; ця навчальна дисципліна дає уявлення про етапи історичного розвитку, культури, забезпечує розуміння зв’язку всіх складових культури – мистецтва, етнографії, матеріальної культури, наукового знання. усіх форм духовних цінностей, формує світогляд. Культуру поділяють на матеріальну і духовну:Матеріальна культура – це сукупність матеріальних благ, створених людською працею на кожному етапі суспільного розвитку. Духовна культура (духовність) – це рівень інтелектуального, морального, естетичного та емоційного розвитку суспільства. Історія культури України. Вивчає культурні та мистецькі надбання народів, що проживали і проживають на території нинішньої України. Об’єктом дослідження і вивчення є пам’ятки духовної і матеріальної культури, створені в продовж століть і зафіксовані в тих чи інших формах. Історія культури вивчає пам’ятки духовної культури в усній формі: казки, міфи, легенди, пісні, думки, прислів’я, тощо. Серед визначених об’єктів матеріальна культура – пам’ятки, трипільської, черняхівної, скіфської культур, Київської Русі, козацької доби та ближчих до нас часів. Сюди входять пам’ятки архітектури, хатнє начиння, одяг, сільськогосподарський реманент, твори декоративного мистецтва тощо. Отже, цей предмет охоплює широкий спектр людської діяльності, пов’язаної духовною і матеріальною спадщиною та набутками сучасників

4 Види, методи, функції культури

Культура відіграє важливу роль у житті суспільства, виступає засобом акумуляції, зберігання й передачі людського досвіду. Ця роль культури реалізується через ряд функцій.1)  Освітньо-виховна функція. Можна сказати, що саме культура робить людину людиною. Індивід стає людиною, членом суспільства, особистістю в міру соціалізації, тобто освоєння знань, мови, символів, цінностей, норм, звичаїв, традицій свого народу, своєї соціальної групи й усього людства.Рівень культури особистості визначається її соціалізованістю прилученням до культурної спадщини, а також ступенем розвитку індивідуальних здібностей.Культура особистості зазвичай асоціюється з розвиненими творчими здібностями, ерудицією, розумінням творів мистецтва, вільним володінням рідною й іноземною мовами, акуратністю, увічливістю, самовладанням.. високою моральністю тощо. Усе це досягається в процесі виховання й навчання.2) Інтегративна й дезінтегративна функції культури. На ці функції особливу увагу звертав у своїх дослідженнях Е. Дюркгейм.Згідно з Е. Дюркгеймом, освоєння культури створює в людей — членів тієї або іншої спільноти — почуття спільності, приналежності до однієї нації, народу, релігії, групи тощо. Таким чином, культура об’єднує людей, інтегрує їх, забезпечує цілісність групи.Але об’єднуючи одних на основі якої-небудь субкультури, вона протиставляє їх іншим, роз’єднує більш широкі групи й спільності. Усередині цих більш широких груп і спільностей можуть виникати культурні конфлікти. Таким чином, культура може й нерідко виконує дезінтегруючу функцію.3)  Регулююча функція культури. У ході процесу соціалізації цінності, ідеали, норми й зразки поведінки стають частиною самосвідомості особистості. Вони формують і регулюють її поведінку. Можна сказати, що культура в цілому визначає ті рамки, у яких може й повинна діяти людина. Культура регулює поведінку людини в сім’ї, у школі, нароботі, у побуті тощо і тому, що вона містить систему вимог і заборон. Порушення цих вимог і заборон пускає в хід певні санкції, які встановлені суспільством і підтримуються силою громадської думки и різних форм інституціонального примусу.Сукупність норм, правил і моделей поведінки, які становлять відносно замкнуту сферу у складі цілого, називають галузями культури. Економічна, політична, професійна та інші види діяльності людей дають підстави виділити їх у самостійні галузі культури.