- •1. Розвиток афінської демократії у VI-IV ст. До н.Е.
- •2. Стародавня Спарта: держава, суспільство, культура.
- •3. Римська імперія в I—II ст.
- •4. Пунічні війни та їхні наслідки,
- •5. Падіння Римської імперії: причини та наслідки.
- •6. Завоювання Александра Македонського. Епоха еллінізму.
- •7. Антична культура та її вплив на розвиток народів Європи.
- •Культура стародавньої греції
- •Культура стародавнього риму
- •8. Слов’янська колонізація Балканського півострова VI-VII ст.
- •9. Просвітницька діяльність Св. Кирила і Мефодія.
- •10. Варварські держави остготів і вестготів: причини падіння.
- •11. Франкська держава: основні етапи та особливості розвитку.
- •12. Розпад Франкської імперії. Утворення Французького та Німецького королівств.
- •13. Епоха вікінгів в Європі (VIII-XI ст.).
- •14. Утворення та розвиток Московської держави (друга половина XV — перша третина XVI ст.).
- •15. Візантійська імперія: особливості історичного розвитку.
- •16. Хрестові походи: причини, перебіг, наслідки.
- •17. Священна Римська імперія. Боротьба за інвеституру.
- •18. Розкол християнства 1054 р.: наслідки і пошуки компромісу.
- •Сприйняття розколу на Русі[ред. • ред. Код]
- •Наслідки[ред. • ред. Код]
- •Спроби подолання розколу[ред. • ред. Код]
- •19. Велика Хартія вольностей та формування парламенту в Англії.
- •20. Сербська держава Неманичів. '“Законник Стефана Душана”.
- •21. Італійські морські республіка: Венеція та Генуя.
- •22. Становлення та особливості французької станової монархії.
- •24. Арабське завоювання Піренейського півострова. Реконкіста.
- •25. Середньовічні міста: самоврядування (магдебурзьке право), цехи, ремесло і торгівля.
- •26. Гуситський рух: ідеологія та представники.
- •27. Епоха Відродження: характерні риси та представники.
- •28. Великі географічні відкриття: «причини, перебіг, наслідки.
- •29. Колоніальні завоювання Іспанії і Португалії у XVI-XVII ст.
- •30. Турецька експансія на Балканах в XIV-XV ст.
- •31 . Формування станової монархії у Польщі XV-XVI ст.
- •32. Реформація та контрреформація у Європі.
- •33. Англійська революція середини XVII ст.: основні етапи та історичне значення.
- •35. Тридцятилітня війна: причини, основні етапи, наслідки.
- •36. Просвітництво: основні ідеї та представники.
- •37. Політика “освіченого абсолютизму” в монархії Габсбургів у другій половині XVIII ст.
- •38. Утвердження абсолютизму в Росії у XVIII ст.
- •39. Війна за незалежність північноамериканських колоній Англії та утворення сша.
- •40. Велика французька революція кінця xvіii ст.: основні етапи та історичне значення.
- •41. Наполеонівські війни та їх наслідки.
- •42. Віденський конгрес та його рішення.
- •43. Польське питання у міжнародній політиці (1795-1815 рр.).
- •44. Визвольна боротьба балканських народів проти Порти в першій третині XIX ст.
- •45. Промисловий переворот в Англії та його наслідки.
- •46. Революція 1848 р. У Франції. Конституція Другої республіки.
- •47. Революція 1848 р. В Німеччині. Проблема об’єднання країни.
- •48. Становлення незалежних держав на Балканському півострові в останній третині XIX - на поч. XX ст.
- •49. Культурно-національні рухи народів монархії Габсбурґів у першій половині XIX ст.: організаційні та ідеологічні особливості.
- •50. Польський національно-визвольний рух у 1830-1860-х рр.
- •51. Революції 1848-1849 рр. У Центрально-Східній Європі: ліберальні і національні вимоги.
- •52. Конституційні реформи 1860-х рр. В монархії Габсбурґів: становлення "системи дуалізму.
- •53. Об’єднання Італії: передумови та етапи.
- •54. Реформи 1860-х- 1870-х рр. У Російській імперії.
- •55. Революція 1867-1868 рр. Та ліберальні реформи в Японії.
- •56. Франко-прусська війна 1870-1871 рр. Утворення Німецької імперії.
- •57. Росія на зламі хіх-хх ст.: влада і суспільство.
- •58. Система міжнародних відносин наприкінці XIX — на початку XX ст.
- •59. Перша світова війна: причини, учасники, основні етапи.
- •30 Жовтня 1918 р. Було укладено перемир’я з Туреччиною.
- •11 Листопада 1918 р. В Комп’єнському лісі було підписано перемир’я, яке завершило Першу світову війну 1914–1918 рр. Німеччина та її союзники занзали поразки.
- •60. Революція і громадянська війна в Росії (1917-1921 рр.).
- •61. Паризька мирна конференція 1919-1920 рр. Версальська система мирних договорів.
- •62. Польща в міжвоєнні роки: еволюція політичної системи.
- •63 . Суспільно-політичний розвиток Югославії в 1929-1941 рр.
- •64. Громадянська війна в Іспанії 1936-1939 рр.
- •65. “Велика депресія” 1929-1933 рр. У сша. “Новий курс” ф. Рузвельта.
- •66. Фашистська Італія: внутрішня і зовнішня політика.
- •67. Нацистська Німеччина: внутрішня і зовнішня політика.
- •68. Срср у 20-30-ті роки XX ст.: шляхи будівництва соціалізму.
- •69. Початок Другої світової війни. “Дивна війна” (1939-1940 рр.).
- •70. Німецько-радянська війна 1941-1945 рр.
- •71. Формування антигітлерівської коаліції. Міжсоюзницькі конференції 1943-1945 рр.
- •72. Нацистський окупаційний режимм та Рух Опору в країнах Європи в роки Другої світової війни.
- •73. Завершальний етап Другої світової війни (1944-1945 рр.). Ялтинська та Потсдамська конференції.
- •75. Утворення кнр: особливості внутрішньої та зовнішньої політики.
- •76. Японія: особливості політичного та соціально-економічного розвитку після Другої світової війни.
- •77. Близькосхідна криза: ґенеза та основні етапи.
- •78. Кінець колоніальної системи: процес деколонізації в Африці та Азії.
- •79. Науково-технічна революція в країнах Заходу: етапи та досягнення.
- •81. Суспільно-політична криза у Польщі початку 1980-х рр.
- •82. Срср у 1985-1991 роках: від реформ до розпаду.
- •83 . Політичний розвиток Чехословаччини у 1980-х - на поч. 1990-х років.
- •84. Падіння Берлінської стіни та об’єднання Німеччини.
- •85. Розпад сфрю і утворення на її території нових держав.
- •86. Перехід від військової диктатури до демократії в країнах Латинської Америки у 1980-1990-х рр.
- •87. Неоконсервативна модель суспільних відносин в країнах Заходу у 1980-х рр.: “тетчеризм” та “рейґаноміка”.
- •Кримська окупація (22 лютого—18 березня 2014)
- •Вторгнення російських військ на півострів
- •«Референдум» 16 березня
- •Початок антитерористичної операції (13 квітня—20 червня 2014)
- •89. Інтеґраційні процеси у Західній Європі. Створення та діяльність Європейського Союзу.
- •90. 3Акінчення “холодної війни” і формування нового світопорядку.
41. Наполеонівські війни та їх наслідки.
Наполеонівські війни – війни Франції, які вона вела в період консульства (1799-1804) та імперії (1804-1815). Війни ці велися в інтересах нової військової та цивільної аристократії Франції і мали загарбницький характер.
У 1805 р. було створено 3 антифранцузьку коаліцію у складі Англії, Австрії, Росії, Швеції. 21 жовтня 1805 р. відбулася Трафальгарська битва, де було розгромлено франко-іспанський флот. Наполеон отримав поразку на морі. Зовсім інша картина складалася на сухопутному театрі воєнних дій. Зокрема, Наполеон здобув перемогу 2 грудня 1805 р. під Аустерліценом, розбивши австрійську та російську армії.
У 1806 р. до Англії та Росії приєдналася Пруссія , так утворилася 4 антифранцузька коаліція. Вирішальна битва відбулася 14 жовтня 1806 р. під Ієною. Наприкінці жовтня 1806 р. Наполеон прибув до Берліна, де 21 листопада підписав декрет про Континентальну блокаду, згідно з яким у всій Французькій імперії та залежних від неї країнах найсуворіше заборонялося торгувати з Англією. Блокада мала зруйнувати економіку Англії.
Розгром Пруссії не привів до остаточної перемоги над 4 коаліцією. Росія продовжувала війну. У двох битва 1807 р. у Східній Пруссії біля Пресиш-Ейлау та під Фрідландом французька армія зазнала значних втрат від російської армії. Почалися переговори про мир, якого птребували обидві держави. Так, 7 червня 1807 р. в Тільзіті було підписано мир і союзний договір між Росією та Францією, згідно з яким Олександр І: визнавав проведені зміни Наполеоном у Європі; приєднувався до Континентальної блокади; одержував право на свободу дій проти Швеції і Туреччини; не погодився на ліквідацію Пруссії як самостійної держави і вона була збережена, хоча й у розчленованому вигляді.
У Європі склалася нова розтановка сил: фактично договір передбачав панування двох сильних держав при умові значної переваги Франції. Але це не задовольнило Наполеона, який хотів домогтися абсолютного панування в Європі. Олександр І також не хотів миритися з послабленням позиції Росії. Це визначило нетривкість і нетривалість Тільзітського миру, який був скоріше просто перемир’я.
Перша анти французька коаліція розпалася, хоч Англія та Австрія, маючи підтримку ряду невеликих німецьких та італійських держав, продовжували війну. Тому французький уряд вирішив завдати удару по цих двох сильних європейських державах. Це питання зумів вирішити генерал Бонапарт, який зумів придушити роялістський заколот. Взявши під своє командування італійську армію та разом з нею діставшись рівнин Пн. Італії, протягом квітня-травня 1796 р. здобув ряд перемог над австрійцями та їхнім союзником П’ємонтом. 10 травня французи перемогли австрійців біля Лоді. У серпні-листопаді 1796 р. та на початку 1797 р. австрійська армія зазнала ще кількох поразок. Остерігаючись просування французів до Відня, Австрія наважилась піти на укладення
!!! Бонапарт перемагав, через те, що застосував нову стратегію і тактику армії. А також похід в Італію підтримувався революційними настроями населення італійських міст. Тут було повалено кілька монархічних режимів.
Коли Бонапарт повернувся, то Директорія вже його призначила командувачем англійських військ, які готувалися до вторгнення на Британські острови. Але Бонапарт запропонував Директорії план походу в Єгипет і ті погодились. Походів був далекий і небезпечний, а на той час Бонапарта в Парижі Директорія почала боятися, таким чином хотіла його позбутися.
Формально Єгипет належав Османській імперії. Захоплення його загрожувало планам Англії в Індії. Хоча Бонапарту і дісталася перемога в битві біля пірамід, в цілому похід не вдався. Французька армія опинилася в ізоляції. Незвичний клімат і хвороби важко позначились на війську. Зовсім не було контакту з місцевим населенням, яке не розуміло закликів французів. Ситуація була критична, проте Бонапарт зумів вернутися на батьківщину у жовтні 1799 р., але без війська.
Причини: Кінцева мета – розгром Англ і завоюв Фр світового панування. Здісн цю мету Фр планув через розгром всіх вел Європ держ, почин з Росії.
1 – Наполеон після Тільзитського миру порушив обіцянку не заважати приєднанню до Росії дунайських князівств і підбурював Туреччину та Іран продовжувати війну з нею.
2 – Наполеон був не задов. ↑ мит в Росії на фр товари і що вона, не зваж на континентальну блокаду, і далі ввозить товари з Англ
3 – використання Наполеоном герцогства Варшавського як воєнного плацдарму і як союзника проти Росії.
Наполеон уклав 1812 рр союзні договори з Прусією(надала йому тер Сх Прусії для зосер армії перед вторгненням) і Австрією – надали по 1му корпусу + вели таємні переговори з царем. 5 квітня – союз з Швецією: забезпечив відсутність загрози пн. І пд. європ част Росії.
Стратегічний план Наолеона полягав у рос армій поодинці, після чого мала настати капітуляція Рос. 24 червня армія Н вторглася в Росію, рос армії зєднались біля Смоленська і поч. відступати до Москви. Головноком рос армії ген Кутузов вирішив дати бій на підступах до Москви – Бородінська битва поч. 7 вересня 1812 – вел перемога рос армії, фр розбиті, але не вщент. Відступ рос – Кутузов виріш пожертвувати столицею, щоб зберегти рос армію і забезп перемогу. У бою під Малоярославцем рос війська відкинули фр армію з пд. напряму на розорену Смоленську дорогу. – фр армія вел втрати під час переправи через Березину. Наполеон поверн у Фр.Холодна зима прискорила повний розгром. Імперії Наполеона І було завдано смертельного удару. Згодом імператор сам назвав свій російський похід «фатальною помилкою».
