_1. Розвиток афінської демократії у VI-IV ст. до н.е.

2. Стародавня Спарта: держава, суспільство, культура.

3. Римська імперія в I—II ст.

4. Пунічні війни та їхні наслідки,

5. Падіння Римської імперії: причини та наслідки.

6. Завоювання Александра Македонського. Епоха еллінізму.

7. Антична культура та її вплив на розвиток народів Європи.

8. Слов’янська колонізація Балканського півострова VI-VII ст.

9. Просвітницька діяльність Св. Кирила і Мефодія.

10. Варварські держави остготів і вестготів: причини падіння.

11. Франкська держава: основні етапи та особливості розвитку.

12. Розпад Франкської імперії. Утворення Французького та Німецького королівств.

13. Епоха вікінгів в Європі (VIII-XI ст.).

14. Утворення та розвиток Московської держави (друга половина XV — перша третина XVI ст.).

15. Візантійська імперія: особливості історичного розвитку.

16. Хрестові походи: причини, перебіг, наслідки.

17. Священна Римська імперія. Боротьба за інвеституру.

18. Розкол християнства 1054 р.: наслідки і пошуки компромісу.

19. Велика Хартія вольностей та формування парламенту в Англії.

20. Сербська держава Неманичів. '“Законник Стефана Душана”.

21. Італійські морські республіка: Венеція та Генуя.

22. Становлення та особливості французької станової монархії.

23. Столітня війна: передумови, основні етапи, наслідки.

24. Арабське завоювання Піренейського півострова. Реконкіста.

25. Середньовічні міста: самоврядування (магдебурзьке право), цехи, ремесло і торгівля.

26. Гуситський рух: ідеологія та представники.

27. Епоха Відродження: характерні риси та представники.

28. Великі географічні відкриття: «причини, перебіг, наслідки.

29. Колоніальні завоювання Іспанії і Португалії у XVI-XVII ст.

30. Турецька експансія на Балканах в XIV-XV ст.

31 . Формування станової монархії у Польщі XV-XVI ст.

32. Реформація та контрреформація у Європі.

33. Англійська революція середини XVII ст.: основні етапи та історичне значення.

34. Утворення та розширення багатонаціональної монархії Габсбурґів (XVI-XVII СТ.).НЕМА

35. Тридцятилітня війна: причини, основні етапи, наслідки.

36. Просвітництво: основні ідеї та представники.

37. Політика “освіченого абсолютизму” в монархії Габсбургів у другій половині XVIII ст.

38. Утвердження абсолютизму в Росії у XVIII ст.

39. Війна за незалежність північноамериканських колоній Англії та утворення США.

40. Велика французька революція кінця XVІII ст.: основні етапи та історичне значення.

41. Наполеонівські війни та їх наслідки.

42. Віденський конгрес та його рішення.

43. Польське питання у міжнародній політиці (1795-1815 рр.).

44. Визвольна боротьба балканських народів проти Порти в першій третині XIX ст.

45. Промисловий переворот в Англії та його наслідки.

46. Революція 1848 р. у Франції. Конституція Другої республіки.

47. Революція 1848 р. в Німеччині. Проблема об’єднання країни.

48. Становлення незалежних держав на Балканському півострові в останній третині XIX - на поч. XX ст.

49. Культурно-національні рухи народів монархії Габсбурґів у першій половині XIX ст.: організаційні та ідеологічні особливості.

50. Польський національно-визвольний рух у 1830-1860-х рр.

51. Революції 1848-1849 рр. у Центрально-Східній Європі: ліберальні і національні вимоги.

52. Конституційні реформи 1860-х рр. в монархії Габсбурґів: становлення "системи дуалізму.

53. Об’єднання Італії: передумови та етапи.

54. Реформи 1860-х- 1870-х рр. у Російській імперії.

55. Революція 1867-1868 рр. та ліберальні реформи в Японії.

56. Франко-прусська війна 1870-1871 рр. Утворення Німецької імперії.

57. Росія на зламі ХІХ-ХХ ст.: влада і суспільство.

58. Система міжнародних відносин наприкінці XIX — на початку XX ст.

59. Перша світова війна: причини, учасники, основні етапи.

60. Революція і громадянська війна в Росії (1917-1921 рр.).

61. Паризька мирна конференція 1919-1920 рр. Версальська система мирних договорів.

62. Польща в міжвоєнні роки: еволюція політичної системи.

63 . Суспільно-політичний розвиток Югославії в 1929-1941 рр.

64. Громадянська війна в Іспанії 1936-1939 рр.

65. “Велика депресія” 1929-1933 рр. у США. “Новий курс” Ф. Рузвельта.

66. Фашистська Італія: внутрішня і зовнішня політика.

67. Нацистська Німеччина: внутрішня і зовнішня політика.

68. СРСР у 20-30-ті роки XX ст.: шляхи будівництва соціалізму.

69. Початок Другої світової війни. “Дивна війна” (1939-1940 рр.).

70. Німецько-радянська війна 1941-1945 рр.

71. Формування антигітлерівської коаліції. Міжсоюзницькі конференції 1943-1945 рр.

72. Нацистський окупаційний режимм та Рух Опору в країнах Європи в роки Другої світової війни.

73. Завершальний етап Другої світової війни (1944-1945 рр.). Ялтинська та Потсдамська конференції.

74. «Холодна війна»: причини, перебіг, наслідки.

75. Утворення КНР: особливості внутрішньої та зовнішньої політики.

76. Японія: особливості політичного та соціально-економічного розвитку після Другої світової війни.

77. Близькосхідна криза: ґенеза та основні етапи.

78. Кінець колоніальної системи: процес деколонізації в Африці та Азії.

79. Науково-технічна революція в країнах Заходу: етапи та досягнення.

80. СРСР в 1945-1985 роках: основні етапи й тенденції суспільного розвитку.

81. Суспільно-політична криза у Польщі початку 1980-х рр.

82. СРСР у 1985-1991 роках: від реформ до розпаду.

83 . Політичний розвиток Чехословаччини у 1980-х - на поч. 1990-х років.

84. Падіння Берлінської стіни та об’єднання Німеччини.

85. Розпад СФРЮ і утворення на її території нових держав.

86. Перехід від військової диктатури до демократії в країнах Латинської Америки у 1980-1990-х рр.

87. Неоконсервативна модель суспільних відносин в країнах Заходу у 1980-х рр.: “тетчеризм” та “рейґаноміка”.

88. Російська Федерація у 1991-2015 роках: основні етапи й тенденції суспільного розвитку.

89. Інтеґраційні процеси у Західній Європі. Створення та діяльність Європейського Союзу.

90. 3акінчення “холодної війни” і формування нового світопорядку.

1. Розвиток афінської демократії у VI-IV ст. До н.Е.

Демократичний устрій в Афінах встановився не відразу. Хоча верховним законодавчим органом управління в Афінах вважалися народні збори, насправді їхня роль спочатку була незначною. Всі справи вирішувала рада знатних людей. Народ фактично не брав участі в управлінні полісом. А аристок-ратія чинила свавілля, вирішуючи спра-ви на свою користь. Невдоволення правлячою верхівкою призводило до заколотів.

Закони Драконта. Щоб навести порядок в Афінах, 621 р. до н. е. архонтові Драконту доручили скласти закони, їх було спрямовано головним чи-ном на захист приватної власності. Сувора кара чекала навіть за невелику провину. Наприклад, за крадіжку овочів людину засуджували до страти. І сьогодні можна почути трохи перекручений вислів — «драконові закони».

Реформи Солона. Свавіллю родової аристократії поклали край реформи Солона 594 р. до н. е. Солон відмінив усі борги та повернув селянам землю, відібрану за несплату боргів. Він скасував також боргове рабство та заборонив надалі закладати себе та членів сім'ї. Багато рабів-боржників стали вільними. Все на-селення Аттики поділили на чотири розряди. Найвищий розряд складали грома-дяни з прибутком 500 медімнів сільсько-господарської продукції (вина, олії чи зерна). Права та обов'язки людини визнача-лися її розрядом. На вищі посади могли обирати людей лише перших двох роз-рядів. На випадок війни з них формува-ли кінноту. Адже лише багаті люди мог-ли спорядити на війну коня. Представ-ники третього розряду служили у важко-озброєній піхоті, яка, крім зброї, мала захисний обладунок (панцер, шолом, щит). А четвертий розряд складав легко-озброєну піхоту і моряків.Солон запровадив також демократичну раду — буле. Вона складалася з 400 осіб. Рада розробляла законопроекти та подавала їх на схвалення народних зборів. Тепер значення народних зборів надзвичайно зросло.

Так було закладено основи афіської демократії:

Реформи Клісфена. Не всі грома-дяни Афін були прибічниками демокра-тії. Деякі мріяли про одноосібне прав-ління. Щоб запобігти цьому, в 509 р. Клісфен упровадив ще деякі реформи. Зокрема, він увів остракізм, або суд черепків. Якщо когось підозрювали в за-колоті проти демократії, його ім'я вид-ряпували на черепку. За рішенням на-родних зборів таку людину на 10 років виганяли з Афін.Клісфен також збільшив раду до 500 осіб. А для ведення військових справ від-тепер обирали колегію з десяти стра-тегів. У випадку війни вони ставали воє-начальниками.Реформи Солона і Клісфена зміцни-ли демократичний устрій в Афінах. Рі-шення народних зборів були законом для всіх. Архонтів і стратегів обирали теж на народних зборах. Ці особи звітували перед народом. Поряд із народними збо-рами діяла так звана Рада п'ятисот. Кожна її постанова розпочиналася словами: «Постановили рада та народ». Існував і суд присяжних. До нього зі скаргою міг звернутися кожен громадянин.

Правління Перікла. Розквіту демократії та й загалом Афін сприяла ді-яльність Перікла - видатного громад-ського діяча. Вона припадає на 60—30-ті роки V ст. до н. е. 15 останніх років сво-го життя, з 444 р. до н. е., Перікл був першим стратегом. Його роль у житті Афін була такою значною, що все V ст. до н. е. .називають століттям Перік-ла. Авторитет він здобув не силою, а мудрими проектами, вмінням перекону-вати народ. Аби розширити участь гро-мадян Афін у виборних органах, він че-рез народні збори провів постанову про платню за виконання громадських обо-в"язків: членам Ради п'ятисот, архонтам т-а суддям, стратегам тощо.

За ініціативою Перікла будо укладено мир із персами. Він добився провідного місця Афін у Делоському союзі. Перікл узався про афінську бідноту. За його часів в Афінах розгорнулося грандіозне будівництво, яке забезпечило роботою і бідняків, і кваліфікованих майстрів. На Акрополі зводили нові храми. Серед них - знаменитий Парфенон. Перікл сам брав участь у виборі мармуру на його будівництво, стежив за роботою та витра-тами. Головним керівником Ізобіт тут був знаменитий скульптор Фідій. Його рука-ми виконано скульптурні оздоблення цього храму. Він же створив декілька статуй богині Афіни для Акрополя. Цьо-му ж митцеві належить і знаменита ста-туя Зевса, виконана для храму в Олімпії. Саме тієї Олімпії, де проходили славно-звісні Олімпійські ігри. Перікл заохочував театр, літературу, мистецтво. Афіни перетворилися за часів Перікла на центр духовного життя Греції. Сюди з'їжджалися скульптори, художники, вчені, поети. Це час творчої діяльності уславлених фі-лософів Анаксагора та Сократа, скульп-торів Мірона та Фідія, архітектора Гіпподама. Тоді ж в афінському театрі ста-вив свої трагедії знаменитий Софокл.

Афінська демократія. Всі важливі питання життя Афін розв'язували народні збори. В них могли брати участь усі громадяни віком від 20 років. Народні збори скликали не менше 40 разів на рік. Тут слухали звіти посадових осіб, обговорювали витрати на військові та будівельні потреби, питання відносин з іншими державами. Кожен мав право виступити.Афінські громадяни мали брати участь у захисті своєї держави. З 18 до 20 років вони проходили обов'язкову військову службу. Таким було V ст. до н. е. в історії Афін. Слід зазначити, що розквіт Афін бу-ло забезпечено не лише демократичним устроєм. В Афінах зберігалася скарбниця Делоського союзу. І ці кошти Афіни знач-ною мірою витрачали на будівництво та інші свої потреби.