3. Порядок укладання та форма кредитного договору

По перше, перед укладанням договору кредиту бак чи інша фінансова установа перевіряють платоспроможність клієнта, вік та відсутність негативної кредитної історії.

Договір кредиту укладається перед "основним" договором, якщо кредит отримується для його оплати (наприклад, купівля нерухомості). Перед укладенням договору кредиту, особа подає до банку заяву про отримання кредиту з вказівкою на мету його одержання та низку необхідних документів (паспорт, довідку з ДШ про присвоєння ідентифікаційного номеру, і т. і.).

Перед наданням кредиту банк витребує від клієнту розрахунок економічної необхідності витрати коштів які надаються, бізнес-план і т. і.

Якщо кредит береться для купівлі нерухомості, також до банку надаються правовстановлюючі документи на нерухомість, адже вона стає заставою по такому кредиту, й бант перевіряє надійність такої застави.

Після перевірки всіх необхідних документів, відбувається укладання договору кредиту. Зазвичай у банку є типові форми договорів, які використовуються для укладання тих чи інших договорів кредиту, й клієнту тільки залишається погодитись з умовами викладеними у типовому договорі (договір приєднання), хоча бувають й винятки.

Відповідно до ст.1055 ЦК України: "Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним".

Таким чином, видача банком кредиту без відповідного оформлення визнається як недійсний правочин, з усіма наслідками його недійсності.

На даний час письмова форма договору кредиту вчиняється власне підписанням обома сторонами правочину тексту відповідного договору.

Раніше він укладався шляхом подання клієнтом до банку заяви про надання кредиту разом з документами, які обґрунтовували необхідність кредиту. Керуючий установою банку ставив підпис про надання кредиту на самій заяві.

Відповідно до п.24 Положення НБУ "Про кредитування" "кредити надаються суб'єктам господарської діяльності у безготівковій формі, шляхом сплати платіжних документів з позичкового рахунку як в національній, так і в іноземній валюті у порядку, визначеному чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України, або шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позичальника, якщо інше не передбачено кредитним договором, а також у готівковій формі для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції".

Згідно з Інструкцією № 3 "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті", затвердженою постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 1998 р. № 527 (далі - Інструкція № 3), банки відкривають кредитні рахунки на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам. Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, які надані шляхом оплати розрахункових документів чи перерахування на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Отже, кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, а перерахування кредитних коштів здійснюється шляхом оплати розрахункових документів або на поточний рахунок позичальника.

Згідно з п.24 Положення НБУ "Про кредитування" кредити надаються готівкою і безготівковими грошами. Готівкою називаються гроші, які представлені у вигляді грошових знаків (банкнот, купюр, монет) і використовуються як засіб обігу та платежу. Безготівкові гроші - це гроші, рух яких здійснюється шляхом перерахунків у кредитних установах з урахуванням взаємних вимог.

До кредитних грошей належать векселі, банкноти і чеки. Вбачається, що векселі і чеки доцільно розглядати як форми розрахунків за наданими кредитами. А банкноти (банківський білет, що випускається в обіг центральним емісійним банком і забезпечується усіма активами банку та масою товарів, що належать державі) не можуть розглядатися як об'єкт кредитного договору тому, що чинним законодавством не передбачено надання їх у кредит.

Крім того, слід зазначи ти, що відповідно до п.10 названого Положення юридичні особи-резиденти України можуть одержувати кредити в іноземній валюті для проведення діяльності, передбаченої їх статутними документами. Іноземною валютою вважаються грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом, а також кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках у банківських та інших кредитно-фінансових установах.

Також важливе значення має повернення кредитодавцю сум кредиту та сплату процентів за його використання.

Відповідно до ЦК України розрахунки за кредитним договором здійснюються у готівковій та у безготівковій формі.

Інструкція № 135 "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затверджена постановою Правління Національного банку України від 29 березня 2001 р. № 135 (з наступними змінами та доповненнями), визначила загальні принципи організації безготівкових розрахунків у національній валюті України, їх форми, стандарти документів та порядок їх обігу.