1.Огляд літератури

Інфузійна терапія - метод лікування, заснований на введенні в кровоносне русло різних розчинів певного об’єму та концентрації, з метою корекції патологічних втрат організму або їх попередження [37].

Інфузійна терапія поновлює об’єм та склад позаклітинної та внутрішньоклітинної рідин за допомогою парентерального введення лікарських розчинів.

Мета та задачі інфузійної терапії: волюмокорекція, гемокорекція, інфузійна регідратація, нормалізація електролітного балансу та кислотно-лужної рівноваги, активна інфузійна дезінтоксикація [8, 18].

Перш ніж приступати до розробки інфузійної терапії, необхідно згадати скільки води міститься в організмі тварини (додаток №1): загальна кількість води – 60% від маси тварини, внутрішньоклітинна рідина – 40% від маси тварини, позаклітинна рідина – 20% від маси тварини, інтерстиціальна рідина – 15% від маси тварини, внутрішньосудинна рідина – 5% від маси тіла [24].

Розподіл води в організмі регулюється гідростатичним тиском і осмотичним тиском.

Рідина, що знаходиться у міжклітинній речовині та судинах, розділена стінками цих судин. Розподіл рідини регулюється концентрацією та розміром осмотично активних молекул, а також проникністю розділяючи їх мембран. Стінка судин повністю проникна для води та малих молекул (таких як іони натрію та калію), які вільно переміщуються між міжклітинною речовиною і вмістимим судин. Плазмолема клітин повністю проникна для води і напівпроникна для іонів. В нормі ні плазмолема, ні стінка судин не проникна для великих молекул, таких як молекули білків. Тому в нормі концентрація білка в плазмі крові вища за концентрацію білка в міжклітинній речовині. Це робить білки одними з основних учасників регуляції онкотичного тиску плазми крові [47].

1. Етіологія

Дегідратація – патологічний стан організму, що характеризується втратою води нижче фізіологічної норми та супроводжується порушенням метаболізму.

Причинами зневоднення є найрізноманітніші патологічні стани організму, а також недоотримання води.

Захворювання, що супроводжуються дегідратацією: ентерит, аденовірусні хвороби, інфекційний гепатит, стоматити, викликані інфекцією, виразками або авітамінозом. Захворювання наднирників, які регулюють водно-сольовий баланс і функції багатьох органів і систем. Декомпенсований цироз печінки, перитоніт, кишкова непрохідність, гостра ниркова недостатність, піроплазмоз, асцит та інші хвороби, що протікають з лихоманкою, профузним проносом, блюванням та поліурією [10, 11, 12].

При інвазійних захворюваннях буде відмічатись зневоднення організму та здуття черева. А при гострих отруєннях – в’ялість, пригнічення тварини, дегідратація, а також болісність в ділянці черева.

Дефіцит води в організмі може відмічатись у клінічно здорових тварин при порушенні умов годівлі та утримання, а також при скупченому утриманні тварин. В наслідок чого тварина недотримує поживні речовини та воду.

Не останнє місце в етіології дегідратації займають хірургічні та акушерські захворювання, що супроводжуються кровотечами, ексудацією та іншими патологічними процесами [23, 25].