3.3 Вимоги пожежної безпеки

Пожежна безпека в ветеринарній клініці забезпечується шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів відповідно до правил пожежної безпеки в Україні.

Для попередження виникнення пожежі не допускається:

- курити у виробничих приміщеннях;

- залишати папір та інші легкозаймисті матеріали на радіаторах центрального опалення, близько до електропроводів і електроприладів;

- захаращувати коридори, переходи, виходи, сходи і доступи до протипожежних засобів шафами, столами та іншими предметами;

- користуватися саморобними, несправними або з відкритою спіраллю електронагрівальними приладами (плитками, електроплитками, рефлекторами тощо).

У коридорах, або в доступних місцях розташовані щити з набором протипожежного інвентарю, вогнегасники, ящики з піском та пожежний гідрант. Вогнегасники також розташовані в приміщеннях, де є нагрівальні прилади.

Особи, винні в порушенні цих правил, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність згідно з

чинним законодавством.

Завідуючий ветеринарної клініки несе персональну відповідальність за виконання вимог Правил у межах, покладених на них завдань та функціональних обов'язків згідно з чинним законодавством [2].

Висновки і пропозиції виробництву

1. Встановлено, що неправильна адаптація тварин до техногенних умов сучасного міста, порушення правил розведення та генетики, харчова алергія, хімічні фактори, відсутність профілактично-діагностичних оглядів та порушення умов утримання собак, а також стрес-фактори, сприяли розвитку дегідратації.

2. Дослідженнями встановлено, що дегідратація розвивається повільно і перебігає тяжко. Собаки різко пригнічені, температура тіла майже не змінюється, за винятком якщо причиною є інфекційні захворювання. Собаки різко пригнічені. При дослідженні ротової порожнини та кон’юнктиви, в залежності від проценту зневоднення, виявлено, що слизові оболонки або липкі, або сухі. Еластичність шкіри знижена, складка шкіри довгий час не розправляється, або залишається на місці. У чотирьох собак чітко виражене западання очних яблук в очну орбіту.

При аускультації серця відзначається тахікардія, підвищення частоти дихання до 50-60 дихальних рухів за хвилину при нормі 30-35 дихальних рухів за хвилину. Наростали ознаки серцево-судинної недостатності, серцевий ритм порушений, пульс слабкого наповнення, аритмічний. Час наповнення капілярів більше 2 секунд. Частота серцевих скорочень 130 – 140 ударів за хвилину.

3. Відмічено, що в процесі лікування відбувалась швидка нормалізація показників крові та загального стану, зменшувалась частота пульсу, відмічалася позитивна динаміка за кольором слизових оболонок та часу наповнення капілярів, тварини поводилася більш адекватно, реагували на звукові подразники.

4. Дослідженнями встановлено, що інтенсивна терапія за дегідратації будь – якого ступеню тяжкості має місце і ґрунтується на використанні регідратаційних розчинів.

5. Визначено, що терміни лікування собак за дегідратації залежать від етіологічного фактору, часу доставки тварин до лікувального закладу, та стану тварин на момент потрапляння до кабінету інтенсивної терапії.

6. Витрати на лікування за умов інтенсивної терапії відрізнялися залежно від важкості стану собак, а саме, витрати на лікування 1тварини першої дослідної групи становили 246,20 грн., а другої дослідної групи із тяжким ступенем гіперемії та набряку легень становили 633,95 грн.

Пропозиції.

Для попередження розвитку дегідратації у собак будь – якої породи, власникам тварин запропоновано не допускати порушень у правилах розведення, щорічно проводити обстеження стану здоров’я собак з метою виявлення проблем з органами і системами організму. Приділяти особливу увагу утриманню собак у жаркий період року, адаптувати тварин до техногенних та стресових ситуацій у місті.

З метою ефективної інтенсивної терапії при лікуванні собак за дегідратації різного ступеню важкості рекомендуємо якнайшвидше використовувати інтенсивну терапію, та моніторинг життєвих показників, що призводить до видужування і попереджання розвитку ускладнень та зниження загибелі, що часто мають місце у процесі хвороби.