13. Виникнення українського козацтва та зс

Звитяжна і легендарна історія українського козацтва є однією з найгероїчніших і найромантичніших сторінок минулого. Ще й донині таємничими й недостатньо дослідженими є, насамперед, джерела, причини та передумови зародження й початкового розвитку козацького руху. Напередодні появи козацтва в Україні діяливоєнні формування, що брали участь у війнах Польсько-Литовської держави проти прибалтійських німецьких лицарів, проти Туреччини. До ліквідації Литвою украї-нських князівств місцеві князі мали власні загони. Значна кількість українців залучалася до загонів самооборони від навал кримських татар. Та, як правило, це були нетривкі тимчасові формування, що розпадалися після ліквідації небезпеки.

Виникнення постійних збройних сил українського народу пов'язане з глибинними процесами, що відбувались у суспільстві XV-XVI ст. 3 розвитком і зміцненням шляхетського землеволодіння в Україні зросталаексплуатація землевласниками селян, збільшувалися панщина і чинш. Нелегким було становище ремісників, купців, міщан. Магнати, які володіли містами, накладали на жителів тяжкі побори. Посиленню гніту чинилиопір всі верстви трудового населення. Найпоширенішими формами протесту були подача скарги на дідича до суду, відмова виконувати повинності, втечі и повстання.

Рятуючись від здирства шляхти і магнатів, а також шукаючи додаткових заробітків, селяни і жителі міст Галичини, Волині, Київщини здебільшого йшли на окраїни, де лежали малозаселені землі й куди не сягали руки можновладців. На просторах степів Середнього Подніпров'я втікачі займалися різними промислами - захоплювали пустощі, оброблялиземлю, будували хутори, полювали, рибалили, розводили худобу, доглядали бджіл. Це називалося уходництво (від слова «уходити» - втікати на заробітки). Життя уходників було важким і небезпечним, бо існувала постійна загроза нападу гайдуків магнатів, яким ці «пустощі» роздавав король, а також татарських грабіжників. Ось чому уходник, виходячи на польові роботи, завжди мав рушницю на плечі й шаблю або тесак на поясі. У народі з гіркотою жартували, що вільний поселенець однією рукою тримається за чепіги плуга, а іншою — за рушницю. Але він пишався новим становищем і новим іменем козака - вільної озброєної людини, безстрашного воїна. Таке ім'я прийшло з татарської мови. Вперше воно зустрічається в італійсько-татарському розмовнику 1330 р. для генуезьких купців, які торгували в Криму, і перекладається як «степовий розбійник», «вільна людина».

До небезпечної вільності козакування вдавалися найсміливіші й найхоробріші, сильні духом і тілом, представники всіх верств населення селяни, міщани, вихідці із збіднілих бояр та української шляхти. Але переважно це були доведені до відчаю панами селяни-кріпаки, які втікали з фільварків від злих володарів. Особливо посилився чисельний ріст козацтва після Люблінської унії. Селянам здавалося, що звільнившись від неволі втечею, вони назавжди стали вільними та щасливими.

Вперше саме про українських козаків згадано в документах 1492(1489) р. Тоді татарський хан поскаржився литовському князю на київських і черкаських козаків, які напали на татарський корабель у гирлі Дніпра. Ця дата вважається початком українського козацтва.

ЗС була заснована на острові Хортиця Д.(Байдою) Вишневецьким у 1552-1554рр. Тут почали збиратися втікачі не тільки з України, а й з Польщі, білорусі, Молдови, Росії. Дуже скоро Запоріжжя перетворилося на могутею фортецю, оточену високим частоколом з гарматами. Поступово запорожці розділилися на різні коз. верстви:

• Січових козаків(практично весь час перебували на Січі, належали до певного куреня)

• Реєстрових коз.(перебували на службі пол.. короля, одержували платню та землі за виконання службових обов’язків, а також звільнялися від плати податків)

• Паланкових козаків(сімейні козаки, які проживали на хуторах і зимівниках, належали до певної паланки)

• Нереєстрових козаків(не внесені до реєстрів козаки, найбідніша та найактивніша під час соц.. виступів частина козацтва).