77.Індустріалізація в Україні: уроки та досвід

Перехід до НЕПу не призвів до подолання "воєнно-комуністичних" уявлень про методи господа- рювання і шляхи суспільного розвитку. Сталінському керівництву ближчим був не неп, а "воєнно-комуністичні" методи, спрямовані на неухильне знищення приватної власності,демократії.XIV з'їзд партії більшовиків у грудні 1925 р. проголосив курс на індустріалізацію країни. У грудні 1927 р. було проголошено пріоритет державного плану над ринком, прийняті директиви для складання першого п'ятирічного плану.

Україна визначалася як основний плацдарм проведення індустріалізації в СРСР, оскільки саме в Україні знаходилися основні вугільні родовища і підприємства металургії.У п'ятирічці 400 з 1500 промислових підприємств передбачалося спорудити саме в УРСР. Індустріалізація України, як і всього СРСР, проходила за рахунок крайнього перенапруження трудових і промислових ресурсів. Індустріалізація здійснювалася екстенсивним шляхом: не за рахунок новітньої техніки і технологій, а за рахунок будівництва великої кількості підприємств, збільшення кількості працюючих. Основним джерелом підвищення продуктивності праці повинен був стати ентузіазм народу. Щоб його стимулювати, використову- вались різні методи, серед яких - організація з 1929 р. масового соціалістичного змагання, яке охопило майже всіх працюючих.(Стаханівський рух -на кадіївській шахті у 1935 р. О. Стаханов застосував прогресивний метод роботи, заснований на поділі виробничих операцій між вибійниками і кріпильниками. За допомогою двох помічників він вирубав за зміну в 14,5 рази більше норми, розрахованої тільки на вибійника)

Наслідки:

Негативні:

1. Домінування промисловості групи ''А'' над групою ''Б'' вело до недостачі на ринку необхідних товарів широкого вжитку(з 1928 року – перехід до карткової системи розподілу в містах).

2. Гігантоманія привела до того, що будівництво сотень об'єктів було розпочате, але не завершене через нестачу коштів, обладнання, робочої сили

3. Жорстка централізація управління промисловістю,адміністративно-командні методи управління.

4. Значне перевантаження екосистеми України, зростання техногенного навантаження на природу тощо.

Позитивні:

- Україна із аграрної країни перетворилася в індустріально-аграрну;

- у 1940 р. рівень промислового потенціалу порівняно з рівнем 1913 р. збільш. у 7 р;

- за обсягом виробництва важкої промисловості Україна посіла друге місце в Європі по виробництву машин і виплавці чавуну;

- за три довоєнні п'ятирічки в Україні з'явилися сотні великих і середніх заводів, фабрик, шахт, електростанцій. Серед них 7 гігантів: Дніпрогес, Харківський тракторний завод, "Азовсталь" "Запоріжсталь", "Криворіжсталь".

Звичайно, ці результати мали історичне значення. Але українському народу довелося заплатити за них надто високу ціну. Подібну ціну за створення сучасної економіки ніхто в світі не платив.

78.Утвердження сталінського тоталітарного режиму в Україні: репресії та політичні процеси 30-х років

Становлення комуністичної тоталітарної системи тривало паралельно із становленням самої радянської держави.Але саме 20-30 рр. стали часом, коли тоталітарна система оформилася остаточно. З другої половини 20-х років комуністична партія зосереджує в своїх руках всю владу в країні, перетворюючись на державну партію.

У 30-х роках вся повнота влади в СРСР була сконцентрована у Москві. Національні республіки втратили останні ознаки суверенності. В центрі і на місцях повними господарями стали партійно-бюрократичні апарати. Центральне місце у їх складі - репресивні органи.

Складовою ознакою сталінського режиму був масовий терор. Початок організованому цькуванню фахівців з дореволюційними дипломами, створенню у суспільстві атмосфери масового психозу боротьби із "шкідництвом" поклала Шахтинська справа 1928 р. На судовому процесі було засуджено групу інженерів Донбасу за сфабрикованим ДПУ звинуваченням у шкідництві. Після цієї "справи" почалося багаторічне переслідування так званих буржуазних спеціалістів, яке призвело врешті-решт до майже цілковитого знищення прошарку освічених людей.

З 1929 р. масові репресії трьома великими хвилями прокотилися по Україні: перша — у 1929—1931 pp., друга — у 1932—1934 pp., третя — у 1936—1938 pp. Першою жертвою масового терору стало селянство. Дотримуючись класового підходу Сталін розпочав кампанію "ліквідації куркульства як класу"(найбільш працьовитих господарів).Зрозуміло, що вони були рішучими противниками колективізації. За підрахунками демографів,постраждало бл.1 млн. людей.

Водночас розпочалися переслідування, а згодом і фізичне знищення укр. інтелігенції. У липні 1929 р. почалися арешти провідних українських науковців, звинувачених у належності до таємної націоналістичної організації — Спілки визволення України (СВУ) : 45 діячів української культури(С. Єфремов і М. Слабченко, 11 професорів, у т. ч. О. Черняхівський, В. Ганцов, письменники Л. Старицька-Черняхівська, М. Івченко та ін.) Звинувачених засудили до різних строків ув'язнення, а ще 30 тис. українофілів репресували без суду. Цей судовий процес став початком розгрому українського національного відродження.

У 1930 р. на процесі "Спілки визволення України" доводилося,що УАПЦ була однією з ланок антирадянського підпілля,Було ліквідовано всі парафії церкви, репресовано всіх митрополитів, 13 архієпископів і єпископів УАПЦ.

1932—1934 pp. супроводжувалися новою хвилею розправ з українською інтелігенцією. Розпочалося справжнє цькування письменника М. Хвильового,який покінчив життя самогубством, ув'язнено О. Вишню. У 1934 р. за "націоналізм" розстріляли пис. К. Буревія, О. Близька, Г. Косинку, І. Крушельницького та ін. Усього в Україні репресій зазнали близько 500 літераторів

Трагічна доля спіткала і режисера Леся Курбаса і відповідно його театру "Березіль". На кобзарський з'їзд було запрошено близько 300 кобзарів, яких заарештували, а потім розстріляли.

У 1933 р. головним чекістом України став В. Балицький.Він взяв активну участь в організації постишевського масового терору в Україні. 1 грудня 1934 р. було вбито С. Кірова. Спільними зусиллями "вірні учні Сталіна" П. Постишев і В. Балицький в Україні організували масовий постишевський терор, сфабрикували справи "Української військової організації","Блоку українських націоналістичних партій". У 1935 р. знищили колишніх боротьбистів, відбулися процеси "Національно-терористичного центру", "Національно-терористичної групи професора М. Зерова" та ін. У 1936 р. було сфабриковано справи "Українського троцькістського центру", Соціал-демократичної партії України.Упродовж 1929-1937 pp. жертвами сталінських репресій стали 7 млн. чоловік.

У 1937—1938 pp. удару зазнали військові кадри: було репресовано бл 40 тис. офіцерів Червоної армії, розстріляно видатних воєнних спеціалістів, воєначальників, Великий терор набув апокаліптичного масштабу. Мільйони людей було знищено, кинуто за грати і до концтаборів, що ж до інтелігенції, то її прописали постійно в архіпелазі ГУ ЛАГ.