- •Формування і розвиток первіснообщинного ладу на території України.
- •Кіммерійці, скіфи та сармати на території України.
- •Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
- •Зародження класів і держави на Русі. Норманська теорія походження Київської Русі.
- •Київська Русь в х ст.
- •Київська Русь в хі – на початку хіі ст.
- •Культура Київської Русі.
- •Причини роздробленості Русі. Утворення князівств.
- •Утворення Галицького князівства та його розвиток.
- •Утворення Галицько-Волинського князівства та його політичний розвиток в хііі – і пол. Хіу ст..
- •11.Боротьба Русі проти монголо-татар. Завойовників
- •12. Захоплення українських земель інозем. Поневолювачами в 14 ст. Кревська унія.
- •13. Виникнення українського козацтва та зс
- •14. Люблінська унія та її наслідки
- •15. Боротьба коз. Проти татар.-тур. Агресії у 2 пол. 16 – поч. 17 ст.
- •16. Козацько-селянські повстання в Україні кін. 16 – 30-ті рр. 17 ст.
- •17. Брестська церковна унія та її наслідки
- •18. Причини, характер і рушійні сили визвольної війни укр.. Народу середини 17 ст.
- •19. Розгром польсько-шляхетських військ вснеою-восени 1648
- •20. Утворення Укр. Державності в період визвольної війни. Внутрішня і зовнішня політика б.Х.
- •22. Берестецька битва. Білоцерківське перемир’я.
- •23. Переговори України з Росією в ході визвольної війни.Переяславська Рада
- •24.Розвиток Української національної революції в 1654-1657рр. Віленське перемир’я.
- •25.Становище України після визвольної війни.Політика і.Виговського.Гадяцький договір.
- •26. Боротьба козацько-старшинських угрупувань за владу хvіі ст.
- •27. Боротьба проти Туреччини і Кримського ханства в 50-70-х рр. Хvіі ст. В Україні.
- •6 Травня 1686 р. В Москві між Польщею та Московією було укладено новий договір - ,,Вічний мир’’.
- •28.Соціально-економічне і суспільно-політичне становище Лівобережної України в 2 пол.Хvіі ст
- •29. Андрусівське перемир я та гетьманування Дорошенка
- •30.Обмеження автономії російським царизмом за Переяславськими(1659), Московськими(1665), Глухівськими (1667),Коломацькими(1687) статтями
- •31. Становище правобережних та західноукраїнських земель у 2-ій пол. 17 ст.
- •32. Культура України 16-17ст.
- •33. Україна в Північній війні. Полтавська битва.
- •34. Доля зс під час Полт. Битви та після неї. Кость Гордієнко. Олешківська Січ.
- •36. Лівобережна Україна в період правління гетьманів Скоропадського, Павла Полуботка, Данила Апостола та Кирила Розумовського.
- •37. Заснування Нової Січі та її адміністративний та військовий устрій
- •38. Правобережжя і Зх- укр..Землі у 1-ій пол. 18 ст.
- •39. Антифеодальна боротьба на Правобережній Україні в першій пол.18 ст.
- •40. Посилення опришківського руху в Галичині у першій пол. 18ст.Олекса Довбуш
- •41.Ліквідація Гетьманщини як результат посилення колоніальної політики царизму в Україні.
- •42.Селянські повстання в Лівобережній і Слобідській Україні в другій половині 18 ст.
- •44.Запорізька Січ в 60 -70 рр. 18 ст. Та її ліквідація царизмом.
- •45.Культура України у 18 ст.
- •46.Політичне становище укр. Земель в Російській імперії в 1 половині 19 ст.
- •47.Економічне становище Наддніпрянської України в 1 половині 19 ст.
- •48.Селянські рухи та виступи робітників в Україні 1 пол. 19ст.Устим Кармелюк
- •49.Діяльність декабристів в Україні.
- •50.Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства. Т.Шевченко
- •51.Західноукраїнські землі в складі Австрійської монархії в і пол. Хіх ст..
- •52.Західноукраїнські землі під час революції 1848-1849 рр.
- •53.Розвиток культури в пер.Пол.19 ст.
- •54.Скасування кріпосного права в Україні. Реформи 60-70 рр.Хіх ст. Та їх значення.
- •55.Посилення національного гніту в Україні іі пол.. ХіХст. Валуєвський циркуляр та Емський указ.
- •56. Західноукраїнські землі в складі австро угорщини в другій половині 19 ст.
- •57.Розвиток капіталізму в промисловості і сільському господарстві 2 пол. 19ст.
- •58.Національно-визвольний рух в Україні в іі пол..Хіх ст.
- •59.Народницький рух в Україні в 2 пол.Хіх ст..
- •60. Культура України 2 пол. Хіх ст.
- •61. Політичне становище українських земель наприкінці хіх – на початку хх ст.
- •62. Економічне становище України на початку хх ст.
- •63. Революційні події 1905-1907 рр. В Україні.
- •65. Україна в роки Першої світової війни.
- •66. Події Лютневої революції в Україні.
- •67. Виникнення та конституювання Української Центральної Ради.
- •68. Перший та другий Універсали Центральної Ради. Відносини Центральної Ради з Тимчасовим Урядом.
- •69. Проголошення Української Народної Республіки. Ііі, іv Універсали Центральної Ради.
- •70. Перший Всеукраїнський з’їзд Рад. Війна Радянської Росії проти унр.
- •72.Західноукраїнські землі в 1918-1919рр.Проголошення зунр,її внутр. І зовн політика
- •73.Створення Директорії. Її внутрішня і зовнішня політика. Злука зунр і унр
- •74.Воєнна інтервенція в Україну буржуазно-поміщицької Польщі та її крах
- •75.Україна в період неПу
- •76.Суспільно-політичне життя урср у 20-30-х рр.;формування командно-адміністративного апарату
- •77.Індустріалізація в Україні: уроки та досвід
- •79.Насильницька колективізація в Україні. Голодомор 1932-1933рр. Та його наслідки
- •80.Здійснення культурної революції в Україні.Політика українізації
- •81. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період. Вступ радянських військ в Західну Україну.
- •82. Оборонні бої в Україні влітку і восени 1941 р. Причини невдач Червоної Армії.
- •84. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях в роки Другої світової війни. Дії оун-упа.
- •85. Звільнення Лівобережної України та Донбасу від фашистських окупантів. Битва за Дніпро. Визволення Києва.
- •86. Звільнення Правобережної та Західної України від фашистських загарбників.
- •87. Україна у відбудовний період (1945- і половина 50х рр.)
- •1. Адміністративно-територіальні зміни
- •2. Зовнішньополітична діяльність урср
- •3. Перехід до мирного будівництва. Внутрішньополітичне та економічне становище урср
- •4. Відбудова та її особливості в Україні
- •5. Голод 1946-1947 рр. Його причини, масштаби і наслідки
- •6. Демографічне становище. Рівень життя та побут населення
- •88. Соціально-економічні процеси в Україні в іі пол 50-х - середині 60-х рр.
- •89. Суспільно-політичне життя в Україні в іі пол 50-х - і половині 60-х рр.
- •90. Економічне та суспільно-політичне становище України в іі пол. 60-х - середині 80-х рр. Дисидентський рух.
- •91. Україна в умовах перебудови. Декларація про держ. Сувернітет.
- •92. Проголошення і розбудова укр. Незалежної держави. Конституція України (ку)
- •93. Україна в міжнародних відносинах на сучасному етапі
- •94. Сучасні проблеми соц.-економ. Розвитку України та шляхи їх розв язання
- •95. Суспільно-політ. Становище України на сучасному етапі
68. Перший та другий Універсали Центральної Ради. Відносини Центральної Ради з Тимчасовим Урядом.
Відносини між Центральною Радою і Тимчасовим урядом Росії не складалися з самого початку. Направлена до Петрограду 25 травня 1917 р. делегація в складі 10 чоловік на чолі з В. Винниченком звернулася до голови уряду з проханням, в якому ставилися питання про автономію України, про участь у мирній конференції тощо.Але все завершилося безрезультатно для української делегації. Категорична відмова Тимчасового уряду щодо автономії вплинула на позицію ЦР. Про свою рішучість вона висловилась у Першому універсалі, ухваленому 10 (23) червня 1917 р. Оскільки він проголошував автономію України, був підтриманий майже всім укр населенням. Після проголошення Першого універсалу ЦР приступила до створення першого уряду автономії України під назвою Генерального секретаріату, головою якого став В. Винниченко. Уряд складався з голови і сімох генеральних секретарів X. Барановського, С. Єфремова, С. Петлюри, Б. Мортоса , В. Садовського, І. Стешенка, М. Стасюка. І хоча в українському політичному житті домінували есери, у складі першого уряду Центральної Ради переважали соціал-демократи. Проголошення універсалу занепокоїло Тимчасовий уряд, і 28 червня 1917 р. до Києва для офіційних переговорів приїхали міністри Тимчасового уряду О. Керенський, М. Терещенко, І. Церителі. ЦР на переговори делегувала відповідно М. Грушевського, В. Винниченка та С. Петлюру. Під час переговорів міністри заявили, що вони з розумінням ставляться до боротьби українського народу за свої права, однак запровадження автономії України потребує узгодження з Установчими зборами Росії. Після дводенних переговорів було досягнуто компромісу: Тимчасовий уряд Росії визнавав УЦР як легальне представництво українського народу з умовою, що до її складу ввійдуть представники національних меншин. За ЦР визнавалося право виробити національно-політичний статус України і підготувати проект усіх законів, які будуть затверджені Установчими зборами Росії.
Члени Центральної Ради 3 липня отримали Постанову Тимчасового уряду про затвердження Генерального Секретаріату. Після її оголошення згідно з попередньою домовленістю було ухвалено Другий універсал(16 липня) – 30% місць для нацменшин в ЦР,вона зобов’язувалась підтримувати Пертоградський уряд,а той- визнати автономію ,але УЦР не мала самостійно приймати ніяких рішень.
Отже, компроміс з Тимчасовим урядом у політичному відношенні був кроком назад. Центральна Рада не використала цього сприятливого моменту, щоб закріпити свою владу на українських землях і залишилися підпорядкованою Російській імперії.
69. Проголошення Української Народної Республіки. Ііі, іv Універсали Центральної Ради.
29 жовтня 1917 р. більшовики розпочали у Києві збройне повстання.(три дні). Війська Київського війского округу терпіли поразку. Тоді в події втрутилися війська УЦР. Спеціальна комісія із представників ворогуючих сторін виробила угоду, згідно з якою війська КВО виводилися, а охорона Києва передавалася військам Центральної Ради. Після перемоги повстання у місті склалося своєрідне двовладдя: 11 листопада більшовики скликали засідання Рад робітничих і солдатських депутатів, на якому було схвалено ідею "реконструювати" УЦР на Всеукраїнському з'їзді Рад робітничих солдатських і селянських депутатів(перетворення УЦР на Центральний виконавчий комітет Рад України, де б більшість належала більшовикам).
Керівництво УЦР, вбачаючи небезпеку для України в діях більшовиків, на засіданні Малої Ради (20) 7 листопада 1917 р. прийняло ІІІ Універсал і проголосило УНР:
1) Центральна Рада зобов'язувалась негайно подбати про мирні переговори з Німеччиною та її союзниками;
2) проголошувалась свобода слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків, а також недоторканість особи і помешкання;
3) впроваджувався 8-годинний робочий день і контроль над виробництвом;
4)підтверджувалось право національно-територіальної автономії.
За визначенням В.Винниченка, III Універсал не справив такого впливу, як перший. Накреслена у III Універсалі соціально-економічна програма не задовольняла значну частину населення, особливо селянство, яке очікувало негайного переділу поміщицької землі.
Отже, проголошення Української Народної Республіки стало актом великої історичної ваги: український народ після тривалого поневолення заявив про відродження власної держави. Однак на шляху до нього Україна стикнулася з надзвичайними труднощами.
Узгоджені дії російських радянських військ та місцевих більшовиків поставили національно-демократичну революцію перед загрозою поразки. Ситуацію ускладнювало існування на території УНР двох урядів, які однаково наполегливо заявляли про те, що вони українські та робітничо-селянські.
Хоча тривалий час у середовищі української інтелігенції переважали автономістсько-федералістські погляди, надії на російську демократію, ситуація, що склалася, змусила керівництво ЦР позбутися ілюзій щодо перетворення Росії на демократичну федеративну республіку. Байдужість багатьох до долі української державності, яка проявлялась під час наступу російських радянських військ, свідчила про слабкість національного руху і неспроможність керівництва повести за собою мільйонні маси населення. Ця істина поступово ставала очевидною дедалі більшому колу українських політиків. Зважаючи на ці обставини, а особливо на наступ більшовицьких військ на Київ, закритим засіданням Малої Ради, яке почалося 9 (22) січня 1918 р., було затверджено IV Універсал. Його текст було розроблено на основі проектів М.Грушевського, В.Винниченка, М.Шаповала і оголошено у ніч на 12 (25) січня. У ньому говорилося, що влада в Україні належатиме тільки її народові, від імені якого виступатимуть Українські Установчі Збори. До їх зібрання мала правити Українська Центральна Рада та її виконавчий орган, який отримав назву Рада Народних Міністрів.
Одним з найголовніших завдань, які потребували вирішення в найближчий час і знайшли своє відображення в Універсалі, було укладення миру з Німеччиною та її союзниками. Для цього в Брест була відправлена мирна делегація.
В день проголошення IV Універсалу Центральна Рада прийняла Закон про національно-територіальну автономію. Право на автономію автоматично визнавалося за трьома найбільшими національними групами - росіянами, євреями і поляками. Всі інші національні меншини могли одержати це право за умови, що їхні петиції у цій справі зберуть щонайменше 10 тис. голосів.
Отже,прийняття Універсалу стало визначною подією в житті українського народу. Тривалий шлях боротьби завершився логічним результатом: проголошенням незалежності. Хоча в той час не вдалося відстояти самостійну українську державу і добра нагода відродження і закріплення своєї державності зазнала краху, але ідея самостійної соборної України жила в умах кращих представників українського народу, надихала їх на боротьбу за незалежну Україну.