54.Скасування кріпосного права в Україні. Реформи 60-70 рр.Хіх ст. Та їх значення.

У березні 1856 р. Олександр II під час зустрічі з московськими дворянами заявив: «Існуючий порядок володіння душами не може залишатися незмінним. Краще скасувати кріпосне право згори, ніж чекати, коли воно само собою почне скасовуватись знизу».

Цар діяв обережно й поступово. Спочатку було створено Секретний комітет, який рекомендував звільнити селян від кріпосної залежності й наділити їх за викуп присадибними ділянками, а всю іншу землю залишити у власності поміщиків.

19 лютого 1861 р. цар підписав маніфест і «Загальне положення про селян, які вийшли з кріпосної залежності». У містах і селах України ці документи оприлюднювались поступово, з 9 березня по 2 квітня. Поліцейсько-жандармський апарат був готовий до придушення хвилювань з боку селян, не допущених до обговорення положень реформи.

Маніфест проголошував надання селянам права на отримання садиби й польової землі. До оформлення викупу вони протягом 2 років мали відбувати панщину або сплачувати оброк.Крім особистої свободи колишні кріпаки отримували громадянські права. Тепер вони могли купувати у приватну власність землю та нерухоме майно, займатися торгівлею і промислами, будувати фабрики, заводи, залізниці, брати державні підряди тощо

Селяни мали сплачувати викуп державі. Виплата розраховувалася на 49 років, а фактично тривала до першої російської революції. Однак селяни, стаючи юридично особисто вільними, виходячи з-під залежності від свого поміщика, залишалися під владою феодально-кріпосницької держави.

Скасування кріпосного права поклало початок буржуазним перетворенням і, в свою чергу, викликало необхідність змін в усій політичнійсистемі. Не маючи можливості «управляти по-старому», царський уряд, щоб пристосувати старий самодержавно-поліцейський лад Росії до вимог капіталістичного розвитку, протягом 60—70-х років провів ряд буржуазних реформ, які охопили всі головні сторони життя країни: земську, міську, судову, військову, фінансову, шкільну, цензурну.

Відповідно до Положення про губернські і повітові земські установи від 1 січня 1864 р. проводилася земська реформа.( створювалися земські установи) .Земства не мали справжньої влади. Вони піклувалися про місцеву торгівлю й промисловість. Уся діяльність земств була поставлена під контроль царської адміністрації.

За Міським положенням від 16 червня 1870 р. проводилася реформа міського самоврядування. У містах строком на 4 роки обиралися безстанові органи міського управління — міські думи.Як і земства, міські думи відали господарськими питаннями, турбувалися про благоустрій міста, про міську торгівлю й промисловість, про комунальне господарство, школи, лікарні, транспорт і т. п. У своїй діяльності вони повністю підлягали губернатору й міністру внутрішніх справ.

Найбільш послідовно буржуазною була судова реформа, проведена в 1864 р. Замість станового вводився безстановий суд, в якому судові справи всіх громадян розглядали ті самі судові установи, замість закритого — відкритий, «гласний» суд.Суд був оголошений незалежним від адміністрації.

Але й судова реформа зберегла деякі кріпосницькі пережитки: для селян існував становий волосний суд, залишалися окремі суди для духівництва (консисторії), для військовослужбовців, для розгляду «державних злочинів», які передавалися із суду присяжних до військових судів.

У 1862—1874 pp. була проведена військова реформа. Насамперед реорганізовано військове міністерство — йому було підпорядковано всі галузі військового управління, створено місцеві територіальні органи — 15 військових округів, проведено переозброєння і переобмундирування армії, поліпшено підготовку офіцерів і бойову виучку військ.

Провадилася також фінансова реформа. Законом 1862 р. все управління грошовим господарством було зосереджено в міністерстві фінансів, через нього здійснювалися всі витрати коштів. Крім того, була встановлена гласність бюджету, державний розпис прибутків і видатків (бюджет) став публікуватися в пресі.

Реформи 60—70-х років, незважаючи на те що вони не були до кінця послідовними, оскільки їх проводили кріпосники, мали буржуазний характер. Вони свідчили, що Росія стала на капіталістичний шлях розвитку.