34. Доля зс під час Полт. Битви та після неї. Кость Гордієнко. Олешківська Січ.

ЗС відіграла дуже важливу роль у Полт битві, адже шведи та Мазепа, які надіялись на доп від своїх союзників – татар, турків та поляків так і не отримали від них військ допомоги. Але в цей складний період до них приєднався Кость Гордієнко з 8-тисячним загоном козаків. Це був отаман Чортомлицької Січі, він був досвідченим воїном, 12 разів обирався кошовим отаманом, відверто виступав проти моск гніту, відкрито відстоював права і вольності Війська Запор перед Петром I, чим заслужив довіру і повагу запорожців. Після поразки у Полт битві він відступив разом з Карлом 12 та Мазепою до Бендер. Там після смерті Мазепи він допомагав новообраному гетьману Пилипу Орлику у ств 1-ої К. Зрозуміло, що царський уряд не міг залишити без уваги виступ запорожців на боці шведів, і тому після Пол битви, царський уряд направив на Січ військо під проводом полковника П. Яковлєва. Прямуючи на Січ, війська нищили козацькі містечка й села. Оборону Січі очолив наказний отаман Яким Богуш, який наказав козакам відкопатися від берега, після чого в прокопаний рів потрапили води Чортомлика, а сама Січ опинилася на острові. Після довгих боїв Січ була захоплена, усіх полонених було страчено. 26 червня 1709 року московський цар Петро видав грамоту-звернення до укр народу, де було сказано: «Віддавна відомо про постійні свавілля й непослух мінливих і непокірних запорожців. Як бунтівники й непослушники, вони підлягають знищенню і заслужили страти».

Після знищення Чортомлицької Січі у козаків виникла потреба у новій військовій базі і тому у 1711р. була збудована Олешківська Січ, землі під Січ були надані ханом Девлет-Гіреєм ІІ на прохання кошового отамана Костя Гордієнка. Спершу територія Олешківської Січі була незначною, з 1712, після поразки Росії у війні з Туреччиною, запорозькі володіння поширилися на північ до річок Орель та Самара. Кошовим отаманом Олешківської Січі було обрано Костя Гордієнка. У травні 1728 року в Олешківській Січі виникло повстання. Козаки скинули кошового отамана Костя Гордієнка й рушили вверх по Дніпру. Олешківська Січ проіснувала до 1734 р, коли козаки переселилися з турецьких володінь в укр землі і заснували Нову Січ.

35. Соц-економ відносини на Правобережжі та Слобожанщині у 1-ій пол. 18ст

В укр землях — Лівобережжі і Слобожанщині, які входили до складу Росії, відбувалися в основному ті самі сусп-економ процеси, що й в усіх рос землях, — посилювався кріпосницький гніт і водночас відбувався розклад феодально-кріпосницької системи, в надрах якої формувався капіталістичний уклад.

У 1-ій пол XVIII ст., як і в попередні часи, основою економіки Лівобережної й Слобідської України залишалося с.г. Ґрунтуючись в основному на праці селян і застарілій техніці, воно розвивалося досить повільно. Поряд із землеробством продовжували розвиватися скотарство, зокрема розведення великої рогатої худоби, коней і овець, садівництво, бджільництво, рибальство, полювання. З розвитком с.г. зростала переробка сільськогосподарської продукції. Новим явищем стала організація пром компаній, серед них Опошнянської у 1730-х рр., що займалась видобутком селітри. На промислових підприємствах поширювались технічні нововведення: водяні двигуни, нові верстати та ін., які підвищували ефективність праці. З'явилось мануфактурне виробництво.

Як і раніше, козацька старшина, займаючи керівні пости в усіх військово-адміністративних установах, продовжувала різними способами — за гетьманськими універсалами й царськими грамотами, захопленням гром земель і угідь – розширювати свої володіння, нагромаджувати багатства й ставити в залежність від себе дедалі більшу кількість селян і козаків. На Лівобережжі й Слобожанщині в першій половині XVIII панщина становила вже здебільшого 4, а іноді й 5 днів на тиждень. До панщини додавалися різні додаткові повинності на пана й старшинську адміністрацію, на військові потреби, а також грошові й натуральні збори.

Значну частину жителів міста становили селяни, які повністю або частково вели сільське господарство. Інша група населення — міщани — заробляла на життя промислами, ремеслом, торгівлею. Ремісники об'єднувалися в цехи, а купці, що займалися оптовою і великою роздрібною торгівлею,— в гільдії. Ці дві групи населення були привілейованими. Поряд з представниками зазначених груп проживали козацька старшина, шляхта й духівництво — не чисельна група, що завершувала соц піраміду міщан і багато в чому визначала поведінку всього міського населення.