Дефекти лінолеумних робіт

Здуття лінолеуму і пухирі спостерігаються після приклею­вання лінолеуму на вологу основу або товстий чи тонкий шар мастики (більше 2 або менше 0,5 мм). Вони можуть бути також на ділянках, не вкритих мастикою. Якщо причиною дефекту є волога основа, то на ділянках суцільного здуття лінолеум знімають і нижню поверхню його очищають від мастики. Осно­ву сушать, якщо потрібно — вирівнюють шаром шпаклівки і знову приклеюють лінолеум.

При тонкому шарі мастики або у разі відсутності її на основі лінолеум відривають і очищають від мастики. На основу нано­сять шар мастики, розрівнюють її зубчастим шпателем, після чого знову приклеюють лінолеум.

Пухирі і невеликі здутини проколюють шилом, щоб з них вийшло повітря, і на ці місця накладають вантаж або розрівнюють їх гарячим пресом. Якщо це не допомагає, то у середину здутини за допомогою спеціального шприца нагнітають мастику і на це місце накладають вантаж.

Хвилястість підлоги виникає при застосуванні лінолеуму, який довго зберігався на складі у горизонтальному положенні. Під час підготовки такого лінолеуму, коли полотнища відлежуються у розгорнутому стані, на заломлені місця (на «хвилю») накладають тягар. Коли вантаж знімають, ці місця позначають крейдою і після приклеювання лінолеуму на них знову накладають тягар.

Відставання кромок буває тоді, коли під час їх обрізування на основу потрапляє пил, вода або розчинник. Це може бути при поганому намащенні основи і кромок мастикою. Щоб усу­нути цей дефект, кромку відгортають, а основу чистять і ви­сушують. Після цього на основу і зворотний бік кромки нано­сять мастику і знов приклеюють кромку, притискуючи її тяга­рем.

Щілини у місцях стиків полотнищ виникають при обрізуванні кромок до усадки лінолеуму. Тому відрізувати кромки слід не раніше ніж через 2—3 доби після приклеювання лінолеуму (це залежить від його виду). Якщо щілини виникли, їх підмазують олійною шпаклівкою, колір якої підбирають до кольору лінолеуму.

Дефекти плиткового покриття. Розглянемо причини основ­них дефектів, що виникають після влаштування підлоги синте­тичними плитками, та способи їх усунення.

Відставання плиток від поверхні буває після їх приклею­вання на брудну (пилову) або вологу основу, а також на тонкий шар мастики.

Для усунення дефекту плитки, що відстають, знімають, а основу чистять і сушать. На підготовлені ділянки основи малим зубчастим шпателем наносять шар мастики потрібної товщини і приклеюють плитки. На виправлені місця накладають вантаж.

Щілини між плитками виникають при роботі з дуже гаря­чими плитками (температура понад 60 °С) або якщо підігріті плитки укладають поруч з плитками, які не встигли охолонути.

Щоб не було щілин, для опорядження беруть плитки, нагріті і охолоджені до температури 40 °С, а в літній період їх зовсім

не нагрівають. Опоряджуючи підлогу, нагріті плитки кладуть не поруч одна до одної, а східцями, тобто кожну нову плит­ку прикладають до плитки, яка трохи охолола. На рис. 173 циф­рами зазначено послідовність опорядження ділянки підлоги підігрітими плитками.

Шорстка фактура підлоги з вкрапленнями твердих частинок під плитками або поглиблень ут­ворюється при опорядженні пога­но підготовленої основи, невід-шліфованої поверхні або при за­стосуванні погано перетертої мастики. Щоб усунути цей де­фект, у пошкоджених місцях плитки зривають і виправляють дефекти основи. На підготовлену основу наносять шар якісної мастики і знову приклеюють плитки.

При неохайній роботі підлога забруднюється мастикою або мастика може виступати у швах між плитками, якщо її нанесли на основу товстим шаром. Забруднену підлогу очищають від ма­стики за допомогою ганчірки, змоченої у бензині або гасі.

Розділ ІV

Технологія обклеювання поверхонь

флізіліновими шпалерами

Матеріали для шпалерних робіт

Флізілінові шпалери - це незвичайні шпалери, незважаючи на те, що зовні вони мало чим відрізняються від шпалер інших видів. Головна їхня особливість у тому, що декоративний шар вінілу напилюється не на паперову підкладку, а на флізелін, який у свою чергу, приклеюється до паперовій основі. Уся справа у властивостях флізеліну. Це нетканий матеріал, який отримують шляхом пресування волокон. Завдяки своєї аморфної структурі, флізелін зберігає високу стабільність у будь-якому напрямку, що дозволяє істотно спростити роботу з ними та значно знижує вагу самих полотен. Флізелінові шпалери часто виробляють подвоєної ширини — 1,06 м.

Шпалери на флiзелиновій основі нерідко виробляють незабарвленими, що відкриває додаткові можливості для створення строго індивідуального інтер’єру. Адже самостійне фарбування й декорування дуже популярні останні роки. Але, припускаючи домашнє декорування, потрібно віддавати собі звіт в тому, що далеко не всяка фарба підходить для флізелінових шпалер. А багато хто навіть і не припускають, що існує багатошарове декоративне покриття й ручний розпис окремих елементів шпалер. Тому має сенс проконсультуватися з фахівцями, а найкраще — скористатися послугами досвідчених дизайнерів, малярів і художників.

Вибираючи колірне рішення, було б правильно орієнтуватися на розміри кімнат, оскільки темні тони зорово зменшують простір, а світлі, навпаки, збільшують. Наступним важливим моментом після визначення типу і кольору шпалер є вибір клею. Для цих цілей можна використовувати універсальний клей