Технологія опорядження поверхонь штукатуркою

Поліпшена штукатурка складається з трьох шарів: оббризку, ґрунту і накривки. Оббризк накладають, а не намазують, щоб весь шар штукатурки щільно тримався на поверхні. Накладають його кельмою або ковшем з ящика.

Ґ рунт накидають на поверхню кельмою або ковшем і відразу ж розрівнюють і ущільнюють півтерком чи правилом. При розрівнюванні розчину на стінах півтерок пересувають хвиле­подібними рухами, спочатку знизу вгору, а потім справа наліво. На стелях півтерок пересувають рухом на себе. При цьому його треба тримати під кутом 10—15° до поверхні, дома­гаючись чистої і рівної її обробки. Якість розрівняного ґрунту періодично перевіряють контрольним правилом завдовжки 2 м, прикладаючи його до поверхні в різних напрямках.

Я кщо на поверхні є нерівності, глибина яких більша за до­пустимі технічними умовами, їх закидають розчином, який зно­ву зрівнюють півтерками. На місцях, що виступають, розчин зчищають.

Коли ґрунт затужавіє, на нього наносять тонкий опоряджу­вальний шар — накривку. Для накривки застосовують рідкий розчин, який накидають на поверхню кельмою або малим ков­шем і відразу ж розрівнюють півтерком. Як тільки накривка почне тужавіти, її затирають дерев'яною теркою, змочуючи, у разі потреби, поверхню водою. Замість дерев'яної терки для за­тирання штукатурки краще застосовувати терку, підбиту ша­ром повсті або пінопласту. Терка, підбита повстю, зовсім не за­лишає на поверхні подряпин.

Замість затирання накривного шару штукатурки його можна згладжувати гумовою теркою або сталевою гладил кою, що по­легшує працю штукатура. При згладжуванні поверхні гладилку пересувають у двох взаємно перпендикулярних напрямках: спочатку у вертикальному, а потім у горизонтальному. Кожна нова смуга, що залишається за гладилкою, повинна перекрива­ти попередню на 1—2 см. Гладилку тримають з невеликим на­хилом до поверхні. Після згладжування гладилкою поверхня стає рівною, без помітних подряпин і грубої шорсткості.

Сітчастоармовані конструкції штукатурять не оббризкуючи їх рідким розчином, бо оббризк приведе до перевитрати розчи­ну, оскільки він буде пролітати крізь, отвори сітки під час на­кидання. Крім того, рідкий розчин буде стікати з сітки. Тому, сітчастоармовану конструкцію штукатурять у два шари. Спо­чатку на сітку кельмою або коротким широким півтерком на­мазують густий розчин ґрунту. Грант можна наносити у декілька шарів, доки не створиться штукатурний шар потрібної товщини. Нанесений шар штукатурки розрівнюють великим півтерком, періодично перевіряючи його якість контрольним правилом. Коли ґрунт затужавіє, на нього наносять шар на­кривки і обробляють.

Дефекти штукатурки

У будівельних організаціях на основі технічних умов визна­чені показники якості опоряджувальних робіт. Оцінка викона­ної роботи залежить від кількості помічених на опорядженій по­верхні дефектів і може бути відмінною, доброю і посередньою. У разі великої кількості дефектів роботу бракують і робітник її переробляє.

При штукатуренні жирними чи пісними розчинами або пра­вильно приготовленими розчинами, але по сирих чи недостат­ньо шорстких поверхнях штукатурка матиме дефекти і пошкод­ження. Тому перед фарбуванням поверхні ці дефекти слід усу­нути.

Наведемо найпоширеніші дефекти штукатурки.

Щілини на поверхні з'являються від штукатурення до закінчення повного осідання будівлі, якщо в місцях стиків де­рев'яних і кам'яних поверхонь немає металевої сітки, а також від штукатурення дуже тонким шаром і застосування в роботі жирних розчинів.

Дутики утворюються при використанні в штукатурному розчині недостатньо погашеного вапна. Малі недогашені гру­дочки вапна, потрапляючи в шар штукатурки, продовжують у ній гаситись. Під час гашення вапно збільшується в об'ємі, чим порушує штукатурний шар і утворює на поверхні горбочок, який через деякий час відпадає. На місці дутика ут­ворюється раковина, всередині якої завжди помітна біла гру­дочка вапна.

Груба фактура (шорсткість) на поверхні штукатурки може залишатись у вигляді слідів від терки, подряпин зернинами піску, борозен та інших дефектів, що утворилися внаслідок не­якісного затирання, а також застосування в штукатурних роз­чинах крупнозернистого піску.

Відшарування штукатурки виникає в окремих місцях або на великих ділянках поверхні внаслідок штукатурення воло­гих або недостатньо шорстких (без насічки) поверхонь, використанні ма­ломіцних розчинів, приготованих із засто­суванням в'яжучих матеріалів низької якості, штукатурення промерзлих або вкритих інеєм поверхонь тощо.

М еханічні пошкодження штукатурки з'являються, якщо не додержана послідовність у виконанні будівельних робіт. Не­припустимо, наприклад, після штукатурення виконувати санітарно-технічні або електромонтажні роботи, під час яких доводиться руйнувати штукатурку. Штукатурка руйнується також від намокання при протіканні даху, водопровідних труб тощо.

Ремонтуючи штукатурку перед фарбуванням, дрібні дефек­ти штукатурки (щілини, дутики, шорсткість) усувають зати­ранням з розрізуванням і підмазуванням щілин.

Якщо штукатурка неміцна або має великі пошкодження, до­водиться в окремих місцях замінювати штукатурний шар новим відповідно до технічних вимог.

Розділ ІІІ

Технологія настилання підлоги

лінолеумом

Матеріали лінолеумних робіт

Л інолеум буває полівінілхлоридний, гліфталевий (алкідний) та гумовий (релін). Крім того, для опорядження підлог застосо­вують синтетичні ворсові ковдри. За структурою лінолеуми бу­вають безосновні, тобто такі, що випускаються у вигляді одно- або двошарового суцільного пластмасового полотна, і лінолеуми на тканинній або теплозвукоізоляційній підоснові. Найширше застосовується полівінілхлоридний лінолеум, який буває безосновним або на тканинній, повстяній, теплозвукоізоляційній і вспіненій підосновах. Гумовий лінолеум буває лише безосновним.

Для приклеювання полівінілхлоридного і гліфталевого лінолеуму, виготовленого на тканинній або теплозву­коізоляційній підосновах, застосовують бітумні, казеїнові або олійні мастики, клей «Бустилат» тощо.

Бітумні мастики за складом бувають різні. У більшості це розчин бітуму в леткому розчиннику (скипідарі, уайт-спіриті тощо) з додатком порошкоподібних або дрібнозернистих напов­нювачів. Мастика надходить на будівельний об'єкт у готовому вигляді в щільно закритих металевих бідонах. Перед викори­станням її слід ретельно перемішати. Застосовують мастику в холодному стані або злегка підігріту разом з тарою у теплій воді до температури 30—40 °С.

Клей «Бустилат» надходить на будівельні об'єкти у готовому вигляді.

Користуючись клеєм «Бустилат», пористу поверхню слід по­передньо прогрунтувати бустилатною ґрунтовкою. Для одер­жання ґрунтовки клей розводять водою у співвідношенні 1:7 (клей : вода). Після висихання поверхні приклеюють пласти-катні матеріали так, як і на всіх інших видах мастик.

Олійна мастика(масових частин)

Крейда мелена суха 3,5—З

Фарба олійна густотерта 4,5—5

Оліфа-оксоль……………………………2,5

Спосіб приготування. Матеріали завантажують у змішувальну машину і перемішують. Одержану суміш перети­рають на фарботерці.

Цю мастику застосовують для приклеювання лінолеума до дерев'яних основ або до бетонних, заґрунтованих олійними сумішами.

Казеїно-силікатна мастика (масових частин)

Казеїн технічний……………………………………..10

Вапно-пушонка………………………………………23

Рідке скло (густиною 1,35—1,38 г/см³)…………….7

Вода ………….30—35

Спосіб приготування. Казеїн на добу замочують у подвійній кількості води. Вапно в окремій посудині змішують з водою у співвідношенні 1:3. Коли казеїн розбухне, до нього, пе­ремішуючи, додають вапняне молоко. Суміш перемішують у змішувачі не менше 5 хв, після чого додають рідке скло і знову добре перемішують.

Каучуко-бітумна мастика

Спосіб приготування. У котел завантажують бітум і нагрівають його до температури 150—170°. Коли бітум розпла­виться, його переливають у змішувач, заповнюючи його об'єм не більше ніж на половину. Включивши змішувач, у нього по черзі завантажують цемент, бензин і гумовий клей. Гумовий клей слід попередньо розвести бензином. Суміш перемішують протягом 20 хв, після чого його розливають у тару, що герме­тично закривається.

Останні дві мастики застосовують для приклеювання лінолеуму до кам'яних основ. У разі загусання мастики розво­дять: казеїно-силікатну — водою, а каучуко-бітумну — бензи­ном або уайт-спіритом