Зміст

Розділ І. Загальна частина………………………………………...…………………….

Вступ………………………………………………….……………………..

Розділ ІІ. Технологія штукатурення цегляних поверхонь високоякісною штукатуркою………………………………………………………………………………

1. Матеріали для штукатурних робіт………………………………………

2. Інструменти для штукатурних робіт…………………………………….

3. Підготовка цегляних поверхонь………………………………………

4. Технологія опорядження поверхонь штукатуркою……………………

5. Дефекти штукатурних робіт.……………………………………………

Розділ IІІ. Технологія настилання підлоги лінолеумом……………………………….

1. Матеріали для лінолеумних робіт…………….…………………………

2. Інструменти для лінолеумних робіт…………………………………….

3. Підготовка поверхонь……………………………………………………

4. Технологія настилання підлоги лінолеумом……………………………

5. Дефекти лінолеумних робіт…………..……….…………………………

Розділ IV. Технологія обклеювання поверхонь вініловими шпалерами……………..

1. Матеріали для шпалерних робіт…….……………………………………

2. Інструменти для шпалерних робіт.….………………………………….

3. Підготовка поверхонь під обклеювання шпалерами…………………

4. Технологія обклеювання поверхонь шпалерами………………………

5. Дефекти шпалерних робіт….……………………………………………

Розділ V. Безпечні прийоми праці……………………………………………………….

Використана література…………………………………………………………………

Розділ і Загальна частина Вступ

Будівництво — одна з галузей матеріального виробництва, в якій зайняті робітники багатьох професій: монтажники, муляри, штукатури, плиточники, маляри тощо. Професія опоряджувальника досить почесна на будівництві. Високо­кваліфікований штукатур, наприклад, здатний, крім звичайної виконувати кольорову декоративну штукатурку, архітектурні елементи оздоблення будівель і внутрішніх поверхонь, реставраційні роботи. Лицювальники облицьовують зовнішні і внутрішні поверхні штучними або природними плитками, виконують мозаїчні, лінолеумні та інші роботи.

Штукатурні та облицювальні роботи виконують у будинках, збудованих із штучного чи природного каменю (цегли, ке­рамічних або бетонних каменів, черепашника тощо), з великих панелей, бетонних чи керамічних блоків. Після опорядження будівлі та їхні приміщення набувають завершеного вигляду, них створюються потрібні санітарно-гігієнічні і естетичні умови для життя і праці людей.

У загальному обсязі будівництва опоряджувальні роботи займають значну частину. Тому зниження їхньої вартості і тру­домісткості має важливе значення для інтенсифікації будівництва і можливе лише за умов максимального застосу­вання в роботі сучасних опоряджувальних машин і механізмів, нових матеріалів і форм організації праці.

Великопанельне і великоблокове будівництво зменшує обсяг опоряджувальних робіт безпосередньо на будівельному майдан­чику. Значну частину цих робіт виконують на заводах. Застосо­вуючи тут механізацію і автоматизацію, можна досягти значного зниження трудомісткості опоряджувальних операцій. Підвищенню продуктивності праці, поліпшенню якості і зни­женню собівартості будівельних робіт сприяють також нові фор­ми та методи наукової організації праці (НОП): створення комп­лексних механізованих бригад, застосування нових пристроїв, уміле використання технологічних карт, карт трудових процесів тощо, підвищення якості виконуваних робіт залежить від кваліфікації, ініціативи кожного робітника, сумлінного ставлен­ня до своїх обов'язків, правильної організації праці в бригаді.

Нині на будівельних майданчиках працюють тисячі опоряд­жувальників, багато з них закінчили професійно-технічні учи­лища. Для успішного виконання завдань кожен будівельник, зайнятий на опоряджувальних роботах, має добре опанувати технологію їх виконання, будову і роботу застосовуваних ма­шин і механізмів, передові методи організації праці.

Розділ іі Технологія штукатурення цегляних поверхонь поліпшеною штукатуркою Матеріали для штукатурних робіт

Для штукатурення кутів в кафе застосовують цементно-вапняний розчин. Це суміш цементу, вапна, піску та води. Склад розчинів підбирають залежно від марки цементу, якості вапна і умов експлуатації штукатур­ки.

Склад цементно-вапняних розчинів:

для оббризгу — 1:1:4,5; 1:1:5;

для ґрунту 1:1:6; 1:1:7..9;

для накривки: 1:1:4,5; 1:1:51:1:4,5; 1:1:5.

Спосіб приготування цементно-вапняного розчину. Для приготування розчину 1:1:5 треба бра­ти одну частину цементу, одну частину вапняного тіста і п'ять частин піску. В ящик насипають потрібну кількість піску і цементу, суміш гарцюють. В цю перегарцьовану суміш виливають окремо приготовлене вапняне молоко і добре перемішують.

Штукатурні розчини бувають прості і складні. Якщо у складі розчину один в'яжучий матеріал, розчин називають простим (вапняний, цементний, гіпсовий тощо), два і більше в'яжучих — складним (цементно-вапняний, вапняно-гіпсовий тощо)

Розчин повинен бути пластичним, мати потрібну рухомість і водоутримувальну здатність.

Пластичним називають розчин, який легко розрівнюється на поверхні штукатурним інструментом, не утворюючи щілин. Пластичний розчин добре прилипає до поверхні і зчіплюється з нею.

У пластичних розчинах міститься 25—35 % в'яжучого матеріалу. Розчин з недостатньою кількістю в'яжучого матеріалу на­зивають пісним, а з надмірною кількістю — жирним.

Р ухомість розчину залежить від кількості води в ньому. Рухомість розчину вимірюють за допомогою стандартного металевого конуса ма­сою 300 г, який має поділки від 1 до 15 см. Для визначення рухомості конус встановлюють так, щоб його вер­шина дотикалась до поверхні розчину, і відпускають.

На скільки сантиметрів конус занурився у розчин, така й буде його рухомість.

Рухомість розчинів для штукатурних робіт повинна бути: для першого підготовчого шару (оббризку) — 10—12 см; для другого підготовчого шару (ґрунту) — 7—9; для опоряджувального шару (накривки) — 10—12 см.

Властивість розчину утримувати в собі воду під час зберігання, транспортування і нанесення на пористу поверхню називають водоутримувальною здатністю. Високу водоутримувальну здатність мають пластичні розчини.

За міцністю штукатурні розчини поділяють на такі марки: 25, 50, 75, 100.