№1

1.1.

Зуби поділяються на:

- молочні зуби (dentes decidui) – тимчасові; - постійні зуби (dentes permanentes).

Кожний зуб (dens) має:

- корінь зуба (radix dentis); - шийку зуба (cervix dentis); - коронку зуба (corona dentis).

Усередині зуба розміщені зубна порожнина (cavitas dentis); пульпова порожнина (cavitas dentis; cavitas pulparis), яка складається з:

- коронкової порожнини (cavitas coronae); - каналу кореня зуба (canalis radicis dentis).

Зубна порожнина заповнена пульпою зуба (pulpa dentis), що складається із судин, нервів та пухкої волокнистої сполучної тканини (textus connectivus fibrosus laxus).Коронкова порожнина (cavitas coronae) переходить у канал кореня зуба (canalis radicis dentis), який закінчується на верхівці кореня зуба (apex radicis dentis) отвором верхівки кореня зуба (foramen apicis dentis).Через цей отвір у порожнину зуба, що містить пульпу зуба (pulpa dentis), проходять судини і нерви (vasa et nervi).

Пульпа зуба (pulpa dentis) складається з:

- коронкової пульпи (pulpa coronalis); - кореневої пульпи (pulpa radicularis).

Зуб (dens) побудований із дентину (dentinum), який:

- у ділянці коронки зуба (corona dentis) вкритий емаллю (enamelum);

- у ділянці кореня зуба (radix dentis) – цементом (cementum).

Емаль (enamelum) є найтвердішою тканиною людського організму, що при руйнації не

відновлюється.Хімічний склад зуба подібний до хімічного складу кістки.Комплекс тканин, який оточує та фіксує зуб (dens) у зубній комірці (alveola dentalis), називається зубним окістям або періодонтом (periodontium).

Внутрішня будова зуба. Зуб складається з наступних тканин:

- Дентин (dentinum) визначає форму зуба. 72% дентину це неорганічні речовини. Дентин складається з

дентинові трубочок (tubuli dentinаles), в яких лежать відростки клітин (одонтобластів). Одонтобласти знаходяться в пульпі.

До складу дентину входять колагенові волокна (тангенціально розміщені в припульпарному дентині і

радіально в плащовому дентині), що склеює речовину. Дентинобласти продукують впродовж життя

людини колаген, з якого утворюється предентин, а він мінералізуючись перетворюється на дентин.

- Емаль (епатеііт) виконує захисну функцію. 97% емал і- це неорганічні речовини. Емаль складається з

емалевих призм, які мають s-подібну форму..

- Цемент (cementum) виконує захисну функцію. Цемент розрізняють первинний (безклітинний) і

вторинний (містить клітини - цементоцити). Цемент складається з колагенових волокон і неорганічних

речовин, які становлять 70% цементу. Цемент не має судин, живиться шляхом дифузії з боку

періодонта.

- Пульпа (рulра) - це пухка сполучна тканина, багата клітинами (преодонтобластами, одонтобластами,

фібробластами, фіброцитами), судинами, нервами; виконує трофічну функцію.

Емаль покриває коронку зуба, цемент - корінь і шийку зуба, пульпа міститься в порожнині зуба.

Кров.:Гілки верхньощелепної артерії-кінцева гілка зов.соної арт.(rr.alveolares sup. Anteriores, medius et posteriors,відходить в canalis infraorbitalis від n. infraorbitalis- гілка n.maxilaris)

Інер.:Гілки трійчатого нерву(зоровий,верхньощелепний,нижньощелепний, рухова гілка-інер.жув.мязів), трійчастий нерв-верхні альвеолярні нерви, нижньощелепний нерв(зубна і ясена гілка)

1.2

Ротова порожнина (cavitas oris)

Вона обмежена:

- угорі – піднебінням (palatum); - спереду і з боків – губами рота (labia oris) та щоками (buccae);

- знизу – ротовою діафрагмою (diaphragma oris), яка утворена щелепно-під’язиковим м’язом (musculus mylohyoideus).

1)Порожнина рота(cavitas oris)-складаэться 1з прис1нка рота(vestibulum oris) 1 власне порожнини рота(cavitas oris propria).З глоткою сполучаэться через широкий отв1р –з1в(fauces).Прис1нок рота-вертикально дугопод1бна щ1лина.Зовн1 обмежована губами 1 щоками,в середину в.1 н.рядами зуб1в 1 яснами. Верхня 1 нижня губи(labium s.et labium inf.)-це складки,в основ1 якого залягаэ м*язовий шар-коловий м*яз рота.Спереду вкрит1 шк1рою,позаду слиз.обол.м1ж ними проходить червона облям1вка.(2 зони-зовн 1 внутр.)М1сце переходу губ утво-ся спайка губ. Щоки(bucca dextra et b.sin.)Основа щ1к-щ1чний м*яз 1 1нш1 м*язи лиця.Э привушна протока(ductus parotideus),в1дкриваэться в слиз.оболонц1 щоки в сосочку привушно1.залози.Слиз.оболонка тонка 1 рухома.слизова оболонка на альвеолярних в1дростках стаэ нерухома(ясна).Частина слиз.оболонки у пром1жку м1ж зубами –ясенев1 сосочки,а та частина ,яка заходить у зубну альвеолу,прикр1плюючисьт до зуба-ясенна борозна.

Власне порожнина-п1днеб1ння 1 язик.П1днеб1ння(тверде-палатум дурум 1 м*яке(моле)У м.п1днеб1нн1 5 м*яз1в:Мяз натягач п1днеб1нно1 зав1ски(натягуэ п1днеб1ння-нижньощелепний нерв.)М*яз-п1дн1мач п.з(п1дн1маэ м*яке п1днеб1ння-г1лки блук.нерва,що виходять 1з глоткового сплетення.М*яз язичка(непарний)-тягне язик догори 1 назад-глотков1 г1лки блук.нерва.П1днеб1нно-язиковий м*яз-звужуэ з1в,опускаэ м.п1днеб1ння донизу-глотков1 г1лки блук.нерва.П1днеб1нно-глот-опускаэп.зав1ску-блук.нерв.Кровопостачання –г1лками лиц.нерва,верхньощелепно1 1 висх1дно1 глоткових артер1й.

1.3

Хребтовий стовп (columna vertebralis) За топографічним принципом хребці поділяють на шийні, грудні, поперекові, крижові та куприкові. Шийних хребців (vertebrae cervicales) (мал. 36) сім (CI —CVII). Вони відрізняються від інших хребців переважно наявністю отвору в поперечних відростках (foramen transversarium), через який проходить хребтова артерія, що йде в порожнину черепа. Найхарактернішою особливістю атланта (atlas) (мал. 37) є те, що він не має більшої частини тіла, яке в процесі еволюції пішло на утворення зуба осьового хребця. Атлант має дві дуги — коротку передню (arcus anterior atlantis) і довшу задню (arcus posterior atlantis). На передній поверхні передньої дуги є не дуже помітний передній горбок, а на задній поверхні — ямка зуба, суглобова ямка для з'єднання з зубом осьового хребця. Осьовий хребець (axis) (мал. 38) має на верхній поверхні тіла вертикальний відросток, зуб осьового хребця (dens axis), який є своєрідною поздовжньою віссю для обертання черепа разом з атлантом. Грудні хребці (vertebrae thoracicae, ТІ —ТХІІ) (мал. 39), хребці тієї частини тулуба, де у ссавців, зокрема в людини, збереглися ребра, найменше відрізняються від початкової форми хребців нижчих хребетних. У людини, як правило, є 12 (рідше 13) грудних хребців. Від решти хребців вони відрізняються наявністю на бічних поверхнях тіла верхньої і нижньої ребрової ямки (fovea costalis superior et inferior) для з'єднання з ребрами. Поперекові хребці (vertebrae lumbales, LI — LV) (мал. 40), у кількості п'яти, не мають отворів у поперечних відростках і реберних ямок на бокових поверхнях тіл. Крижові хребці (vertebrae sacrales, SI —SV) повністю зростаються між собою, утворюючи крижову кістку (os sacrum). Це відбувається між 17 і 25 роками життя. Крижова кістка (os sacrum) (мал. 41) людини має форму чотиригранної піраміди, основа (basis ossis sacrï) якої з'єднується з нижнім поперековим хребцем, а верхівка (apex ossis sacrï) — з куприком. Внизу хребет закінчується рудиментом його каудального відділу куприковою кісткою (os coccygis), або куприком, що має 4 — 5 куприкових хребців (Сої — CoV), які в дорослої людини зростаються. Скостеніння хребців починається на восьмому тижні ембріогенезу і відбувається зверху донизу. У кожному хребці є три енхондральні первинні точки скостеніння — одна в тілі і дві в дузі (за винятком атланта — шість точок, осьового хребця — чотири точки і куприкових хребців — одна точка).

1.4

Низхідна аорта (pars descendens aortae; aorta descendens)

Низхідна частина аорти (pars descendens aortae) має такі відділи:

- грудну частину аорти; грудну аорту (pars thoracica aortae; aorta thoracica);

- черевну частину аорти; черевну аорту (pars abdominalis aortae; aorta abdominalis);

- роздвоєння аорти (bifurcatio aortae);

- спільну праву і ліву клубові артерії (arteriae iliacae communis dextra et sinistra).

ГІЛКИ ГРУДНОЇ ЧАСТИНИ АОРТИ

Гілки грудної аорти

(rami partis thoracicae aortae; rami aortae)

У грудній частині аорти розрізняють:

- пристінкові гілки грудної частини аорти (rr. parietales partis thoracicae aortae);

- нутрощеві гілки грудної частини аорти (rr. viscerales partis thoracicae aortae).

До пристінкових гілок грудної частини аорти (rr. parietales partis thoracicae aortae) належать:

- верхні діафрагмові артерії (aa. phrenicae superiores) – парні, забезпечують кровопостачання:

- поперекової частини діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis);

- задні міжреброві артерії (aa. intercostales posteriores) – 10 пар, які проходять в ІІІ-XІI міжреб-рових

проміжках і забезпечують кровопостачання:

- міжребрових м’язів (mm. intercostales); - ребер (costae);

- шкіри грудей (cutis pectoris); - м’язів і шкіри передньої стінки черевної порож-нини (musculi et cutis parietis anterioris cavitatis

abdominis).

XII задня міжреброва артерія (a. intercostalis posterior duodecima [XII]) розміщена під заднім кра-єм

XІІ ребра (costa) і називається підребровою ар-терією (a. subcostalis), яка розгалужується на:

- спинні гілки (rami dorsales), які постачають кров до м’язів і шкіри спини (musculi et cutis dorsi);

- спинномозковi гілки (rami spinales), які поста-чають кров до спинного мозку і його оболонки.

Від кожної задньої міжребрової артерії (a.intercostalis posterior) відходять:

- присередня шкірна гілка (r. cutaneus medialis) та бічна шкірна гілка (r. cutaneus lateralis), які здій-

снюють кровопостачання:

- до шкіри грудей і живота (cutis pectoris et abdominis);

- бічні гілки грудей (rr. mammarii laterales) забез-печують кровопостачання:

- грудних залоз (glandulae mammariae).

До нутрощевих гілок грудної частини аорти (rr. viscerales partis thoracicae aortae) належать:

- бронхові гілки (rr. bronchiales), що постачають кров до:

- трахеї (trachea); - бронхів (bronchi); - легень (pulmones);

- стравохідні гілки (rr. oesophageales), що поста-чають кров до стравоходу (oesophagus);

- осердні гілки (rr. pericardiaci), що постачають кров до заднього відділу осердя (pericardium);

- середостінні гілки (rr. mediastinales) здійсню-ють кровопостачання:

- сполучної тканини заднього середостіння (tela connectiva mediastini posterioris);

- лімфатичних вузлів заднього середостіння (nodi lymphoidei mediastini posterioris).

№2

1.1.

Зуби (dentes)

Зуби поділяються на:

- молочні зуби (dentes decidui) – тимчасові; - постійні зуби (dentes permanentes).

Кожний зуб (dens) має:- корінь зуба (radix dentis);- шийку зуба (cervix den.); - коронку зуба (corona den.).

Усередині зуба розміщені зубна порожнина (cavitas dentis); пульпова порожнина ( cavitas pulparis), яка складається з:- коронкової порожнини (cavitas coronae);- каналу кореня зуба (canalis radicis dentis).

Зубна порожнина заповнена пульпою зуба (pulpa dentis), що складається із судин, нервів та пухкої

волокнистої сполучної тканини (textus connectivus fibrosus laxus).

Коронкова порожнина (cavitas coronae) переходить у канал кореня зуба (canalis radicis dentis), який

закінчується на верхівці кореня зуба (apex radicis dentis) отвором верхівки кореня зуба (foramen

apicis dentis).Через цей отвір у порожнину зуба, що містить пульпу зуба (pulpa dentis), проходять судини і нерви (vasa et nervi).

Зубний орган (organon dentаle) - це зуб + пародонт це тканини, які оточують зуб, зокрема:

- Періодонт- це сполучнотканинна оболонка зуба, яка знаходиться між зубної альвеолою і цементом.

- Зубна альвеола-включає періост альвеолярного відростка і кісткову стінку зубної альвеоли

- Ясна; - Цемент. - Періодонт

Кров.:Гілки верхньощелепної артерії-кінцева гілка зов.соної арт.(rr.alveolares sup. Anteriores, medius et posteriors,відходить в canalis infraorbitalis від n. infraorbitalis- гілка n.maxilaris)

Інер.:Гілки трійчатого нерву(зоровий,верхньощелепний,нижньощелепний, рухова гілка-інер.жув.мязів), трійчастий нерв-верхні альвеолярні нерви, нижньощелепний нерв(зубна і ясена гілка)

1.2.

На рівні верхнього краю щитоподібного хряща (margo superior cartilaginis thyroideae) загальна сон-на

артерія (arteria carotis communis) поділяється на:

- зовнішню сонну артерію (arteria carotis externa);

- внутрішню сонну артерію (arteria carotis interna).

Місце розгалуження називається роздвоєнням сонної артерії (bifurcatio carotidis).

У цій ділянці розміщені сонна пазуха (sinus caroticus) і сонний клубочок (glomus caroticum).

Зовнішня сонна артерія (arteria carotis externa)

Зовнішня сонна артерія відгалужується від зага-льної сонної артерії (arteria carotis interna) в ділянці

сонного трикутника (trigonum caroticum) на рівні верхнього краю щитоподібного хряща (margo superior

cartilaginis thyroideae).

На рівні шийки нижньої щелепи (collum mandibulae) ця артерія розгалужується на свої дві кінцеві гілки.

Від зовнішньої сонної артерії (arteria carotis externa) відходять:

- передні гілки; - задні гілки; - присередні гілки; - кінцеві гілки.

До передньої групи гілок зовнішньої сонної ар-терії (rami anteriores arteriae carotidis externae) на-

лежать:

- верхня щитоподібна артерія (a. thyroidea superior), що здійснює кровопостачання щитоподіб-ної

залози (glandula thyroidea) і розгалужується на ряд дрібних гілок.

- язикова артерія (a. lingualis), що забезпечує кровопостачання під’язикової залози (

- лицева артерія (a. facialis) – в ділянці підщеле-пного трикутника

- висхідну піднебінну артерію (a. palatina ascendens) до м’якого піднебіння (palatum molle);

- мигдаликову гілку (ramus tonsillaris) до піднебін-ного мигдалика (tonsilla palatina).

Перегинаючись через край нижньої щелепи (margo mandibulae) попереду жувального м’яза (m.

masseter), лицева артерія розділяється на облич-чі на:

- нижню губну артерію (a. labialis inferior);

- верхню губну артерію (a. labialis superior).

До задньої групи гілок зовнішньої сонної артерії (rami posteriores arteriae carotidis externae) належать:

- груднинно-ключично-соскоподібна артерія (a. sternocleidomastoidea),

- потилична артерія (a. occipitalis

- задня вушна артерія (a. auricularis posterior),

До присередньої групи гілок зовнішньої сонної артерії (rami arteriae carotidis externae) належить:

- висхідна глоткова артерія (a. pharyngea ascendens)

До кінцевих гілок зовнішньої сонної артерії (rami distales arteriae carotidis externae) належать:

1 Поверхнева скронева артерія (a. temporalis superficialis)

- до привушної залози (glandula parotidea) – при-вушна гілка (r. parotideus);

- до м’язів лиця (musculi faciei) – поперечна ар-терія лиця (a. transversa faciei);

- до вушної раковини (auricula) – передні вушні гілки (rr. auriculares anteriores);

- до скроневого м’яза (m.temporalis) – середня скронева артерія (a. temporalis media).

2 Верхньощелепна артерія (a. maxillaris) :

- 1-й відділ – щелеповий відділ (pars mandibularis);

- 2-й відділ – крилоподібний відділ (pars pterygoidea);

- 3-й відділ – крилопіднебінний відділ (pars pterygopalatina).

1.3.

Травна трубка має передній, середній та задній відділи. Передній відділ включає ротову порожнину, глотку та стравохід. 

Середній відділ травної трубки включає шлунок, тонку кишку та частину товстої кишки (до її каудальної частини). 

Задній відділ травної трубки — каудальна частина прямої кишки, або відхідник, забезпечує виведення не-перетравлених частинок їжі за межі організму.

Слизова оболонка є самим внутрішнім шаром стінки травної трубки і складається з залозистого епітелію, який секретує велику кількість слизу, а також може секретувати ряд травних ферментів. Слиз обволікає їжу і полегшує проходження харчової грудки по травному тракту, а також перешкоджає перетравленню стінок його власними ферментами. Епітеліальні клітини лежать на базальній мембрані, під якою знаходиться власна пластинка слизової, яка складається з сполучної тканини, яка містить кровоносні і лімфатичні судини. Зовні від неї лежить тонкий шар гладких м’язів – м’язова пластинка слизової.

Травна система :

Травнасистемасистемдигестор1ум.Глотка(фарингс),Стравох1д(езофарунгус),Шлунок(гастер,вентр1кулюс)Тонкакишка(1нтест1нумтенуе,енторен):дванадцятипала(вентр1кулюс),порожняя(эюнум)клубова(1л1ум).Товста(1нтест1ум красум,колон)1)сл1па(цекум,т1флён)2)ободова(колон,аскенденс)висх1дна ободова,поперечно,низх1дна,сигмопод1бна.Пряма(ректум,проктос).Велик1 залози тр.системи-Печ1нка(гепар)п1д д1афрагмою.ф-ц11-депонуэ глюкозу у вигляд1 гл1когену,нейтрал1зуэ токсичн1 речовини,утворюэ жовч.Жовчний м1хур(вес1ка б1л1ар1с) Це резервуар, в який надходить по загальній печінковій та міхуровій протоках жовч, яка виробляється печінкою.!нервац1я-г1лки печ1нкового сплетення(блукаюч1 та д1афральн1 нерви,симпатичний стовбур).П1дшлункова залоза(панкреас) вид1ляэ в 12-палу панкреатичний с1к(м1стить трипсин,ам1лазу,л1пазу,мальтазу)!нервац1я-г1лки черевного,печ1нкового сплетення.Кровопостачання-г1лки селез1нково1 артер11.

1.4.

ДОВГАСТИЙ МОЗОК; ЦИБУЛИНА(myelencephalon; medulla oblongata; bulbus)

Він є продовженням спинного мозку (medulla spinalis) і має вигляд молодої цибулини, тому і

називається цибулиною (bulbus).

Як і спинний мозок (medulla spinalis), довгастий мозок на дорcальній поверхні (facies dorsalis

medullae oblongatae) має:- задню серединну борозну (sulcus medianus posterior);

- дві задньобічні борозни (sulci posterolaterales).

На вентральній поверхні довгастого мозку (facies ventralis medullae oblongatae) проходять:

- передня серединна щілина (fissura mediana anterior);- дві передньо-бічні борозни (sulci anterolaterales).

Між передньою серединною щілиною (fissura mediana anterior) і передньобічними борознами

(sulci anterolaterales) містяться піраміди довгастого мозку; піраміди цибулини (pyramides medullae

oblongatae; pyramides bulbi), які на межі зі спинним мозком перехрещуються, утворюючи перехрестя

пірамід (decussatio pyramidum).Між передньобічною та задньобічною борознами (sulci anterolateralis et posterolateralis) розміщеніоливи (olivae).Дорсальна поверхня довгастого мозку (facies dorsalis medullae oblongatae) утворює нижню частинуромбоподібної ямки (fossa rhomboidea).

На дорсальній поверхні (facies dorsalis) нижче ромбоподібної ямки (fossa rhomboidea) чітко

контуруються:- тонкий пучок (fasciculus gracilis) з тонким горбиком (tuberculum gracile) попереду;

- клиноподібний пучок (fasciculus cuneatus) із клиноподібним горбиком (tuberculum cuneatum).

Сіра речовина довгастого мозку (substantia grisea medullae oblongatae) представлена:

- нижнім оливним комплексом; нижніми оливними ядрами (complexus olivaris inferior; nuclei

olivares inferiores);- тонкими ядрами (nuclei graciles);- клиноподібними ядрами (nuclei cuneati);

- центром дихання і кровообігу;- ядрами ІХ- ХІІ пар черепних нервів.

Біла речовина довгастого мозку (substantia alba medullae oblongatae) складається з:

- висхідних шляхів, до складу яких входять присередня петля (lemniscus medialis), яка в

довгастому мозку (medulla oblongata) робить перехрест (decussatio lemnisci medialis), та 11

спинномозкова петля (lemniscus spinalis);- низхідних шляхів (пірамідних шляхів);

- сітчастої формації (formatio reticularis).

№3

1.1.

Зуби (dentes), за анатомічною формою, яка залежить від функції, поділяються на:

- різці (dentes incisivi), які мають: - один корінь (radix dentis);

- долотоподібну форму коронки;

- ікла (dentes canini), які мають: - один корінь (radix dentis); - конічну форму коронки.

- малі кутні зуби(dentes premolares), які мають: - один корінь (radix dentis), переважно верхній перший малий кутній зуб (dens premolaris primus superior) має роздвоєний корінь;

- коронку малих кутніх зубів (corona dentium premolarium), що має з боку змикальної поверхні (facies occlusalis) округлу або овальну форму, і на якій є два вістря (горбки);

- великі кутні зуби (dentes molares), які мають: - кубоподібну форму коронки (corona dentis);

- на змикальній поверхні великих кутніх зубів (facies occlusalis dentium molarium) є по 3-5 вістря (горбки);

- верхні зуби мають три корені; - нижні зуби мають два корені.

Різновидом великих кутніх зубів (dentes molares) є третій великий кутній зуб (dens molaris tertius), або запізнілий зуб (dens serotinus).

Кожна коронка зуба (corona dentis) має такі поверхні:

1 присінкову поверхню (facies vestibularis), яка у передніх зубів називається губною поверхнею(facies labialis), а у задніх зубів – щічною поверхнею (facies buccalis);

2 язикову поверхню (facies lingualis) – у зубів нижньої щелепи і піднебінну поверхню (facies palatinalis) – у зубів верхньої щелепи. Ці поверхні об’єднуються в оральну поверхню.

3 контактну поверхню (facies approximalis), що має дотикове поле (area contingens). Ця поверхня розміщена з обох боків коронки:

- ближча поверхня (facies mesialis); - дальша поверхня (facies distalis);

4 змикальну поверхню (facies occlusalis), або жувальну поверхню (facies masticatoria).

Ясна (gingiva) - це слизова оболонка, яка покриває альвеолярні відростки верхніх щелеп і

альвеолярну частину нижньої щелепи. Розрізняють 2 частини ясен:

- Альвеолярна (щільно зростається з окістям); - Крайова або вільна (знаходиться біля поверхні зуба).

Вільна частина ясен, яка безпосередньо прилягає до зуба, називається ясенним краєм. Яснева

борозна – борозна між краєм ясен і зубом. Сосочки ясен (вестибулярні і оральні) - ділянки ясневого краю, розташовані в проміжках між сусідніми зубами.

Кров.:Гілки верхньощелепної артерії-кінцева гілка зов.соної арт.(rr.alveolares sup. Anteriores, medius et posteriors,відходить в canalis infraorbitalis від n. infraorbitalis- гілка n.maxilaris)

Інер.:Гілки трійчатого нерву(зоровий,верхньощелепний,нижньощелепний, рухова гілка-інер.жув.мязів), трійчастий нерв-верхні альвеолярні нерви, нижньощелепний нерв(зубна і ясена гілка)

1.2

Носова порожнина (cavitas nasi) поділяється на:

- дихальну частину (pars respiratoria); - нюхову частину (pars olfactoria).

Верхній носовий хід (meatus nasi superior) є нюховою ділянкою, що представлена нюховою частиною слизової оболонки носа (pars olfactoria tunicae mucosae nasi). В нього відкриваються через клино-решітчастий закуток (recessus sphenoethmoidalis) клиноподібна пазуха (sinus sphenoidalis) та задні решітчастi комірки (cellulae ethmoidales posteriores) решітчастої кістки (os ethmoidale).

Середній носовий хід (meatus nasi medius) є дихальною ділянкою і в нього відкриваються

верхньощелепна пазуха (sinus maxillaris), лобова пазуха (sinus frontalis) і передні та середні решітчастi комірки (cellulae ethmoidales anteriores et mediae) решітчастої кістки (os ethmoidale) через решітчасту лійку (infundibulum ethmoidale) та півмісяцеву щілину решітчастої кістки (hiatus semilunaris ossis ethmoidalis).

Нижній носовий хід (meatus nasi inferior) є дихальною ділянкою і в нього відкривається нососльозова протока (ductus nasolacrimalis).

У носовій порожнині (cavitas nasi) розміщені:

- спільні носові ходи (meatus nasi communes), котрі знаходяться між вільними кінцями носових раковин (conchae nasales) та носовою перегородкою (septum nasi);

- носоглоткові ходи (meatus nasopharyngei), що розміщуються позаду носових раковин перед хоанами (choanae);

- носова перегородка (septum nasi), яка має: - перетинчасту частину (pars membranacea);

- хрящову частину (pars cartilaginea); - кісткову частину (pars ossea).

Повітря з носової порожнини (cavitas nasi), де воно зігрівається, очищується і зволожується, потрапляє в носову і ротову частини глотки (pars oralis et pars nasalis pharyngis), а потім у гортань (larynx).Завдяки хрящам носа ніздрі (nares) відкриті і відокремлені.

1.3

Серце (cor) є порожнистим м’язовим органом, що розміщений у порожнині грудної клітки (cavitas thoracis) у середньому середостінні (mediastinum medium).

Серце має: - верхівку серця (apex cordis), яка направлена вперед, униз і вліво;

- основу серця (basis cordis), яка направлена в протилежний бік.

Серце має такі поверхні:

- груднинно-реброву поверхню; передню поверх-ню (facies sternocostalis; facies anterior);

- діафрагмову поверхню; нижню поверхню (facies diaphragmatica; facies inferior);

- праву/ліву легеневі поверхні (facies pulmonalis dextra/sinistra).

По діафрагмовій Порожнина серця (cavitas cordis) поділяється на;

- праве і ліве передсердя (atrium dextrum et sinistrum);

- правий і лівий шлуночки серця (ventriculus dexter et sinister).

Через ліву половину серця протікає артеріальна кров, а через праву половину – венозна кров.

Правий передсердно-шлуночковий отвір(ostium atrioventriculare dextrum) . Він закривається правим передсердно-шлуноч-ковим клапаном; тристулковим клапаном (valva atrioventricularis dextra; valva tricuspidalis), який має такі три стулки:

- передню (cuspis anterior); - задню (cuspis posterior); - перегородкову (cuspis septalis).

При скороченні передсердь (atria) стулки клапана притискаються потоком крові до стінок шлуночка і пропускають кров у порожнину останнього. При скороченні шлуночків (ventriculi) вільні краї стулок (margines liberi cuspidum) піднімаються і зми-каються, але в передсердя (atria) не вивертаються, бо з боку шлуночка (ventriculus) їх утримують сухо-жилкові струни (chordae tendineae). Із правого шлуночка (ventriculus dexter) почина-ється легеневий стовбур (trucus pulmonalis), отвір якого закритий клапаном легеневого стовбура (valva trunci pulmonalis).

Клапан легеневого стовбура (valva trunci pulmonalis) складається з:

- правої півмісяцевої заслінки (valvula semilunaris dextra); - лівої півмісяцевої заслінки (valvula semilunaris sinistra); - передньої півмісяцевої заслінки (valvula semilunaris anterior).

Лівий передсердно-шлуночковий отвір (ostium atrioventriculare sinistrum) . Цей отвір закривається лівим передсердно-шлуночковим клапаном; мітральним клапаном (valva atrioventricularis sinistra; valva mitralis), який складається з: - передньої стулки (cuspis anterior); - задньої стулки (cuspis posterior).

Між цими стулками можуть бути спайкові стулки (cuspides comissurales), до яких прикріплюються сухожилкові струни (chordae tendineae). Із лівого шлуночка (ventriculus sinister) виходить аорта (aorta).

Отвір аорти(ostium aortae) закривається клапаном аорти (valva aortae), який складається з:

- правої півмісяцевої заслінки; правої вінцевої заслінки(valvula semilunaris dextra)

- лівої півмісяцевої заслінки; лівої вінцевої заслі-нки (valvula semilunaris sinistra)

- задньої півмісяцевої заслінки; задньої вінцевої заслінки (valvula semilunaris posterior)

1.4

Блукаючий нерв (nervus vagus )X

Цей нерв змішаний, складається з чутливих, рухових і парасимпатичних волокон. У довгастому мозку (medulla oblongata) має такі ядра:

- рухове подвійне ядро (nucleus ambiguus); - чутливе ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii);

- парасимпатичне заднє ядро блукаючого нерва (nucleus posterior nervi vagi), яке проекціюється в трикутнику блукаючого нерва ромбоподібної ямки (trigonum nervi vagi fossae rhomboideae).

Блукаючий нерв (nervus vagus) виходить: - на основі мозку позаду дев’ятої пари із задньобічної борозни довгастого мозку (sulcus posterolateralis myelencephali);

- із черепа (cranium) – через яремний отвір (foramen jugulare).

В яремному отворі (foramen jugulare) та одразу після виходу з нього нерв утворює два

потовщення – чутливі вузли:

- верхній вузол (ganglion superius); - нижній вузол (ganglion inferius).

Топографічно блукаючий нерв (nervus vagus) має:

- черепну частину (pars cranialis); - шийну частину (pars cervicalis);

- грудну частину (pars thoracica); - черевну частину (pars abdominalis)

Черепн1-оболонна г1лка-тв.оболонка гол.мозку.,вушна г1лка-вушна раковина,слуховий х1д.,сполучн1 г1лки .Шийн1-глотков1 г1лки-сл.оболнка 1 м*язи глотки,м*якого п1днеб1ння.Верхн1й гортаний н.-перснещитопод1бний м*яз.верхн1 1 н.шийн1 серцев1 г1лки.поворотний гортаний нерв-сл.оболонка гортан1 1 трахе1 1 мм*язи 1хн1.Грудн1-грудн1 серцев1,бронх1альн1,стравох1дн1.Черевний в1дд1л-шлунков1,печ1нков1,нирков1,черевн1.

Фізіологічна роль блукаючого нерва дуже велика — зона його іннервації охоплює голову, шию, грудну та черевну порожнини, а, отже, регулює діяльність серця, шлунково-кишкового тракту, бере участь в голосоутворенні. Органи тазової порожнини нерв не іннервує. Нерв бере участь у рефлексах ковтання, кашлю, блювання. Також приймає участь в регулюванні артеріального тиску (АТ). Входить до складу невово-судинного пучка шиї (разом з внутрішньою яремною веною та загальною сонною артерією). Двобічне перерізання блукаючого нерва викликає смерть.

№5

1.1.

Верхня щелепа (maxilla). Це парна кістка, належить до повітроносних кісток (ossa pneumatica), має тіло верхньої щелепи (corpus maxillae) і чотири відростки: -Лобовий відросток (processus frontalis)

-Виличний відросток (processus zygomaticus) з’єднується із виличною кісткою (os zygomaticum).

-Комірковий відросток (processus alveolaris) має коміркову дугу (arcus alveolaris), у якій розміщені зубні комірки (alveoli dentales) для коренів зубів (radices dentium).Зубні комірки (alveoli dentales) відокремлені одна від одної міжкомірковими перегородками (septa interalveolaria).

Нижня щелепа (mandibula).Це непарна кістка, що має:

- тіло нижньої щелепи (corpus mandibulae)( основи нижньої щелепи (basis mandibulae); - коміркової частини (pars alveolaris)) - дві гілки нижньої щелепи (rami mandibulae).

Коміркова частина тіла нижньої щелепи має коміркову дугу із зубними комірками , між якими знаходяться міжкоміркові перегородки .На зовнішній поверхні коміркової дуги є коміркові випини .

Нижня щелепа (mandibula) – єдина кістка черепа (os cranii), яка з’єднується з черепом за допомогою суглоба (articulatio).

1.2

Аномалії зубів:

1. Аномалії зубних рядів:

- Звужений - Сідлоподібний - Чотирикутний

2.Аномаліі кількості зубів:

- Гіпердентія (мезіоденс) - Гіподентія - Адентія

3. Аномалії розмірів зубів:

- Мікродентія - Макродентії - Здвоєні зуби (denies confusi)

4.Аномаліі форми зубів:

- Зуб Гетчинсона (медіальний верхній різець має вирізку на жувальному краї)

- Шипоподібний зуб (dens spinosus) - Клиноподібний зуб - Бочкоподібний зуб

- Премоляроподібний зуб - Х зуб

5. Аномалії прорізування зубів - порушення термінів прорізування, наявність зубів, які не прорізалися.

6. Аномалії розміщення зубів:

- Супраоклюзія (верхні зуби не досягають оклюзіальної поверхні)

- Інфраоклюзія (нижні зуби не досягають оклюзіальної поверхні);

- Тортоаномалія (поворот зуба навколо своєї осі);

- Транспозиція (взаємне зміна положення сусідніх зубів);

- Положення поза зубним рядом (губощічне, язиково-піднебінне та ін);

- Незвичайне положення (в носовій порожнині, в гайморовій пазусі);

- Краудінг (скупчення зубів).

7. Аномалії тканин зуба:

- Флюороз (недостатність фтору і кальцію); - Гіперплазія емалі (емалеві краплі біля шийки зуба); -Гіпоплазія емалі (жовті або коричневі плями на емалі).

Функція зубів: механічна обробка їжі.

Прикус (mordex) - співвідношення між зубними рядами у вертикальній (центральній) оклюзії, змикання зубів. Ознаки нормального (правильного) прикусу:

- Щілина між верхніми центральними різцями збігається з щілиною між нижніми центральними різцями;

- Кожен зуб, крім нижнього центрального різця і верхнього третього моляра, має два антагоніста (контактує з двома зубами протилежного ряду);

- Язичні горбки верхніх молярів знаходяться в борозні між язиковим і щічним горбиками нижніх зубів.

Фізіологічні прикуси:

- Ортогнатія (ножицеподібний - psalidodontia)-передні зуби верхнього ряду перекривають язикову поверхнею своїх коронок губну поверхню нижніх передніх зубів на 1/3;

- Ортогенія (щипцеподібний - labidodontia) - жувальні краї передніх зубів верхнього ряду збігаються з жувальними краями передніх зубів нижнього ряду;

- Біпрогнатія - верхні і нижні зуби нахилені вперед;

- Фізіологічна прогнатія - надлишковий розвиток верхньої щелепи, верхні зуби виступають вперед;

- Фізіологічна прогенія - надлишковий розвиток нижньої щелепи, нижні зуби виступають вперед.

Патологічні прикуси:

I) вертикальні:

- Закритий (глибокий) прикус (черепицеподібний прикус-stegodontia) - верхні різці виступають вперед і покривають нижні різці;

- Відкритий (щілиноподібний прикус - hiatodontia)-між передніми зубами верхнього ряду і передніми зубами нижнього ряду є щілина;

II) сагітальні:

- Патологічна прогнатія (при надмірно розвиненій верхній щелепі або недорозвиненій нижній щелепі, верхня щелепа зміщена вперед);

- Патологічна прогенія (при надмірно розвиненій нижній щелепі або недорозвиненій верхній щелепі, нижня щелепа зміщена вперед);

Ill) трансверзальні (перехресні) прикуси - неправильне співвідношення бічних зубів.

Кров.:Гілки верхньощелепної артерії-кінцева гілка зов.соної арт.(rr.alveolares sup. Anteriores, medius et posteriors,відходить в canalis infraorbitalis від n. infraorbitalis- гілка n.maxilaris)

Інер.:Гілки трійчатого нерву(зоровий,верхньощелепний,нижньощелепний, рухова гілка-інер.жув.мязів), трійчастий нерв-верхні альвеолярні нерви, нижньощелепний нерв(зубна і ясена гілка)

1.3

ПЕЧІНКА (hepar). Виділяють таку сегментацію печінки (segmentatio hepatis): частки , частини ,відділи та сегменти .Печінка є найбільшою травною залозою, що бере участь в обміні речовин.

Топографія. Печінка займає: - праве підребер’я (hypochondrium dextrum); - частину надчеревної ділянки (regio epigastrica); - частково ліве підребер’я (hypochondrium sinistrum).

Печінка (hepar) має: - діафрагмову поверхню (facies diaphragmatica), або передньо-верхню;

- нутрощеву поверхню (facies visceralis), або нижню.

Серпоподібна зв’язка (lig. falciforme) – це дуплікатура очеревини, що переходить у стріловій площині з діафрагми на печінку і розділяє діафрагмову поверхню печінки на: - більшу праву частку печінки (lobus hepatis dexter); - меншу ліву частку печінки(lobus hepatis sinister).

Дозаду листки серпоподібної зв’язки розходяться і продовжуються у вінцеву зв’язку.

Вінцева зв’язка (lig. coronarium) по краях (справа і зліва) потовщується, формуючи:

- праву трикутну зв’язку (lig. triangulare dextrum); - ліву трикутну зв’язку (lig. triangulare sinistrum).

Ліва стрілова борозна (sulcus sagittalis sinister) спереду представлена щілиною круглої зв’язки (fissura ligamenti teretis), де проходить пупкова вена (vena umbilicalis) у плода (fetus).У дорослого пупкова вена (vena umbilicalis) заростає і утворює круглу зв’язку печінки (lig. teres hepatis).Задня частина лівої стрілової борозни (pars posterior sulci sagittalis sinistri) утворена щілиною венозної зв’язки (fissura ligamenti venosi), де міститься заросла венозна протока (Аранція) – венозна зв’язка (lig. venosum).

Сукупність синусоїдних капілярів між двома системами вен ворітної печінкової вени (vena portae hepatis) і печінкових вен (venae hepaticae), що є притоками нижньої порожнистої вени (vena

cava inferior), – називається дивовижною венозною сіткою печінки (rete mirabile venosum hepatis).Кров, яка притікає в нижню порожнисту вену (vena cava inferior) по печінковиx венаx (vv. hepatis), проходить на своєму шляху через дві капілярні сітки (retia capillaria) – капілярні судини (vasa capillaria)

1.4

Блукаючий нерв (nervus vagus )X

Цей нерв змішаний, складається з чутливих, рухових і парасимпатичних волокон. У довгастому мозку (medulla oblongata) має такі ядра:

- рухове подвійне ядро (nucleus ambiguus); - чутливе ядро одинокого шляху (nucleus tractus solitarii);

- парасимпатичне заднє ядро блукаючого нерва (nucleus posterior nervi vagi), яке проекціюється в трикутнику блукаючого нерва ромбоподібної ямки (trigonum nervi vagi fossae rhomboideae).

Блукаючий нерв (nervus vagus) виходить: - на основі мозку позаду дев’ятої пари із задньобічної борозни довгастого мозку (sulcus posterolateralis myelencephali);

- із черепа (cranium) – через яремний отвір (foramen jugulare).

В яремному отворі (foramen jugulare) та одразу після виходу з нього нерв утворює два

потовщення – чутливі вузли:

- верхній вузол (ganglion superius); - нижній вузол (ganglion inferius).

Топографічно блукаючий нерв (nervus vagus) має:

- черепну частину (pars cranialis); - шийну частину (pars cervicalis);

- грудну частину (pars thoracica); - черевну частину (pars abdominalis)

№6

1.1.

До кісток лицевого черепа належать: - верхня щелепа (maxilla); - вилична кістка (os zygomaticum); - носова кістка (os nasale); - піднебінна кістка (os palatinum); - сльозова кістка (os lacrimale); - леміш (vomer); - нижня щелепа (mandibula); - більша частина решітчастої кістки (os ethmoidale); - нижня носова раковина (concha nasalis inferior); - під’язикова кістка (os hyoideum).

Очна ямка має: - верхню стінку (paries superior); - нижню стінку (paries inferior); - бічну стінку (paries lateralis); - присередню стінку (paries medialis); - очноямковий край (margo orbitalis); - надочноямковий край (margo supraorbitalis); - підочноямковий край (margo infraorbitalis); - бічний край (margo lateralis); - присередній край (margo medialis).

Верхня стінка (paries superior) утворена: - лобовою кісткою (os frontale);

- малими крилами клиноподібної кістки (alae minores ossis sphenoidalis).

У передній частині верхньої стінки на межі з бічною стінкою (paries lateralis) розміщена ямка сльозової залози (fossa gladulae lacrimalis), в ділянці присередньої стінки – блокова ямка (fovea trochlearis), або блокова ость (spina trochlearis).

Нижня стінка (paries inferior) утворена: - верхньою щелепою (maxilla);

- виличною кісткою (os zygomaticum); - піднебінною кісткою (os palatinum).

Сполучення очної ямки (orbita): - назовні через очноямковий вхід (aditus orbitalis);

- середньою черепною ям. (fossa cranii media) внутрішньої основи черепа (basis cranii interna) через зоровий канал (canalis opticus) та вер.очноямкову щілину (fissura orbitalis superior);

- крилопіднебінною ям. (fossa pterygopalatina) та підскроневою ям. (fos. infratemporalis) через нижню очноямкову щілину (fissura orbitalis inferior);

- нижнім носовим ходом носової порожнини (meatus nasi inferior cavitatis nasi) через носослізний канал (canalis nasolacrimalis);

- передньою черепною ямкою (fossa cranii anterior) внутрішньої основи черепа (basis cranii interna) через передній решітчастий отвір (foramen ethmoidale anterius);

-задніми решітчастими комірками решітчастої кістки (cellulae ethmoidales posteriores ossis ethmoidalis) через задній решітчастий отвір (foramen ethmoidale posterius).

1.2

Зуби (dentés) — це важлива частина жувальномовного апарату, що є комплексом анатомічно й функціонально пов'язаних органів, які беруть участь у жуванні, голосоутворенні та артикуляції. До цього комплексу належать: 1) тверда опора — лицевий скелет і скронево-нижньощелепний суглоб; 2) жувальні м'язи; 3) органи захоплювання, перемішування та пересування їжі, формування харчової грудки для ковтання, а також забезпечення функцій звуко-мовного апарату (губи, щоки, піднебіння, зуби, язик); 4) органи подрібнення їжі — зуби; 5) залози, секрет яких розріджує їжу та ферментативно її обробляє.Розр1зняють:коронку-над поверх десни,кор1нь-в товщ1 альв.в1др в/н.щелепи,шийка-зв*язуэ коронку 1 корн1ь.Основа зуба:денти-тверда звапнована ткан,яка покрита тверд.ткан.,емаль-в д1лянц1 коронки 1 цементом-в д.кореня.В середин1 пульпа-пухка волокниста спол.ткан ,яка м1стить кров.судини 1 нерви. Корінь зуба прикріплюється до зубної альвеоли за допомогою великої кількості пучків сполучнотканинних волокон, що разом з пухкою волокнистою сполучною тканиною та клітинами формують сполучнотканинну оболонку зуба між альвеолою і цементом, яка називається кореневою оболонкою, або періодонтом (periodontium). Сукупність утворів, які оточують корінь зуба (альвеола, відповідна ділянка альвеолярного відростка та ясна, що вкривають його), називають пародонтом (parodontium).

Кров.:Гілки верхньощелепної артерії-кінцева гілка зов.соної арт.(rr.alveolares sup. Anteriores, medius et posteriors,відходить в canalis infraorbitalis від n. infraorbitalis- гілка n.maxilaris)

Інер.:Гілки трійчатого нерву(зоровий,верхньощелепний,нижньощелепний, рухова гілка-інер.жув.мязів), трійчастий нерв-верхні альвеолярні нерви, нижньощелепний нерв(зубна і ясена гілка)

1.3

Підключична артерія (arteria subclavia) є парною і починається: - від дуги аорти (arcus aortae) відходить ліва підк-лючична артерія (arteria subclavia sinistra); - від плечо-головного стовбура (truncus brachiocephalicus) починається права підключична артерія (arteria subclavia dextra).

Ліва підключична артерія (arteria subclavia sinistra), починаючись від дуги аорти (arcus aortae), має грудну частину. Права підключична артерія (arteria subclavia sinistra) починається від плечо-головного стовбура (truncus brachiocephalicus), не має грудної частини.

Підключична артерія (a. subclavia) умовно поді-ляється на три відділи: - до входу в міждрабинчастий простір (spatium interscalenum) – присередній відділ; - у міждрабинчастому просторі (spatium interscalenum) – середній відділ; - за межами міждрабинчастого простору (spatium interscalenum) до рівня зовнішнього краю I ребра -бічний відділ.

До входу в міждрабинчастий простір (spatium interscalenum) від підключичної артерії (a. subclavia) відходять такі гілки: - хребтова артерія (a. vertebralis); - внутрішня грудна артерія (a. thoracica interna); - щито-шийний стовбур (truncus thyrocervicalis).

1.4

У головному мозку розрізняють такі складові: довгастий мозок, міст, мозочок, середній мозок, проміжний мозок та кінцевий, який ще називають великий мозок (мал.1). Задній мозок включає довгастий, міст і мозочок,

Задній мозок - це ростральна частина ромбоподібного мозку ембріона. Із нього розвиваються: довгастий мозок(Довгастий мозок (medulla oblongata) розвивається із п'ятого мозкового пухирця (додаткового). Довгастий мозок є продовженням спинного мозку з порушеною сегментальністю. Сіра речовина довгастого мозку складається з окремих ядер черепних нервів. Біла речовина — це провідні шляхи головного і спинного мозку, що тягнуться догори в мозковий стовбур, а звідти до спинного мозку.), міст (вароліїв міст)( Міст (pons) лежить вище довгастого мозку. Це потовщений валик із поперечно розміщеними волокнами. Центром його проходить основна борозна, в якій лежить основна артерія головного мозку. По обидва боки борозни є значні підвищення, утворені пірамідними шляхами. Міст складається з великої кількості поперечних волокон, які утворюють його білу речовину — нервові волокна. Між волокнами чимало скупчень сірої речовини, яка утворює ядра мосту. Продовжуючись до мозочку, нервові волокна утворюють його середні ніжки.) та мозочок(лежить на задній поверхні мосту й довгастого мозку в задній черепній ямці. Складається із двох півкуль і черв'яка, який з'єднує півкулі між собою.). Задній мозок це невелика частина головного мозку у якій в певній мірі збереглась сегментарна будова нервової трубки. Проявом сегментарної будови заднього мозку є розташовані у ньому ядра V-XII пар черепно-мозкових нервів.

№7

1.1.

Зуби (dentes), за анатомічною формою, яка залежить від функції, поділяються на:

- різці (dentes incisivi), які мають: - один корінь (radix dentis);

- долотоподібну форму коронки;

- ікла (dentes canini), які мають: - один корінь (radix dentis); - конічну форму коронки.

- малі кутні зуби(dentes premolares), які мають: - один корінь (radix dentis), переважно верхній перший малий кутній зуб (dens premolaris primus superior) має роздвоєний корінь;

- коронку малих кутніх зубів (corona dentium premolarium), що має з боку змикальної поверхні (facies occlusalis) округлу або овальну форму, і на якій є два вістря (горбки);

- великі кутні зуби (dentes molares), які мають: - кубоподібну форму коронки (corona dentis);

- на змикальній поверхні великих кутніх зубів (facies occlusalis dentium molarium) є по 3-5 вістря (горбки);

- верхні зуби мають три корені; - нижні зуби мають два корені.

Різновидом великих кутніх зубів (dentes molares) є третій великий кутній зуб (dens molaris tertius), або запізнілий зуб (dens serotinus).

Кожна коронка зуба (corona dentis) має такі поверхні:

1 присінкову поверхню (facies vestibularis), яка у передніх зубів називається губною поверхнею(facies labialis), а у задніх зубів – щічною поверхнею (facies buccalis);

2 язикову поверхню (facies lingualis) – у зубів нижньої щелепи і піднебінну поверхню (facies palatinalis) – у зубів верхньої щелепи. Ці поверхні об’єднуються в оральну поверхню.

3 контактну поверхню (facies approximalis), що має дотикове поле (area contingens). Ця поверхня розміщена з обох боків коронки:

- ближча поверхня (facies mesialis); - дальша поверхня (facies distalis);

4 змикальну поверхню (facies occlusalis), або жувальну поверхню (facies masticatoria).

Ясна (gingiva) - це слизова оболонка, яка покриває альвеолярні відростки верхніх щелеп і

альвеолярну частину нижньої щелепи. Розрізняють 2 частини ясен:

- Альвеолярна (щільно зростається з окістям); - Крайова або вільна (знаходиться біля поверхні зуба).

Вільна частина ясен, яка безпосередньо прилягає до зуба, називається ясенним краєм. Яснева

борозна – борозна між краєм ясен і зубом. Сосочки ясен (вестибулярні і оральні) - ділянки ясневого краю, розташовані в проміжках між сусідніми зубами.

1.2

Лімфа від тканин голови відтікає в лімфатичні вузли голови: Потиличні, привушні поверхневі та глибокі, соскоподібні, лицеві, під нижньощелепні збирають лімфу з щелеп, зубів, пародонта та ін.; підборідні також збирають лімфу з щелеп, зубів, пародонта, кінчика язика. Лімфа з лімфатичних вузлів голови відтікає в поверхневі лімфатичні вузли шиї.Поверхневі лімфатичні вузли шиї поділяються на три групи:

— передня — вздовж передньої яремної вени;— латеральна — вздовж зовнішньої яремної вени;— задня — вздовж краю трапецієподібного м'яза;

з поверхневих лімфатичних вузлів шиї лімфа відтікає в глибокі лімфатичні вузли шиї.

Глибокі лімфатичні вузли шиї поділяються на дві групи:

— передню — передгортанні, щитопаодібні, передтрахейні,навколо трахейні ;

— латеральну — лімфатичні вузли цієї групи розміщені вздовж внутрішньої яремної вени, додаткового нерва, по перечній артерії шиї. Яремно-двочеревцевий вузол та яремнолопатково-під'язиковий вузол цієї групи збирають лімфу з язика.

Лімфа з глибоких лімфатичних вузлів шиї відтікає в правий яремний стовбур (truncus

juguldris dexter) і лівий яремний стовбур (truncus juguldris sinister). Правий яремний стовбур впадає в праву лімфатичну протоку, яка вливається в правий венозний кут. Лівий яремний стовбур впадає в грудну протоку, яка вливається в лівий венозний кут.

1.3

ЖОВЧОВИВІДНІ ПРОТОКИ

Жовч (bilis; chole) є емульгатором жирів, виробляється печінковими клітинами, звідки підходить у

жовчні (капіляри) проточки (ductuli biliferi). Останні, прямуючи до периферії, переходять у

жовчовивідні міжчасточкові проточки (ductuli biliferi interlobulares).

Ці проточки поступово зливаються між собою і утворюють:

- праву печінкову протоку (ductus hepaticus dexter);

- ліву печінкову протоку (ductus hepaticus sinister) – від правої і лівої часток печінки (lobi hepatis

dexter et sinister), які у воротах печінки (porta hepatis) зливаються і утворюють загальну печінкову

протоку (ductus hepaticus communis).

Загальна печінкова протока (ductus hepaticus communis), проходячи у товщі печінково-

дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale), зливається з міхуровою протокою (ductus

cysticus) і утворює спільну жовчну протоку (ductus choledochus).

Спільна жовчна протока (ductus choledochus) зливається із протокою підшлункової залози (ductus

pancreaticus) і утворює печінково-підшлункову ампулу (ampulla hepatopancreatica), яка

відкривається на великому сосочку дванадцятипалої кишки (papilla duodeni major).

У товщі печінково-підшлункової ампули (ampulla hepatopancreatica) розміщений м’яз-замикач

ампули (m. sphincter ampullae), який регулює надходження жовчі та підшлункового соку в

дванадцятипалу кишку (duodenum).

Аналогічні м’язи-замикачі (mm. sphincteres) є у дистальних відділах спільної жовчної протоки

(ductus choledochus) і протоці підшлункової залози.

1.4

ГІЛКИ ГРУДНОЇ ЧАСТИНИ АОРТИ

Гілки грудної аорти (rami partis thoracicae aortae; rami aortae) мають:

- пристінкові гілки грудної частини аорти (rr. parietales partis thoracicae aortae);

- нутрощеві гілки грудної частини аорти (rr. viscerales partis thoracicae aortae).

До пристінкових гілок грудної частини аорти (rr. parietales partis thoracicae aortae) належать:

- верхні діафрагмові артерії (aa. phrenicae superiores) – парні, забезпечують кровопостачання:

- поперекової частини діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis);

- задні міжреброві артерії (aa. intercostales posteriores) – 10 пар, які проходять в ІІІ-XІI міжреб-рових

проміжках і забезпечують кровопостачання: - міжребрових м’язів (mm. intercostales); - ребер (costae);

- шкіри грудей (cutis pectoris); - м’язів і шкіри передньої стінки черевної порож-нини (musculi et cutis parietis anterioris cavitatis abdominis).

XII задня міжреброва артерія (a. intercostalis posterior duodecima [XII]) розміщена під заднім кра-єм

XІІ ребра (costa) і називається підребровою ар-терією (a. subcostalis), яка розгалужується на:

- спинні гілки (rami dorsales), які постачають кров до м’язів і шкіри спини (musculi et cutis dorsi);

- спинномозковi гілки (rami spinales), які поста-чають кров до спинного мозку і його оболонки.

Від кожної задньої міжребрової артерії (a.intercostalis posterior) відходять:

- присередня шкірна гілка (r. cutaneus medialis) та бічна шкірна гілка (r. cutaneus lateralis), які здій-

снюють кровопостачання: - до шкіри грудей і живота (cutis pectoris et abdominis);

- бічні гілки грудей (rr. mammarii laterales) забез-печують кровопостачання:

- грудних залоз (glandulae mammariae).

До нутрощевих гілок грудної частини аорти (rr. viscerales partis thoracicae aortae) належать:

- бронхові гілки (rr. bronchiales), що постачають кров до: - трахеї (trachea);

- бронхів (bronchi); - легень (pulmones);

- стравохідні гілки (rr. oesophageales), що поста-чають кров до стравоходу (oesophagus);

- осердні гілки (rr. pericardiaci), що постачають кров до заднього відділу осердя (pericardium);

- середостінні гілки (rr. mediastinales) здійсню-ють кровопостачання:

- сполучної тканини заднього середостіння (tela connectiva mediastini posterioris);

- лімфатичних вузлів заднього середостіння (nodi lymphoidei mediastini posterioris).

№8

1.1.

Слинні залози поділяються на малі та великі.

Малі слинні залози (glаndulae salivаriae minores) розміщені в слизовій оболонці ротової порожнини: губні, щічні, піднебінні, язикові, кутні.

Великі слинні залози (glаndulae salivаriae majores):

1) привушна залоза (glаndula parotidea) — парна, знаходиться біля вушної раковини, в занижньощелепній ямці.Протока її проходить крізь щічний м'яз і відкривається у слизовій щоки напроти 2-го верхнього моляра . Кровоп-г1лки поверхнево1 скронево1 1 задньо1 вушно1 артер1.!нервац1я-волокна вушно-скроневого нерва)

2) піднижньощелепна залоза (glаndula submandibulаris) — парна, знаходиться в

піднижньощелепному трикутнику .

3) під'язикова залоза (glаndula sublinguаlis) — парна, лежить в під'язиковій

складці .Функція: продукція (вироблення) слини.Кровоп-г1лки язик. 1 лиц.артер11.1нервац1я-язиковий нерв,лицевий.

1.2

Зуби (dentés) — це важлива частина жувальномовного апарату, що є комплексом анатомічно й функціонально пов'язаних органів, які беруть участь у жуванні, голосоутворенні та артикуляції. До цього комплексу належать: 1) тверда опора — лицевий скелет і скронево-нижньощелепний суглоб; 2) жувальні м'язи; 3) органи захоплювання, перемішування та пересування їжі, формування харчової грудки для ковтання, а також забезпечення функцій звуко-мовного апарату (губи, щоки, піднебіння, зуби, язик); 4) органи подрібнення їжі — зуби; 5) залози, секрет яких розріджує їжу та ферментативно її обробляє.Розр1зняють:коронку-над поверх десни,кор1нь-в товщ1 альв.в1др в/н.щелепи,шийка-зв*язуэ коронку 1 корн1ь.Основа зуба:денти-тверда звапнована ткан,яка покрита тверд.ткан.,емаль-в д1лянц1 коронки 1 цементом-в д.кореня.В середин1 пульпа-пухка волокниста спол.ткан ,яка м1стить кров.судини 1 нерви. Корінь зуба прикріплюється до зубної альвеоли за допомогою великої кількості пучків сполучнотканинних волокон, що разом з пухкою волокнистою сполучною тканиною та клітинами формують сполучнотканинну оболонку зуба між альвеолою і цементом, яка називається кореневою оболонкою, або періодонтом (periodontium). Сукупність утворів, які оточують корінь зуба (альвеола, відповідна ділянка альвеолярного відростка та ясна, що вкривають його), називають пародонтом (parodontium).

Зуби (dentes). Кров.:Гілки верхньощелепної артерії-кінцева гілка зов.соної арт.(rr.alveolares sup. Anteriores, medius et posteriors,відходить в canalis infraorbitalis від n. infraorbitalis- гілка n.maxilaris)

Інер.:Гілки трійчатого нерву(зоровий,верхньощелепний,нижньощелепний, рухова гілка-інер.жув.мязів), трійчастий нерв-верхні альвеолярні нерви, нижньощелепний нерв(зубна і ясена гілка)

1.3

КІСТКИ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ (ossa membri superioris)

Вони поділяються на:- грудний пояс (cingulum pectorale), або пояс верхньої кінцівки (cingulum membri superioris);- вільну частину верхньої кінцівки (pars libera membri superioris).

Грудний пояс; пояс верхньої кінцівки(cingulum pectorale; cingulum membri superioris)

Грудний пояс складається з:- ключиці (clavicula); - лопатки (scapula).

Вільна частина верхньої кінцівки(pars libera membri superioris)

Вона поділяється на:- плече (brachium)(плечова-хумерус);- передпліччя (antebrachium)(ульна-л1ктьова,променева-рад1ус);- кисть (manus).

Кістки кисті (ossa manus)поділяються на:- зап’ясткові кістки (ossa carpi);- п’ясткові кістки (ossa metacarpi);- кістки пальців, фаланги (ossa digitorum; phalanges).

До суглобів грудного пояса; суглобів пояса верхньої кінцівки (articulationes cinguli pectoralis;

articulationes cinguli membri superioris) належать:- груднино-ключичний суглоб (articulatio sternoclavicularis);- надплечово-ключичний суглоб (articulatio acromioclavicularis).

До суглобів вільної верхньої кінцівки (articulationes membri superioris liberi) належать:

- плечовий суглоб (articulatio humeri; articulatio glenohumeralis);- ліктьовий суглоб (articulatio cubiti);

- дистальний променево-ліктьовий суглоб (articulatio radioulnaris distalis);- суглоби кисті (articulationes manus).

Суглоби кисті (articulationes manus)поділяються на:- променево-зап’ястковий суглоб (articulatio radiocarpalis);- зап’ясткові суглоби (articulationes carpi);- зап’ястково-п’ясткові суглоби (articulationes carpometacarpales);- міжп’ясткові суглоби (articulationes intermetacarpales);- п’ястково-фалангові суглоби (articulationes metacarpophalangeae);- міжфалангові суглоби кисті (articulationes interphalangeae).

1.4

Лімфатичні судини та вузли грудної порожнини

Лімфа від стінок грудної порожнини відтікає в парієтальні лімфатичні вузли грудної

порожнини:

— пригрудинні ;— міжреброві;

— передхребтові ;

- верхні діафрагмові.

Лімфа від нутрощів грудної порожнини відтікає у вісцеральні лімфатичні вузли грудної

порожнини:

— притрахейні ;

— трахейнобронхіальні ;

— бронхолегеневі ;

— передні та задні середостінні).

Лімфа з лімфатичних вузлів грудної порожнини відтікає у правий і лівий бронхосередостінні

стовбури. Правий бронхосередостінний стовбур впадає у праву лімфатичну протоку, а

лівий бронхосередостішіий стовбур впадає у грудну лімфатичну протоку.

№9

1.1.

Основа черепа (basis cranii) поділяється на:

- внутрішню основу черепа (basis cranii interna);- зовнішню основу черепа (basis cranii externa).

У внутрішній основі черепа (basis cranii interna) виділяють три черепні ямки: передню, середню і

задню.Задній край малих крил і горбок сідла клиноподібної кістки відокремлюють передню черепну ямку від середньої черепної ямки.Границею між середньою і задньою черепними ямками є верхній край кам’янистої частини скроневих кісток і спинка сідла клиноподібної кістки.

Зовнішня основа черепа (basis cranii externa) в передньому відділі прикрита кістками лицевого

черепа (viscerocranium).Задній відділ зовнішньої основи черепа утворений зовнішніми поверхнями потиличної, скроневих і клиноподібної кісток і містить:- великий піднебінний канал (canalis palatinus major- різцевий канал (canalis incisivus);- піднебінно-піхвовий канал (canalis palatovaginalis);- лемешево-піхвовий канал (canalis vomerovaginalis);- лемешево-дзьобовий канал (canalis vomerorostralis).

1.2

Трійчастий нерв (nervus trigeminus) є змішаним і складається з чутливих та рухових волокон.

Він має такі ядра:- головне ядро трійчастого нерва (nucleus principalis nervi trigemini) – чутливе, знаходиться у покриві мосту (tegmentum pontis);- середньомозкове ядро трійчастого нерва (nucleus mesencephalicus nervi trigemini) – чутливе, розміщене в середньому мозку (mesencephalon);

- спинномозкове ядро трійчастого нерва (nucleus spinalis nervi trigemini) – чутливе, знаходиться в довгастому мозку (myelencephalon) та спинному мозку (medulla spinalis);- рухове ядро трійчастого нерва (nucleus motorius nervi trigemini) – рухове, розміщене у мості (pons).

Трійчастий нерв (nervus trigeminus) виходить з мозку на вентральній поверхні середніх

мозочкових ніжок (facies ventralis pedunculorum cerebellarium mediorum) на межі з мостом (pons) і

складається з:- чутливого корінця (radix sensoria);- рухового корінця (radix motoria).

Трійчастий нерв (nervus trigeminus) у ділянці трійчастого вузла (ganglion trigeminale) формує три

гілки нервів:- очний нерв (nervus ophthalmicus) – чутливий, виходить із черепа через верхню очноямкову

щілину (fissura orbitalis superior);- верхньощелепний нерв (nervus maxillaris) – чутливий, виходить із черепа через круглий отвір (foramen rotundum);- нижньощелепний нерв (nervus mandibularis) – змішаний, виходить із черепа через овальний отвір (foramen ovale).

До складу деяких гілок трійчастого нерва (nervus trigeminus) приєднуються на певних їх ділянках

парасимпатичні волокна III, VII і IX пар черепних нервів та розміщується біля них їхні парасимпатичні

вузли (ganglia parasympathhica).

Очний нерв [Va;V1] (nervus ophthalmicus [Va;V1]) в очній ямці (orbita) поділяється на:

- лобовий нерв (nervus frontalis);- сльозовий нерв (nervus lacrimalis);- носовійковий нерв (nervus nasociliaris).

Перед розгалуженням від очного нерва (nervus ophthalmicus) відходить поворотна оболонна

гілка; наметова гілка (r. meningeus recurrens; r. tentorius) до черепної твердої оболони (dura mater

cranialis).

Отже, очномим нервом (n. ophthalmicus) передається чутлива інформація від:

- черепної твердої оболони (dura mater cranialis) в ділянках:- передньої черепної ямки (fossa cranii anterior);- серпа великого мозку (falx cerebri);- намета мозочка (tentorium cerebelli);- шкіри носа (cutis nasi);- шкіри лобової і тім’яної ділянок (cutis regionum frontalis et parietalis);- шкіри верхньої повіки (cutis palpebrae superioris);- слизової оболонки лобової і клиноподібної пазух (tunica mucosa sinuum frontalis et sphenoidalis);- слизової оболонки решітчастих комірок (tunica mucosa cellularum ethmoidalium);

- слизової оболонки передніх ділянок носової порожнини (tunica mucosa regionum anteriorum

cavitatis nasi);- сльозового апарату (apparatus lacrimalis);- кон’юнктиви (tunica conjunctiva);- оболонок очного яблука (tunicae bulbi oculi).

Очний нерв (n. ophthalmicus) проводить пропріо-цептивну чутливість від:- м’язів очного яблука через гілки III, IV і V пар черепних нервів;- мімічних м’язів через гілки VII пари черепних нервів.

1.3

ОЧЕРЕВИНА (peritoneum)-Це серозна оболонка (tunica serosa), яка вкриває стінки черевної порожнини (parietes cavitatis abdomonis) та органи, що розміщені в ній, тому вона поділяється відповідно на:

- пристінкову очеревину (peritoneum parietale);- нутрощеву очеревину (peritoneum vіscerale).

Перехід пристінкової очеревини (peritoneum parietale) у нутрощеву очеревину (peritoneum vascerale)

здійснюється за допомогою похідних очеревини:- зв’язок (ligamenta);- бриж (mesenterium et mesocolon);- чепців або сальників (omentum majus et omentum minus).

Якщо орган вкритий з усіх боків, то таке положення органа стосовно очер. Наз.інтраперитонеальним.

Якщо орган вкритий очеревиною (peritoneum) з трьох боків – це мезоперитонеальний орган.

Якщо орган вкритий очеревиною (peritoneum) з одного боку – він є екстраперитонеальним, або

ретроперитонеальним органом (позаду очеревини).

Черевна порожнина (cavitas abdomonis), або порожнина живота, – це порожнина, яка обмежена:

- вгорі – діафрагмою (diaphragma);- спереду – передньою стінкою, що утворена м’язами живота (musculi abdominis);- з боків – бічною стінкою, що утворена м’язами живота (musculi abdominis);

- позаду – поперековим та крижовим відділами хребтового стовпа (columna vertebralis),

поперековими м’язами (mm. psoatis) і квадратними м’язами попереку (mm. quadrati lumborum).

У черевній порожнині (cavitas abdominis) містяться:- органи травної, сечової та статевих систем (organa systematum digestorii, urinarii et genitalis);- селезінка (splen);- надниркові залози (glandulae suprarenales);

- судини та нерви (vasa et nervi).

Очеревинна порожнина (cavitas peritonealis) поділяється на:- верхній поверх;- нижній поверх;- порожнину малого таза.

Верхній поверх очеревинної порожнини (cavitatis peritonealis) розміщений між діафрагмою

(diaphragma) і поперечною ободовою кишкою (colon transversum) та її брижею (mesocolon transversum).

У ньому розміщені:- печінка (hepar);- селезінка (splen);- шлунок (gaster).

У верхньому поверсі очеревинної порожнини (cavitatis peritonealis) розміщені такі утвори:

- печінкова сумка (bursa hepatica), яка охоплює праву частку печінки (lobus hepatis dexter) і

жовчний міхур (vesica biliaris);

- передшлункова сумка (bursa pregastrica), що відокремлюється від печінкової сумки (bursa

hepatica) серпоподібною зв’язкою печінки (lig. falciforme hepatis) і охоплює передню стінку шлунка

(paries anterior gastris), ліву частку печінки (lobus hepatis sinister) та селезінку (splen);

- чепцева сумка (bursa omentalis), що розміщена позаду малого чепця (omentum minus) та задньої

стінки шлунка (paries posterior gastris).

Малий чепець (omentum minus); малий сальник – це дуплікатура очеревини, яка утворюється з:

- печінково-шлункової зв’язки (lig. hepatogastricum);- печінково-дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale);- печінково-діафрагмової зв’язки (lig. hepatophrenicum);- печінково-стравохідної зв’язки (lig. hepatoesophageale).

Великий чепець (omentum majus), або великий сальник, побудований із 4 листків очеревини, які є

продовженням шлунково-ободовокишкової зв’язки (lig. gastrocolicum), що вільно звисає, як фартух, і

вкриває органи верхнього та частково нижнього поверхів очеревинної порожнини (cavitas peritonealis).

Чепцева сумка (bursa omentalis) містить:- чепцевий отвір (foramen omentale; foramen epiploicum);- присінок (vestibulum);- верхній закуток (recessus superior);- нижній закуток (recessus inferior);- селезінковий закуток (recessus splenicus; recessus lienalis).

1.4

Черевна аорта (rami partis abdominalis aortae; rami aortae abdominalis) Гілки поділяються на:

- пристінкові гілки (rr. parietales), - нутрощеві гілки (rr. viscerales), що поділяються на:

- парні гілки; - непарні гілки

До парних нутрощевих гілок черевної частини аорти (rr.viscerales partis abdominalis aortae)

нале-жать: - середня надниркова артерія (a. suprarenalis media), яка відходить на рівні ІІ поперекового хреб-ця (vertebra lumbalis) і, анастомозуючи з верхніми наднирковими артеріями (aa.suprarenales superiores) та нижніми наднирковими артеріями (aa.suprarenales inferiores), постачає кров: - до надниркової залози, надниркову залозу (glandula suprarenalis); - ниркова артерія (a. renalis), що відходить від аорти (aorta) на рівні ІІ поперекового хребця (vertebra lumbalis) і заходить у ниркові ворота (hilum renale).

У паренхімі нирки (parenchyma renis) ниркова артерія (a. renalis) розходиться відповідно:

- до ниркових сегментів (segmenta renalia); - ниркових часток (lobi renales).

На своєму шляху ниркова артерія (a. renalis) від-дає нижню надниркову артерію (a. suprarenalis

inferior); - парні яєчкова артерія (a. testicularis) у чолові-ків та яєчникова артерія (a. ovarica) у жінок відходять від аорти (aorta) нижче ниркової артерії (a. renalis) і проходять: - у чоловіків – у складі сім’яного канатика (funiculus spermaticus) до яєчка (testis); - у жінок йде у товщі підвішувальної зв’язки яєч-ника (lig. suspensorium ovarii) до яєчника (ovarium).

№10

1.1.

Трійчастий нерв (nervus trigeminus) у ділянці трійчастого вузла (ganglion trigeminale) формує три

гілки нервів:

- очний нерв (nervus ophthalmicus) – чутливий, виходить із черепа через верхню очноямкову

щілину (fissura orbitalis superior);

- верхньощелепний нерв (nervus maxillaris) – чутливий, виходить із черепа через круглий отвір

(foramen rotundum);

- нижньощелепний нерв (nervus mandibularis) – змішаний, виходить із черепа через овальний

отвір (foramen ovale).

Нижньощелепний нерв (nervus mandibularis [VC;V3]) має у своєму складі рухові і чутливі волокна.

Цей нерв виходить із порожнини черепа через овальний отвір (foramen ovale), від нього відходять:

- рухові гілки, що іннервують усі жувальні м’язи;

- нерв м’яза-натягувача піднебінної завіски (n. musculi tensoris veli palatini);

- нерв м’яза-натягувача барабанної перетинки (n. musculi tensoris tympani).

До чутливих гілок нижньощелепного нерва (nervus mandibularis) належать:

- щічний нерв (n. buccalis);- вушно-скроневий нерв (n. auriculotemporalis);

- язиковий нерв (n. lingualis);- гілки до черепної твердої оболони (dura mater cranialis) в ділянці середньої черепної ямки (fossa cranii media).

Щічний нерв (nervus buccalis) пронизує щічний м’яз (m. buccalis) та іннервує:

- слизову оболонку щоки (tunica mucosa buccae) навпроти верхнього другого великого кутнього зуба

(dens molaris);

- шкіру кута рота (cutis anguli oris).

Вушно-скроневий нерв (nervus auriculotemporalis) починається двома корінцями, які охоплюють

середню оболонну артерію (a.meningea media), а потім з’єднуються в один стовбур, який пронизує

привушну залозу (glandula parotidea), іннервуючи:

- привушну залозу (glandula parotidea);

- шкіру скроневої ділянки (cutis regionis temporalis).

У складі цього нерва йдуть завузлові парасимпатичні нервові волокна (neurofibrae postganglionicae

parasympathicae) від парасимпатичного вушного вузла (ganglion oticum), що забезпечують

секреторну іннервацію привушної залози (glandula parotidea).

Язиковий нерв (nervus lingualis) проходить по внутрішній поверхні нижньої щелепи (mandibula) під

слизовою оболонкою дна ротової порожнини (tunica mucosa fundi cavitatis oris) і входить у язик,

забезпечуючи загальну чутливу іннервацію:

- передніх 2/3 язикa;- чутливу іннервацію під’язикової залози (glandula sublingualis) і піднижньощелепної залози(glandula submandibularis).

До язикового нерва (nervus lingualis) підходить барабанна струна (chorda tympani) – гілка VІІ

пари черепних нервів (nervus facialis), яка у своєму складі містить чутливі смакові та парасимпатичні

секреторні волокна.

Смакові волокна разом із язиковим нервом (n. lingualis) іннервують язикові сосочки (papillae

linguales) слизової оболонки передніх 2/3 язика.

Рухові гілки цього нерва іннервують:- щелепно-під’язиковий м’яз (m. mylohyoideus);

- переднє черевце двочеревцевого м’яза (venter anterior musculi digastrici).

Чутливі волокна цього нерва заходять у нижньощелепний канал (canalis mandibularis), де

іннервують зуби та ясна нижньої щелепи (dentes et gingiva mandibullae). Із каналу ці волокна виходять

у вигляді підборідного нерва (n. mentalis), який закінчується в шкірі нижньої губи та підборідної

ділянки (cutis labii inferioris et regionis mentalis).

Нижньощелепний нерв (n. mandibularis) є змішаним і містить чутливі та рухові волокна.

1.2

Жіноча статева система (systema genitale femininum) поділяється на:

- внутрішні жіночі статеві органи (organa genitalia feminina interna), до яких належать:

- яєчники (ovaria);- маткові труби (tubae uterinae);- матка (uterus);- піхва (vagina);- зовнішні жіночі статеві органи (organa genitalia feminina externa), до яких належать:- жіноча соромітна ділянка;- вульва (pudendum femininum; vulva) з великими і малими соромітними губами (labia majora et minora pudendi);- присінок піхви (vestibulum vaginae);- клітор (clitoris);- лобкове підвищення (mons pubis).

Матка є непарним порожнистим органом грушоподібної форми, що розміщений у порожнині малого

таза (cavitas pelvis minoris).

Міхурова поверхня, передня поверхня матки (facies vesicalis, facies anterior uteri) прилягає до

сечового міхура (vesica urinaria).Кишкова поверхня, задня поверхня (facies intestinalis, facies posterior) прилягає до прямої кишки (rectum).

Матка (uterus) має:- дно матки (fundus uteri);- тіло матки (corpus uteri);- шийку матки (cervix uteri), яка відкривається в піхву (vagina) вічком матки (ostium uteri), оточеним передньою губою (labium anterius) та задньою губою (labium posterius).

У шийці матки (cervix uteri) розрізняють:- надпіхвову частину шийки (portio supravaginalis cervicis) і піхвову частину шийки (portio vaginalis cervicis);

- тіло матки, яке має міхурову поверхню (facies vesicalis), або передню поверхню (facies

anterior), та кишкову поверхню (facies intestinalis), або задню поверхню (facies posterior).

Крім того, матка (uterus) фіксована до стінок таза кардинальною зв’язкою (lig. cardinale), або

поперечною зв’язкою шийки (lig.transversum cervicis).

Між листками широкої зв’язки матки (ligamentum latum uteri) містяться судини, нерви, жирова

клітковина (vasa, nervi et tela cellularis adiposa) і кругла маткова зв’язка (lig. teres uteri), яка

проходить через пахвинний канал (canalis inguinalis) до лобка (pubis).

Шийка матки (cervix uteri) зв’язана з лобком (pubis) лобково-шийковою зв’язкою(lig. pubocervicale), а з прямою кишкою (rectum) матка (uterus) зв’язана прямокишково-матковою

зв’язкою (lig. rectouterinum).

1.3

Язик (lingua)

Вкритий зверху, з боків і частково знизу слизовою оболонкою. Має спинку, нижню поверхню та два краї. Є верхівка, тіло і корінь. Сосочки:- ниткоподібні;

Кров.:Язикова артерія –a.lingualis(кров. За рахунок утв.сітки капілярів язика);язикова вена(впадає в яремну в.-v.jugularis)

Інер.:Трійчатий-нижньощелеп.-язиковий(передня 2/3), лицевий(смакові волокна-грибоп сос.), язикоглотковий(слиз.об.зад.третини язика,смак.вол.-жолобуваті), блукаючий нерви-груд.частина(корінь язика біля надгортанника,спільні парасимпат.вуз.інер.і шлунок чим визивають рвот.рефлекс).

1.4

КІНЦЕВИЙ МОЗОК; ВЕЛИКИЙ МОЗОК (telencephalon; cerebrum)

Він представлений правою та лівою півкулями великого мозку (hemispheria cerebri). До кожної

півкулі належать:- плащ (pallium);- нюховий мозок (rhinencephalon);- основна частина кінцевого мозку (pars basilaris telencephali) – підкіркові ядра;- склепіння (fornix);- мозолисте тіло (corpus callosum).

Порожниною кінцевого мозку є бічні шлуночки (ventriculi laterales).

Півкулі великого мозку (hemispheria cerebri) вкриті корою великого мозку; плащем (cortex cerebri;

pallium) і мають три поверхні:- верхньобічну поверхню півкулі великого мозку (facies superolateralis hemispherii cerebri);- присередню поверхню півкулі великого мозку (facies medialis hemispherii cerebri);

- нижню поверхню півкулі великого мозку (facies inferior hemispherii cerebri).

Найбільш виступаючі ділянки півкуль отримали назву полюсів:- лобовий полюс (polus frontalis);- потиличний полюс (polus occipitalis);- скроневий полюс (polus temporalis).

Півкулі великого мозку (hemispheria cerebri) складаються з таких часток:

- лобової частки (lobus frontalis);- тім’яної частки (lobus parietalis);- потиличної частки (lobus occipitalis);

- скроневої частки (lobus temporalis);- острівця; острівцевої частки (insula; lobus insularis);

- обідкової частки (lobus limbicus).

Обідкова частка (lobus limbicus) складається зі структур, що утворюють сукупність у самому центрі

півкулі великого мозку (hemispherium cerebri).

Ця сукупність розглядається як присередні ділянки лобової, тім’яної та скроневої часток і

острівця (insula), який розміщений у глибині бічної ямки великого мозку (fossa lateralis cerebri).

Кожна частка великого мозку (lobus cerebri) відмежована одна від одної борознами великого

мозку (sulci cerebri) – міжчастковими борознами (sulci interlobares).

№11

1.1.

Зуби (dentés) — це важлива частина жувальномовного апарату, що є комплексом анатомічно й функціонально пов'язаних органів, які беруть участь у жуванні, голосоутворенні та артикуляції. До цього комплексу належать: 1) тверда опора — лицевий скелет і скронево-нижньощелепний суглоб; 2) жувальні м'язи; 3) органи захоплювання, перемішування та пересування їжі, формування харчової грудки для ковтання, а також забезпечення функцій звуко-мовного апарату (губи, щоки, піднебіння, зуби, язик); 4) органи подрібнення їжі — зуби; 5) залози, секрет яких розріджує їжу та ферментативно її обробляє.Розр1зняють:коронку-над поверх десни,кор1нь-в товщ1 альв.в1др в/н.щелепи,шийка-зв*язуэ коронку 1 корн1ь.Основа зуба:денти-тверда звапнована ткан,яка покрита тверд.ткан.,емаль-в д1лянц1 коронки 1 цементом-в д.кореня.В середин1 пульпа-пухка волокниста спол.ткан ,яка м1стить кров.судини 1 нерви. Корінь зуба прикріплюється до зубної альвеоли за допомогою великої кількості пучків сполучнотканинних волокон, що разом з пухкою волокнистою сполучною тканиною та клітинами формують сполучнотканинну оболонку зуба між альвеолою і цементом, яка називається кореневою оболонкою, або періодонтом (periodontium). Сукупність утворів, які оточують корінь зуба (альвеола, відповідна ділянка альвеолярного відростка та ясна, що вкривають його), називають пародонтом (parodontium).Зуби (dentes). Кров.:Гілки верхньощелепної артерії-кінцева гілка зов.соної арт.(rr.alveolares sup. Anteriores, medius et posteriors,відходить в canalis infraorbitalis від n. infraorbitalis- гілка n.maxilaris)

Інер.:Гілки трійчатого нерву(зоровий,верхньощелепний,нижньощелепний, рухова гілка-інер.жув.мязів), трійчастий нерв-верхні альвеолярні нерви, нижньощелепний нерв(зубна і ясена гілка)

Слинні залози поділяються на малі та великі.

Малі слинні залози (glаndulae salivаriae minores) розміщені в слизовій оболонці ротової порожнини: губні, щічні, піднебінні, язикові, кутні.

Великі слинні залози (glаndulae salivаriae majores):

1) привушна залоза (glаndula parotidea) — парна, знаходиться біля вушної раковини, в занижньощелепній ямці.Протока її проходить крізь щічний м'яз і відкривається у слизовій щоки напроти 2-го верхнього моляра .

2) піднижньощелепна залоза (glаndula submandibulаris) — парна, знаходиться в

піднижньощелепному трикутнику .

3) під'язикова залоза (glаndula sublinguаlis) — парна, лежить в під'язиковій

складці .Функція: продукція (вироблення) слини

1.2

Розвиток основи й склепіння черепа відбувається по-різному. Основа й лицевий череп проходять три стадії розвитку: перетинчасту, хрящову й кісткову, а склепіння черепа — лише дві стадії: перетинчасту й кісткову. 

Окостеніння кісток черепа у внутрішньоутробному періоді не завершується.

Всього тім’ячок шість — два непарних верхніх і два парних бічних. Найбільшим є непарне переднє тім’ячко між лобовою та тім’яними кістками згори.

Об’єм мозкового черепа у новонароджених, більший від лицевого черепа у 8 раз.

Розрізняють кістки черепа, що розвиваються в тісному зв'язку з головним мозком (мозковий череп) і органами чуття, та кістки лицевого черепа, які є вмістилищем початкових відділів травної та дихальної систем.Найхарактерніша ознака черепа новонародженого – це наявність тім’ячoк черепа (fonticuli

cranii).Між незрослими половинами луски лобової кістки (os frontale) і тім’яними кістками (ossa parietalia)розташоване переднє тім’ячко (fonticulus anterior), яке покрите сполучною тканиною. Воно заростає в кінці 1-го року життя або на початку 2-го року життя.

Між тім’яними кістками (ossa parietalia) і лускою потиличної кістки (os occipitale) розташоване заднє

тім’ячко (fonticulus posterior), яке заростає на 2-3-му місяці життя.

Між тім’яною кісткою (os parietale), потиличною кісткою (os occipitale) і скроневою кісткою (os

temporale) розташоване парне соскоподібне тім’ячко (fonticulus mastoideus) або задньобічне тім’ячко

(fonticulus posterolateralis), яке заростає наприкінці внутрішньоутробного розвитку або упродовж пер-

ших 2-3 місяців життя.

Між лобовою кісткою (os frontale), тім’яною кісткою (os parietale), клиноподібною кісткою (os

sphenoidale) і скроневою кісткою (os temporale) розміщене парне клиноподібне тім’ячко (fonticulus

sphenoidalis) або передньобічне тім’ячко (fonticulus anterolateralis), яке теж заростає переважно перед

народженням дитини або упродовж перших 2-3 місяців життя.

1.3

Бронх (bronchus).

Правий головний бронх і лівий головний бронх. Бронхи мають форму трубки.

Бронхи знаходяться в грудній порожнині. Головні бронхи починаються на рівні V

грудного хребця. Позаду бронхів проходить стравохід. Головні бронхи входять у

ворота легенів, при цьому нижче від

правого бронха лежать легеневі артерія та вени; нижче від лівого бронха лежать

легеневі вени, вище від лівого бронха знаходиться легенева артерія.

Правий бронх короткий і широкий, лівий — довгий і вузький. Лівий бронх

відходить від трахеї під кутом. В основі бронха розташовані хрящові кільцями (в

правому бронху їх 6—8, у лівому — 9—12) — бронхіальні хрящі, які перериваються

на задній стінці бронха. Кільцеві зв'язки і гладкі м'язові волокна з'єднують кільця.

Головний бронх входить у ворота легені і розгалужується на часткові бронхи, які

розгалужуються на сегментарні бронхи. Сегментарні бронхи діляться ще 6—10 разів.

Бронх б—10 порядку називається часточковим бронхом. Часточковий бронх

розгалужується на 12—18 кінцевих бронхіол. Розгалуження бронха від головного до

кінцевої бронхіоли називається бронхіальни м дерево м.

1.4

ГОЛОВНИЙ МОЗОК (encephalon)Відділи головного мозку: великий мозок, мозочок, стовбур головного мозку. Похідні ромбоподібного мозку: довгастий мозок і задній мозок (міст і мозочок).

Головний мозок (encephalon) поділяється на:

- ромбоподібний мозок – (rhombencephalon), який складається з:

- довгастого мозку; цибулини (myelencephalon; medulla oblongata; bulbus);

- заднього мозку (metencephalon), до складу якого належать:

- міст (pons);

- мозочок (cerebellum);

- середній мозок (mesencephalon);

- передній мозок (prosencephalon), складається з:

- проміжного мозку (diencephalon);

- кінцевого мозку (telencephalon).

Головний мозок розвивається із трьох зародкових пухирів (vesiculae germinativae) нервової

трубки, які є потовщенням нервової трубки або первинних мозкових пухирів:

- переднього мозкового пухиря або переднього мозку (prosencephalon);

- середнього мозкового пухиря або середнього мозку (mesencephalon);

- ромбоподібного (заднього) мозкового пухиря або заднього (ромбоподібного) мозку

(rhombencephalon).

На стадії п’яти зародкових пухирів формуються:

1) із ромбоподібного мозкового пухиря (rhombencephalon) два вторинні мозкові пухирі:

- довгастий мозок (myelencephalon; medulla oblongata; bulbus);

- задній мозок (metencephalon);

2) середній мозковий пухир (mesencephalon) не поділяється на вторинні мозкові пухирі і 8

відділяється від ромбоподібного мозку (rhombencephalon) перешийком ромбоподібного мозку (isthmus

rhombencephali);

3) із переднього мозкового пухиря (prosencephalon) формуються два вторинні мозкові пухирі:

- кінцевий мозок (telencecephalon);

- проміжний мозок (diencephalon).

Оболонки головного мозку (meninges).

Розрізняють три оболонки головного мозку:

1) зовнішня — тверда оболонка головного мозку;Тверда оболона головного мозку утворює відростки і пазухи.Відростки твердої оболони головного мозку знаходиться між півкулями головного

мозку, міжпівкулями мозочка, між потиличною часткою і мозочком, над гіпофізарною ямкою і

утворює її дах.Пазухи твердої мозкової оболонки - це розщіплення твердої оболонки в яких

циркулює венозна кров. З середини вони вистлані ендотелієм і збирають кров від головного мозку, очного яблука, кісток черепа, внутрішнього вуха.

2) середня — павутинна оболонка головного мозку;

3) внутрішня — м'яка оболонка головного мозку. М'яка оболонка утворює судинні

сплетення шлуночків.

Між оболонками є порожнини:

1) між павутинною і твердою оболонками є субдуральнапорожнина;

2) між м'якою і павутинною оболонками — під павутинна порожнина. Підпавутинна

порожнина має розширення — цистерни.

№12

1.1.

Кров.:Гілки верхньощелепної артерії-кінцева гілка зов.соної арт.(rr.alveolares sup. Anteriores, medius et posteriors,відходить в canalis infraorbitalis від n. infraorbitalis- гілка n.maxilaris)Інер.:Гілки трійчатого нерву(зоровий,верхньощелепний,нижньощелепний, рухова гілка-інер.жув.мязів), трійчастий нерв-верхні альвеолярні нерви, нижньощелепний нерв(зубна і ясена гілка)За формою зуби поділяють на:— різці мають один корінь, клиноподібну форму коронки, зокрема коронка верхніх різців має форму лопаточки, нижніх — долота .— ікла мають один корінь, конусоподібну форму коронки .— премоляри верхні премоляри мають роздвоєний корінь, коронка їх овальної форми; нижні премоляри мають один корінь .— моляри верхні моляри мають три корені; нижні моляри мають два корені .Постійних зубів (dentes permanents) у дорослої людини 28—32.Молочних зубів у дитини 20.Зуб складається з наступних частин: — коронка зуба— корінь зуба— шийка зуба — верхівка зуба.Емаль – покриває коронку зуба, виконує захисну функцію. 97% емалі це неорганічні .речовини. Емаль складається з емалевих призм .Цемент - виконує захисну функцію. Цемент покриває шийку і корінь зуба . Пульпа — це пухка сполучна тканина, багата, судинами, нервами; виконує трофічну функцію, пульпа міститься в порожнині зуба .

Ясна (gingiva) - це слизова оболонка, яка покриває альвеолярні відростки верхніх щелеп і

альвеолярну частину нижньої щелепи. Розрізняють 2 частини ясен:

- Альвеолярна (щільно зростається з окістям); - Крайова або вільна (знаходиться біля поверхні зуба).

Вільна частина ясен, яка безпосередньо прилягає до зуба, називається ясенним краєм. Яснева

борозна – борозна між краєм ясен і зубом. Сосочки ясен (вестибулярні і оральні) - ділянки ясневого краю, розташовані в проміжках між сусідніми зубами.