79.Завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою (ст. 371 кк України)

Основним безпосереднім об'єктом злочину є правосуддя в частині забезпечення законного затримання, приводу, домашнього арешту або тримання під вартою, а також конституційне право людини на свободу і особисту недоторканність.

Додатковим факультативним об'єктом можуть виступати честь та гідність особи, й життя і здоров'я, майнові блага.

Потерпілим від цього злочину можуть бути підозрюваний, обвинувачений, підсудний, свідок і потерпілий.

З об'єктивної сторони злочин може проявлятися у незаконному. 1) затриманні, 2) приводі (ч. 1 ст. 371); 3) домашньому арешті; 4) триманні під вартою (ч. 2 ст. 371).

Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути службова особа: слідчий, прокурор, а у випадку завідомо незаконного тримання під вартою - також начальник місця попереднього ув'язнення. Судді за дії, передбачені ст. 371, несуть відповідальність за, ст. 375, а інші службові особи - за ст. ст, 365 або 424.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину закон (ч. З ст. 371) визнає:

1) спричинення ним тяжких наслідків; 2) вчинення його з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах.

Поняття тяжких наслідків є оціночним. Їх визначення здійснюється судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Такими наслідками можуть визнаватися: самогубство особи чи замах на нього, тяжке захворювання, позбавлення життя підозрюваного чи обвинуваченого іншими затриманими або ув'язненими тощо.

80.Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідаль­ності (ст. 372 кк України)

Об'єктом злочину є правосуддя в частині забезпечення доведеності вини, а також конституційне право людини на те, що вона не буде піддана кримінальному покаранню, доки вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Об'єктивна сторона злочину полягає у притягненні завідомо невинного до кримінальної відповідальності. Притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Злочин є закінчений з моменту оголошення (пред'явлення) потерпілому постанови про притягнення як обвинуваченого.

Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути тільки слідчий, прокурор чи інша особа, уповноважена законом притягувати до кримінальної відповідальності.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому умислом винного охоплюється те, що насправді відсутні докази, які вказують на вчинення даного злочину саме цією особою, або взагалі відсутня подія злочину, за який особа притягується до кримінальної відповідальності. Склад цього злочину утворює також і притягнення особи до кримінальної відповідальності за злочин, якого вона завідомо не вчинювала, у разі, коли вчинення нею інших злочинів доведено сукупністю необхідних і достатніх доказів.

Мотиви злочину значення для його кваліфікації не мають. Особа, яка притягнула до кримінальної відповідальності невинного через неправильну оцінку зібраних доказів, несе дисциплінарну відповідальність.

Кваліфікованими видами злочину є вчинення його у поєднанні з: 1) обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину; 2) штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією (ч. 2 ст. 372).