59.Поняття, загальна характеристика й види злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту

Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту передбачені розділом XI Особливої частини КК (стат­ті 276-292).

Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (транс­портні злочини) - це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують безпеку руху й експлуатації всіх видів механічного транспорту, а також магістраль­ного трубопроводного транспорту.

Залежно від послідовності розташування в нормах КК, безпосе­реднього об'єкта та виду транспорту всі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту можна поділити на три види (групи):

1. злочини, що вчиняються на залізничному, водному чи повітря­ному транспорті (статті 276-285):

• Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту (ст. 276);

• Здійснення професійної діяльності членом екіпажу або обслуговування повітряного руху диспетчером управління повітряним рухом (диспетчером служби руху) у стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи психотропних речовин (ст. 276-1);

• Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277);

• Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278);

• Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства (ст. 279);

• Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків(ст. 280);

• Порушення правил повітряних польотів(ст. 281);

• Порушення правил використання повітряного простору (ст. 282);

• Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда (ст. 283);

• Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха (ст. 284);

• Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден (ст. 285);

2. злочини, котрі вчиняються на автомобільному та міському електротранспорті (статті 286-290):

• Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286);

• Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації ст. 287);

• Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху ст. 288);

• Незаконне заволодіння транспортним засобом ст. 289);

• Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу ст. 290);

3. злочини, які полягають у порушенні чинних на транспорті правил і в пошкодженні магістральних трубопроводів (статті 291 і 292):

• Порушення чинних на транспорті правил (ст. 291);

• Пошкодження об'єктів магістральних або промислових нафто-,газо-,конденсатопроводів та нафтопродуктопроводів (ст. 292).

60.Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 кк України)

Основним безпосереднім об'єктом злочину є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, перелік яких наведений у примітці до ст. 286, а його додатковим обов’язковим об'єктом - життя і здоров'я особи.

Транспортними засобами, в зв'язку з керуванням якими настає відповідальність за ст. 286 (а також які є ознакою складів злочинів, передбачених ст. ст. 287, 289, 290), виступають транспортні засоби: 1) які приводяться в рух двигуном внутрішнього згоряння з робочим об'ємом понад 50 см або іншим механічним двигуном (електричним, паровим тощо), що забезпечує конструктивну швидкість, яка перевищує 40 км/год; 2) для керування якими потрібне посвідчення, що видається органами ДАІ і надає право пересування шляхами загального користування; 3) підлягають періодичному державному технічному огляду; 4) підлягають обов'язковому страхуванню цивільної відповідальності.

Об'єктивна сторона злочину характеризується трьома ознаками: а) діянням; б) наслідками; в) причинним зв'язком між діянням і на­слідками. Діяння (дія чи бездіяльність) полягає в порушенні правил безпеки руху або експлуатації транспорту.

Суб'єктивна сторона даного злочину визначається складністю об'єктивної сторони. У зв'язку з цим психічне ставлення особи слід визначати як до факту порушення правил, так і до наслідків цього по­рушення. Порушення правил може бути вчинене з прямим умислом або зі злочинною недбалістю. До наслідків ставлення може бути тіль­ки необережним (злочинна самовпевненість або недбалість).

Суб 'єктом злочину є особа, яка керує транспортним засобом і яка досягла 16-річного віку. Під час навчальної їзди в автомобілях з по­двійним керуванням суб'єктом злочину може бути визнаний інструк­тор, який навчає курсанта.