13.Звільнення від кримінальної відповідальності

Під звільненням від кримінальної відповідальності розуміється звільнення лише від майбутньої, потенційної відповідальності. Що ж стосується звільнення від реальної кримінальної відповідальності, то закон використовує тут поняття “звільнення від покарання” Це пояснюється тим, що кримінальна відповідальність реалізується в трьох формах, а саме: 1) не пов'язаній з призначенням винному покарання; 2) пов'язаній з призначенням покарання, але без його реального відбування; 3) пов'язаній з відбуванням призначеного покарання. Тому звільнення від реальної кримінальної відповідальності - це звільнення від покарання, тобто від його призначення або відбування. В усіх інших випадках має місце звільнення від майбутньої, потенційної кримінальної відповідальності.

Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених КК Кодексом, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Порядок же звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється кримінально-процесуальним кодексом України.

14. Покарання та його мета у кримінальному праві

Покарання, як кримінально-правовий інститут є засобом захисту найбільш цінних суспільних благ та цінностей від злочинних посягань.

Кримінальне покарання є мірою найбільш суворого державного примусу, воно застосовується: лише судом (ст. 62 Конституції, ч. 2 ст. 2 КК), лише в разі вчинення особою передбаченого законом суспільно небезпечного діяння, з метою виправлення і перевиховання засудженого у дусі чесного ставлення до праці, точного виконання законів, поважання правил співжиття, а також з метою запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Сутністю покарання є позбавлення засудженого певних благ - волі, майна та примушування його до деяких дій чи втрат, у чому й полягає кара за вчинений злочин. Покарання істотно відрізняється від інших мір державного примусу - воно завжди є персоніфікованим, особистим і тягне за собою правові наслідки та судимість.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Ознаки покарання: покарання визначає соціальний зміст, є заходом державного примусу, що застосовується до осіб, які вчинили злочинне посягання. Покарання примушує особу до законослухняної поведінки.

Мета (цілі) покарання. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (ч. 2 ст. 50 КК)

Наведений текст свідчить про те, що закон виходить із змішаних теорій, тому що називає метою покарання:

1) кару як відплату за вчинене;

2) виправлення засудженого;

3) попередження вчинення нових злочинів самим засудженим (спеціальне попередження);

4) попередження вчинення злочинів з боку інших осіб (загальне попередження).