41. Класифікація життєвих форм Раункієра

“Життєва форма – це результат довготривалого пристосування рослин до місцевих умов існування, що відображено у їх зовнішньому вигляді”.

До теперішнього часу запропоновано багато класифікацій типів рослин, в основу яких покладені різні ознаки. Ми з вами ознайомимося з

класифікацією датського вченого-ботаніка Раункієра К. (рис. 56). В основу її покладена ідея про те, що схожі типи пристосування рослин до середовища – це насамперед схожі засоби перенесення найбільш тяжких умов існування. В регіонах з сезонною зміною клімату – це зима, в аридних – посушливий період.

В якості ознаки, яка відображає пристосування до несприятливих умов сезону, вчений використав - положення у просторі бруньок відновлення і засіб їх захисту. У відповідності до цього Раункієр виділив слідуючи життєві форми:

• фанерофіти;

• хамефіти;

• гемікриптофіти;

• криптофіти;

• гідрофіти;

• терофіти;

Бруньки відновлення – це бруньки, які дають нові пагони, після деякого періоду спокою.

1. Фанерофіти – це життєва форма, до якої відносяться рослини, бруньки відновлення у яких знаходяться високо над поверхнею грунту. До цієї життєвої форми відносяться дерева та кущі. Раункієр розділив цю групу рослин ще на 15 підтипів за розмірами та часом життя листків (мега-, мезо-, мікрофіти, нанофанерофіти, вічнозелені, з опадаючим листям), за ступінню захищеності бруньок. Окремо було виділено підтип паганосуккулетних фанерофітів (деревні кактуси, молочаї та інші). до фанерофітів були віднесені епіфіти (орхідеї), які зростають на деревах.

Віддаленість від поверхні грунту бруньок означає можливість їх відкритого зимування, без захисту снігу, чи іншого покриву, які захищають від вимерзання. Фанерофіти, головним чином, рослини м’якого клімату. Вони більш представлені в тропіках. Це пояснюється частково тим, що дерева досить неекономний організм, адже його фотосинтезуюча поверхня, має значно меншу масу ніж механічні та провідні тканини. Але в суворому кліматі й ця життєва форма рослин представлена чисельними хвойними породами, але їх видовий склад дуже обмежений.

Життєва форма фанерофітів (особливо великих розмірів значно більше забезпечує середовищеутворюючу роль рослин і ранговане положення видів у рослинному угрупуванні.

Життєва форма дерев представлена багаторічними рослинами з одним одеревенілим стовбуром. Всі дерева – жителі вологих, частково аридних зон. У дерев один стовбур, який частіше зростає вертикально у верх. Але в умовах високої вологості та досить низьких температур короткого літа (субарктика, субальпійська зона) у багатьох дерев проявляється багатостовбурність. Наприклад, у відомої вам горобини звичайної. Рослини мають вигляд куща з 3-5 стовбурами.

2. Хамефіти – життєва форма рослин з пагонами, які не відмирають на зиму і у яких бруньки відновлення розташовані біля поверхні грунту (до висоти 25 см) і на зиму захищені бруньковими лусками, частково лісовою підстилкою, зимою сніговим покривом.Серед хамефітів є кущики з вічнозеленими (брусниця, лінея) і опадаючими (чорниця, буяхи) листками, а також напівкущики, у яких в суворі періоди відмирають не тільки листки, але й пагони (полин). Останніх видів досить багато у середньоморському кліматі, де відмирають частини рослин у сухі періоди. До хамефітів відносять також деякі трав’янисті рослини, які зберігають взимку лежачими пагони, чи ті що злегка піднімаються з бруньками на їх кінцях і в пазухах відмерлого листя (барвінок, зірочник ланцетовидний). До цієї групи відносяться також рослини-подушки.

3. Гемікриптофіти – життєва форма рослин у яких у несприятливі пори року бруньки відновлення зберігаються на рівні грунту. Бруньки можуть бути захищені лусками, опадом, снігом. Морфологічно дана життєва форма дуже різноманітна. Тут є рослини які можуть переносити несприятливі умови зберігаючи бруньки на певній висоті від грунту при більш-менш сприятливих умовах (кропива, чистець) або біля поверхні грунту. Представлені види у яких листки зібрані у вигляді розетки в основі пагону (кульбаба, росянка).

4. Криптофіти – життєва форма рослин бруньки відновлення у яких зимують під землею (геофіти) та під водою (гідрофіти).

Геофіти – трав’янисті багаторічні рослини, які мають зимуючі бруньки на підземних органах. У відповідності до характеру підземних органів розрізняють цибулевидні геофіти (тюльпани, проліски, цибуля, зірочка - гусиний лук), клубенькові (ряст, картопля, топінамбур), кореневищні (конвалія, зніт, купина, пирій повзучий), кореневі (в’юнок польовий). Заглиблення в грунт найбільш вразливих частин рослин – меристем (твірних тканин), забезпечує досить ефективний захист і від холодного, і від сухого періоду. Цим і пояснюється широке розповсюдження геофітів у різних кліматичних зонах.

Адаптивною рисою геофітів є запасання значної кількості поживних речовин в підземних органах, що дозволяє дуже швидко розвиватися восени – наприклад, ефемероїди.

Цікаво відмітити, що у багатьох геофітів розвиваються спеціально потовщені контрактильні корені. Останні при висиханні скорочуються і поступово, рік за роком втягують цибулину чи клубень у грунт. Садоводів-початківців дивує, що цибулина тюльпану через декілька років опиняється досить глибоко у грунті.

Гелофіти – види, які зростають у грунті насиченому водою або у воді, над якою підняті пагони з листками та квітами. До даної групи рослин відносяться аїр, рогіз, стрілолист, комиш.

Гідрофіти – водні рослини з плаваючими чи зануреними у воду листками, які відмирають на зиму. Бруньки відновлення у даної життєвої форми зимують на дні або на багаторічних кореневищах(глечики, латаття), або у вигляді туріонів (вегетативних частин рослин) – ряска. Завдяки постійній температурі води на дні, гідрофіти мають більш комфортні умови зимування ніж геофіти.

5. Терофіти – життєва форма однорічних рослин (монокарпічних), які переживають несприятливі пори року у вигляді насіння або спор. Найважливіша риса даних рослин, це здатність на протязі короткого часу проходити річний цикл розвитку від насіння до насіння. Зимування у вигляді насіння є найбільш надійним засобом захисту рослин, оскільки воно має морфологічні (щільні покривні тканини) та фізіологічні (стан спокою) пристосування. Але однорічні рослини мають низьку продуктивність, не можуть досягти значних розмірів і тому мало діють на середовище і мало конкурентноздатні.

Раункіер розглядав життєві форми як результат пристосування рослин до кліматичних умов території, які виникли в процесі історичного розвитку. У зв’язку з чим життєві форми, властиві тій чи іншій території, можуть слугувати індикатором клімату. Таким чином, саме вчення про життєві форми Раункіер розглядав як основу для біологічної географії рослин. Втім, проти деяких поглядів автора класифікації виступали відомі вчені – Вармінг, Скоттсберг, Алеен, Хагеруп, Адамсон. Сенянінова-Корчагіна, Петров та інші. Вони виказали деякі зауваження які торкалися, головним чином, відповідності життєвих форм кліматичним особливостям територій.