27. Напрямки фітоекології.

В теперішній час розрізняють три відділи фітоекології:

• екологія організмів;

• екологія популяцій;

• екологія угруповань (або фітоценологію).

Екологія організмів розглядає шляхи впливу середовища на організм; адаптивну здатність організмів, яка проявляється у формі анатомоморфологічних, фізіологічних пристосувань, які забезпечують можливість жити і розвиватися у конкретних умовах і входити до біоценозів. Екологія рослин вивчає також ритми життя, життєві форми організмів, які також є свідоцтвом їх пристосування до комплексної дії екологічних факторів середовища; виявляє функціональну роль життєвих форм організмів у біогеоценозах.

Організм – будь-яка жива істота, яка має подразливість, здатність росту та розмноження, безперервний обмін речовинами з навколишнім середовищем, яке зумовлює самооновлення організму. Організм і середовище перебувають у єдності та взаємно впливають один на одного. Організми бувають багатоклітинні, одноклітинні та неклітинні (віруси).

Екологія популяцій розглядає структуру і властивості популяцій, їх участь у біогеоценозі, виявляє характерні для них кількісні співвідношення вікових груп, вивчає різноманіття форм внутрішньовидових відношень, зв’язки з іншими популяціями та видами. Особливу увагу приділяють вивченню закономірностей коливання чисельності (флуктуаціям) популяцій в біогеоценозах і визначенню шляхів управління цими процесами та заходів прогнозування рівнів чисельності популяцій.

Популяція (від латинського “populus” – населення, народ) – сукупність особин певного виду, які здатні до вільного схрещування, населяють певну територію і деякою мірою ізольовані від сусідніх популяцій. Популяції здатні самостійно підтримувати чисельність на певному рівні протягом тривалого часу. Це елементарна еволюційна одиниця з характерними екологічними та генетичними структурами, які визначаються співвідношенням вікових груп, статей і т.д.

Екологія угруповань (фітоценозів) вивчає їх різноманіття та будову, взаємовідношення між рослинами та популяціями з яких вони складаються, взаємовідношення з навколишнім середовищем і його складовими, їх динаміку (виникнення, розвиток, зміни, сезонні зміни), просторове розміщення та взаємодію з іншими фітоценозами. Особлива увага приділяється вивченню ролі фітоценоза у біоценозі та біогеоценозі.

Фітоценоз (від грецького “фітон” – рослина та “кайнос” – спільність) – історично складена сукупність видів рослин, що існує на території з більш-менш однотипними кліматичними, ґрунтовими та іншими умовами. Фітоценоз характеризується певним видовим складом, структурою та взаємодією рослин між собою та навколишнім середовищем. Він постійно змінюється внаслідок еволюції видів, зміни клімату, ґрунтових умов, а також під впливом тварин та діяльності людини.

Біоценоз (від грецького “біос” – життя та “кайнос” – спільність) – історично складена сукупність рослин і тварин, що населяють ділянку суші або водойми з більш-менш однотиповими умовами існування. У взаємодії з середовищем існування біоценоз утворює біогеоценоз.