6. Структура фітоценозів.

Під структурою рослинного угруповання розуміють розподіл надземної та підземної маси рослин в просторі та часі. В такому випадку структура фітоценозу складається із слідуючи елементів:

• надземна та підземна ярусність,

• синузіальність,

• консортивність,

• мозаїчність фітоценозу,

як виявлення особливостей структури в просторі і зміні фенологічних фаз і аспектів, як виявлення структури у часі.

Ярусність. При розміщенні рослинних організмів у просторі, у відповідності з їхніми вимогами до умов середовища, створюються своєрідні яруси рослин. Ярусність – це розчленованість фітоценозу на структурні або функціональні горизонти, які мають різну ступінь зімкнутості і приймають різну участь в асиміляції та акумуляції речовин і енергії, які прямо або опосередковано впливають на життя організмів у фітоценозі. Ярусом називають частину шару рослинного угруповання, в якому розташовані асиміляційні органи рослин – листки, стебла, сисні корені, запасаючі підземні органи (корені, кореневища, бульби, цибулини).

Підземні яруси виділити дуже важко, але спеціалісти можуть виділити 2-3, іноді 4 яруси. Наприклад, у широколистяних ясенево-дубових насадженнях виділяють: 1) ярус залягання кореневищ і коренів трав’янистих рослин, що укореняються у верхньому шарі грунту; 2) ярус трав’янистих рослин з глибшим розташуванням коренів; 3) ярус коренів кущів; 4) ярус коренів ясена; 5 ярус коренів дуба. У типових степах України можна відмітити наступні підземні яруси: 1) ярус коренів ефемерів (до глибини 15 – 20 см); 2) ярус коренів трав’янистих рослин, переважно малолітніх дводольних (до глибини 50 – 70 cм); 3) ярус коренів дерновинних злаків, стрижневокореневих багаторічників і великих дворічних дводольних рослин.

Важливою характеристикою структури рослинного угрупування є мозаїчність. Звичайно фітоценоз не буває абсолютно однаковим на всій своїй площі. Причини мозаїчності різні. Найчастіше це нерівність умов існування: відмінності в освітленні, хімічні особливості опаду, нанорельєф, едафічні умови, діяльність тварин. Мозаїчність – це горизонтальна різночленність усередині фітоценозу, яка може бути чіткою або слабо вираженою.

Мозаїчність фітоценозу – це фітоценоз, у якому закономірно повторюються приурочені до певних умов мікроценози. Мозаїчність рослинності, яка пов’язана з дрібномозаїчністю місцезростання, не потрібно змішувати з більшими ті повільними просторовими змінами умов зростання і рослинності. Прикладом може бути повільна зміна екологічних умов і рослинності, які ми відмічаємо при пересуванні вниз по схилу. В даному випадку спостерігається своєрідний екологічний ряд умов зростання та динаміку рослинного покриву в зв’язку із зміною вологості, засоленості і т.п. Синузіальність. Уявлення про синузію, як явище, яке характеризує фітоценоз, досить неоднозначне. Термін “синузія” був введений Х.Гамсом у 1918 році. Він запропонував об’єднати у цю групу рослин особини одного (синузія першого порядку) або декількох видів (синузія другого порядку), які відносяться до однієї життєвої форми. Але класифікацію життєвих форм вчений не запропонував.

В теперішній час під синузією розуміють екологічно близькі групи рослин в межах рослинного угруповання (фітоценозу), які належать до однієї життєвої форми. Консортивність. системи різнорідних організмів, які тісно пов’язані у своїй життєдіяльності з одним видом в угрупованні, називають консорціями (від лат. “консортно” – спілкуватися, йти разом, бути поряд).

До складу консорції, крім виду який її визначає, можуть входити:

• гетеротрофні квіткові рослини, що паразитують на детермінантах;

• рослини-напівпаразити;

• гриби-паразити;

• гриби-мікоризоутворювачі;

• епіфіти з вищих рослин;

• лишайники;

• мохи;

• водорості;

• тварини-фітофаги, що постійно та тимчасово живуть на детермінантах або їх використовують (збирають пилок, нектар).