53. Поняття, предмет та джерела цивільного права.

Цивільне право – це сукупність норм права, які регулюють майнові та особисті немайнові відносини, що складаються в суспільстві між фізичними і юридичними особами та іншими соціальними утвореннями на засадах рівності сторін.

Предмет правового регулюванняцивільного права складають правові відносини, що регулюються цивільно – правовими нормами. Зокрема, це майнові та особисті немайнові відносини.

Майновими називають відносини, пов’язані з належністю, набуттям, користуванням і розпорядженням майном. Вони зумовлені використанням товарно – грошової форми.

Є два види майнових відносин:

1. майнові відносини, пов’язані з приналежністю майна певним особам;

2. майнові відносини, пов’язані з переходом майна від одних осіб до інших, або відносини в галузі товарообігу.

Особисті немайнові відносини індивідуалізують особу, оскільки виникають завдяки здійсненню нею її особистих прав і свобод. Вони поділяються на дві підгрупи:

1. особисті права, пов’язані з майновими (авторське право);

2. особисті права, не пов’язані з майновими (честь, гідність, ім’я ).

Система цивільного права складається із правових інститутів загальної та особливої частини. До Загальноївідносяться норми про суб’єкти, об’єкти цивільного права, угоди, представництво та довіреність, позовну давність. До Особливої частини відносяться такі правові інститути: право власності, зобов’язальне право, авторське право, право на відкриття і винаходи, спадкове право, правоздатність іноземних громадян.

Джерелами цивільного права є: Конституція України, Цивільний кодекс України, закони України ( ЗУ «Про власність», «Про підприємництво», «Про приватизацію майна державних підприємств»), акти Президента України, постанови Кабінету Міністрів, нормативні акти інших органів державної влади, міжнародні цивільно – правові договори.

54. Фізична особа як учасник цивільних відносин. Цивільна дієздатність та правоздатність фізичних осіб.

Одним із найважливіших учасників цивільних правовідносин є фізична особа.

Як учасник цивільних правовідносин, фізична особа повинна бути наділена низкою ознак, які її індивідуалізують, відокремлюють її з -поміж та персоніфікують як учасника цих правовідносин. До таких ознак належать: ім’я фізичної особи, її громадянство, вік, стать, сімейний стан, стан здоров’я тощо.

До фізичних осіб належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Для того, щоб виступати суб’єктом цивільних правовідносин, фізична особа повинна володіти цивільною правосуб’єктністю, яка включає в себе правоздатність та дієздатність.

Цивільною правоздатністю називається здатність фізичної особи мати цивільні права і нести цивільні обов’язки.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження і припиняється в момент її смерті. Цивільна правоздатність, як суспільно-правова якість, визнається за всіма громадянами України, які мають бути рівними перед законом. Вона закріплюється в цивільному законодавстві як рівна для всіх і для кожного незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної незалежності, статі, освіти, мови, релігійних поглядів, роду й характеру занять, місця проживання тощо. Кожен громадянин упродовж свого життя не може бути позбавлений цивільної правоздатності.

Цивільною дієздатністю фізичної особи називається її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність в разі їх невиконання.