4.2. Поетика і структура міфу (к.Леві-Строс).

ЛЕВИ-СТРОСС (Lévi-Strauss) Клод – франц. этнолог, антрополог, культуролог; создатель и ведущий представитель структурной антропологии, теоретик структурализма в гуманитарных науках.

Наряду с другими этнографами Леви-Стросс доказал, что мир архаических народов, представляющийся многим абсолютным хаосом, на самом деле образован по определенным структурным законам, имеющим свою собственную логику и смысл.

Важливим постулатом структурної антропології Леві-Строса стало тлумачення міфу й сакрального знання як фундаментального змісту колективної свідомості, підвалини стійких соціальних структур.

«В статье “Структура мифов” (1955) Леви-Стросс рассматривает миф как феномен языка, проявляющийся на более высоком уровне, чем фонемы, морфемы и семантемы. Мифемы обнаруживаются, по его мнению, на уровне предложений и имеют характер отношений. Леви-Стросс исходит из того, что миф, в отличие от других “феноменов языка”, соотносим и с “языком”, и с “речью”, с обеими фундаментальными категориями, выдвинутыми Ф. де Соссюром. Поэтому, считает Леви-Стросс, миф сразу и диахроничен, как историческое повествование о прошлом, и синхроничен, как инструмент объяснения настоящего и будущего». С точки зрения Леви-Стросса миф является инструментом «преодоления противоречий посредством прогрессирующего посредничества, то есть медиации. Мифологическая логика описывается Леви-Строссом как логика конкретная, логика ощущений, логика тотемическая, логика “бриколажа”, логика двоичных оппозиций, логика калейдоскопа, метафорическая логика <…> Широко оперируя бинарными оппозициями типа: высокий – низкий, день-ночь, небо – земля, правый – левый, мир-война, мужской – женский, священный – профанный и т.п., мифологическая логика, как и логика социальных отношений, способна создавать разнообразные классификации.

Мифологическая логика по Леви-Строссу: логика обобщений, классификаций, анализа природных и социальных явлений, родственна науке; вместе с тем она конкретна и образна, является логикой ощущений; мифологическое мышление широко пользуется метафорами, символами и превращает их в способы постижения мира и человека.

5.1. Фольклор як вид культури.

Основними формами існування культури є явища, які у сучасній філософсько-культурологічній літературі позначаються поняттями “фольклор”, “народна культура”, “масова культура” та “національна культура”.

Фольклор як безпосеердній спадкоємець найдавніших форм людської культури доніс до наших днів естетичні уявлення минулих поколінь, вивірений століттями художній досвід. Виражаючи рівень свідомості й світовідчуття народну, фольклор зберігає в кожну історичну епоху значення первинної художньої переробки сукупного чуттєво-практичного досвіду й є складним естетичним, художнім і соціальним явищем.

Термін “фольклор” з’явився в сер. ХІХ ст. Його запропонував англійський вчений В.Томс для позначення матеріалів старовинної поезії, обрядів, вірувань. Але вже задовго до нього в німецькій науковій і художній літературі існцвали аналогічні терміни.

Фольклор досить часто називають “усною творчістю народу”, “народною поетичною творчістю”, “уснопоетичною творчістю народу”. Тому немає нічого дивного и тому, що як у минулому, так і нині поняття “фольклор” ототожнюється з поняттям “народне мистецтво”, “народна культура”. Водночас надмірне розширення поняття “фольклор”, ототожнення його з поняттям “народне мистецтво”, “народна культура” може призвести до помилок методологічного характеру. Поняття “фольклор” і “народне мистецтво” – не тотожні”. ФОльклор, безсумнівно, є народним мистецтвом, але не все народне мистецтво – фольклор. Ця думка не нова і була висловлена вже П.Куаро. Він вважав, що все фольклорне – народне; але народне – не обов’язково фольклорне.

Нині, коли йдеться про збереження національних традицій, відродження духовності й національної самосвідомості, особливої уваги набуває вивчення традиційних і сучасних форм народної творчості. Важливо проводити грунтовний науковий і культорологічний аналіз як словесно-музично-хореографічних, так і класичних жанрів і видів традиційної народної творчості. Їх цінність не підлягає ніякому сумніву.