17.1. Гіпертекстові єдності в живій фольклорній традиціїї (стаття т.Дианової).

Т.Б. Діанова, вивчаючи співіснування різножанрових вербальних текстів, звертається до терміну «гіпертекст». На її думку, гіпертекст - це певний інформаційний простір, що дозволяє зруйнувати формальне відособлення окремого конкретного тексту, що міститься в ньому, за рахунок створення системи зв'язків, що служать для об'єднання цих окремих текстів у гіпертекстовій єдності.

У своїй статті «Гіпертекстові єдності у живій фольклорній традиції» автор зазначає, що поняття контексту для фольклорних жанрів навряд можна назвати дослідженим і пропонує свою класифікацію контекстів, розуміючи під останніми фрагменти мови інформанта, які визначаються як аморфні по відношенню до існуючої класифікації фольклорних жанрів: опису обрядових дій, коментарів і меморатів.

Т. Діанова сформулювала концепт гіпертексту наслідуючи і розвиваючи ідеї М. Толстого про культуру як текст. На думку вченої, наративи про окремі аспекти культури, тобто всі види пояснення певної культурної практики, виникають (наприклад, у розмові дослідника з інформатором) як переплетення описів, коментарів, фольклорних текстів разом зі значною часткою індивідуальних оцінок, спогадів, цінностей, позицій. У цьому сенсі гіпертекст становить й індивідуальну суб’єктивну інтерпретацію традицій, тобто діалогічно сформований вигляд репрезентації культури. Транскрипти розмови з інформатором, на яких ґрунтується аналіз, представляють винятково складний гіпертекст, до якого, окрім текстів виконуваних пісень, включено й різноманітні типи мета текстуальних коментарів (лінгвістичних, етнографічних, метафольклорних, історичних, метаперформативних), елементи автобіографічних нормативів, усні оповідання тощо.

В реальному процесі побутування відносини між фольклорними текстами різної жанрової природи організовуються як багаторівневі, гіпертекстові. Це означає, що у свідомості і сприйнятті інформанта фольклорні твори існують не ізольовано, автономно, а взаємопов'язані, тобто мають тематичну, мотивну або поетичну спільність і утворюють своєрідні жанрові та сюжетні «пучки» (або гіпертекстові системи).

Глибинний рівень є стовбуром, а зовнішні реалізації - гілками, які не можуть бути не пов'язані з ним. Цей загальний пласт становить основу фольклорного свідомості - і саме тому жанрових меж, що виділяються фольклористом, для носія фольклорного свідомості не існує.

17.2. Н.І.Толстой і наукова школа Інституту слов’янознавства й балканістики.

Інститут слов'янознавства Російської академії наук є єдиним в Росії науковою установою, що займається комплексним вивченням історії, культури, літератури та мов зарубіжних слов'янських народів. Інститут продовжує традиції російського слов'янознавства, історія якого налічує більше двох століть. Основні напрямки наукових досліджень Інституту слов'янознавства – це:

• Етногенез слов'ян

• Вивчення та збереження культурних традицій.

• Порівняльне вивчення культури, літератури та фольклору слов'янських народів

• Типологічне, порівняльне і порівняльно-істор. вивчення стародавніх і сучасних слов'янських, балканських та балтійських мов і діалектів.

• Етнолінгвістика

Толстой Микита Ілліч (помер 1996р.*) - російський мовознавець-славіст, спеціаліст зі слов'янської філології, етнолінгвістики та фольклору.  Професор, зав. Сектором інституту слов'янознавства і балканістики РАН, один з засновників цього інституту.

Серед досягнень Толстого - концепція слов'янської мовної ситуації та побудова ієрархічної «піраміди жанрів».  Етнолінгвістична школа М. І. Толстого спиралася на величезний польовий матеріал, зібраний в експедиціях на Поліссі. Цей матеріал протягом десятиліть оброблявся, вивчався і широко відбився в енциклопедичному виданні словника «Слов'янські старожитності». Кожна словникова стаття містить аналіз культурного феномена в плані змісту, і в плані вираження. Справжнім об'єктом тлумачення в словнику виявляються реалії та відповідні їм знаки мови культури в цілому.

Робота Н. І. Толстого «Мова і народна культура: нарис з слов'янської міфології і етнолінгвістики» представляє собою збірник статей - роботи в області слов'янської етнолінгвістики - мовознавчої дисципліни тісно пов'язаної з історією культури, міфологією, фольклористикою, етнографією, етнічної психологією теорією етногенезу. 

М.І.Толстой, розвиваючи думки попередників, стверджує, що в етнолінгвістиці найдоцільніше звернути увагу на гомогенний ряд - мова, релігія, вірування, звичаї, мистецтво. Саме такі дослідження в історичному, діахронічному аспекті важливі для реконструкції давніх співвідношень мови й етносу, мови і народної-культури, оскільки народна культура є не менш яскравим показником етносу та етнічних утворень, ніж мова.