- •1.1. Історія фольклористики як наукова дисципліна (об'єкт, предмет, мета, завдання, спектр методів).
- •1.2. Психоаналіз у фольклористиці (Фройд).
- •2.1. Основні етапи історії фольклористики.
- •2.2. Американська школи історчної етнології (ф.Боас).
- •3.1. Термін “постфольклор” і його конотації.
- •3.2. Функціональна школа (б.Малиновський і ін.)
- •4.1. Фольклор як предмет культурології.
- •4.2. Поетика і структура міфу (к.Леві-Строс).
- •5.1. Фольклор як вид культури.
- •5.2. Російська фольклористика й структурно-семіотичні дослідження.
- •6.1. Полігенетичні корені сучасного міського фольклору: селянська традиція, масова (міщанська, низова, популярна) культура, елітарна культура (авторська творчість).
- •6.2. Праці Маргрет Мид по культурі й світу дитинства.
- •7.1. Міфологія повсякденності (міський побутовий фольклор).
- •7.2. Аналіз статті а.Дандеса “Фольклор: семіотика та/або психоаналіз”.
- •8.1. Основні ознаки фольклорних жанрів (за р.Менедес Піддалем): зміст, поетика, функціональне навантаження, форма виконання, стосунок до музики.
- •8.2. Мережевий фольклор у дослідженнях т.А.Ван Дейка.
- •9.1. Дослідження етнофольклорних стереотипів гендерної поведінки.
- •9.2. “Учення Дона Хуана” Карлоса Кастанеди як фейклорний текст.
- •10.1. Поняття про фольк-кітч у сучасній зарубіжній фольклористичній традиції.
- •10.2. Колективне несвідоме в концепції Юнга.
- •11.1. Напрями досліджень фольклорної творчості окремих субкультур (готи, напки, рокери, емо тощо).
- •12.1. Неофольклорні явища в сучасній культурі.
- •12.2. Комплексний підхід до вивчення фольклору (с.М.Толстая).
- •13.1. Фольклористика, етнографія, етнологія: співвідношення дисциплін.
- •13.2. Дитячий фольклор у зарубіжних дослідженнях.
- •14.1. Фольклористика між текстом і контекстом.
- •14.2. Психологічна школа сша (р.Бенедикт).
- •15.1. Сучасна програма комплексних фольклорно-етнографічних досліджень і принципи її реалізації.
- •15.2. В.Я.Пропп про проблеми морфології й класифікації фольклору.
- •16.1. Історики фольклористики (Азадовський, Коккьяра тощо).
- •16.2. Основні праці б.Путилова.
- •17.1. Гіпертекстові єдності в живій фольклорній традиціїї (стаття т.Дианової).
- •17.2. Н.І.Толстой і наукова школа Інституту слов’янознавства й балканістики.
- •18.1. Критика ідеї тексту в контексті. (14.1.)
- •18.2. Фольклор сучасного міста в дослідженнях с.Ю.Неклюдова.
- •19.1. Міждисциплінарні дослідження у фольклористиці.
- •19.2. Ідеї б.Малиновського про контекст культури.
- •20.1. “Формальна школа” і її вплив на розвиток фольклористичної думки.
- •20.2. Ідеї у.Бескома й д.Бен Амоса про контекстуальне вивчення фольклору.
- •21.1. Методологія історіографії фольклористики.
- •21.2. “Фінська школа” та її послідовники.
19.2. Ідеї б.Малиновського про контекст культури.
В мировой гуманитарной науке активное увлечение контекстом и контекстуальными исследованиями начинается в 1920–1930-е гг. В это время появляются новые научные термины, являющиеся производными от этого слова (в 1929 г. возникает контекстуализм, в 1934 г. – глагол контекстуализировать)3, методологические работы о значении контекста для исследований пишут
лингвисты, социологи, психологи, философы, историки4.
Среди антропологов первопроходцем в этой области считается Бронислав Малиновский, который в 1923 г. в статье «Проблема значения в примитивных языках»5 выделил два типа контекста, которые необходимо учитывать исследователю: контекст культуры и контекст ситуации. Текст, который рассматривается без учетаконтекста, Малиновский считал безжизненным. Он резко критико-
вал ученых, которые бегло записывают материал, не фиксируя обстановку, в которой он функционирует.
Фундаментальні розробки контекстного підходу належать засновникові функціональної школи у фольклористиці Б.Малиновському.
У працях Б. Малиновського функціональний підхід отримав міцне теоретичне обґрунтування. Учений доводив, що фольклорний текст залежить від тієї системи дюркгаймівських соціальних установок, які є цілком незамінними: орнамент на горщику нанесений саме так, тому що його творець втілює знаково колективні установки свого соціуму, а, крім того, метою його нанесення є реалізація певної функції (наприклад, запобігання вторгненню потойбічних сил). Культура (і фольклорні явища в ній), за Б. Малиновським, – це та ж реальність, яка зумовлена потребою виживання, але вона, водночас, дає її представникам певну світоглядну систему. Функціональний метод Б. Малиновського був спрямований на розуміння природи культури, що визнавалося важливішим, ніж «угадувальна реконструкція її еволюції». Завдання дослідника полягало не в описанні текстів культури, а у визначенні їхньої залежності від базових потреб соціуму та його представників. Фольклорні тексти не можуть бути «набором історій», зафіксованих у будь-якій формі, а мають бути аналізовані як вияв «бачення» індивідом його архаїчного світу. Текст – це точка перетину функцій цілого набору імперативів: «необхідністю регулювання людської поведінки, влади, захисту, соціального контролю, виправдання порушених норм чи покарання таких порушень» [219; 112].
Особливо Б. Малиновський виділяє так звані інтегруючі імперативи, до яких зараховує традицію, нормативну цінність, магію, релігію, знання та мову. У ставленні до названих елементів суспільної системи діють певні функції. У розумінні Б. Малиновського, функції – це й статусні ролі, і соціально значущі дії, і співвідношення різних видів соціальних потреб. Б. Путилов зазначає три рівні дослідження функцій Б. Малиновським [271; 78-79]. На першому рівні досліджуються впливи якогось соціального інституту, звичаю на інші звичаї та інститути. Другий рівень функціонального дослідження включає аналіз впливу цього інституту на утвердження, збереження й підтримку специфічних стосунків у суспільстві, які спрямовані на досягнення бажаних результатів. На третьому рівні функції постають ролями, яких кожний конкретний інститут дотримується для стимулювання соціальних відносин у суспільстві.