14.2. Психологічна школа сша (р.Бенедикт).

Найвпливовішою школою, що виросла з напрямку, стала "психологічна" або "етнопсихологічних" школа, очолювана в ті роки Абрамом Кардинер. Її найбільш відомі представники - Ральф Лінтон, Едуард Сепір, Рут Бенедикт, Кора Дю Буа, Ірвінг Халлоуелл.

Новизна: повернення до індивідуальної психології та розробка поняття "особистість" як основного компонента, первинної одиниці, що визначає структуру цілого, по-друге, і як наслідок цього, - особливий інтерес до процесу формування "особистості", тобто до її розвитку, починаючи з раннього дитинства, по-третє, під прямим впливом фрейдистського вчення, - особлива увага до сексуальної сфери і в багатьох випадках надмірне роздування її значення, по-четверте, у деяких етнопсихологів відверта тенденція зводити соціально-економічну структуру будь-якого суспільства до елементарних психологічних факторів.

Прихильники етнопсихологічної школи виступили з тезою, що "культура" є не більш як абстракція, навіть швидше фікція наукового дослідження. Справжньою ж і первинної реальністю є індивід, особистість, а тому з вивчення особистості, індивіда і слід починати дослідження культури кожного народу.

Перехід значної частини етнографів США на психологічні позиції висловився в цілому ряді абсолютно об'єктивних явищ. По-перше, у появі безлічі статей (і кількох книг), самі назви яких вказували на напрям інтересу авторів - інтересу не просто взагалі до психології, а спеціально до психоаналізу і до психіатрії: "Культурна антропологія і психіатрія" (Сепір, 1932), "Внесок психіатрії в розуміння поведінки в суспільстві" (він же, 1937), "Чому культурної психології потрібно психіатр" (він же, 1938), "Психоаналітична трактування культури" (Оплер, 1935), "Антропологічна перспектива і психологічна теорія" (Зелигман , 1933), "Психологія і антропологія" (Халлоуелл, 1942), під тією ж назвою стаття Лінтона (1940) та багато інших.

Р.Бередикт (1887-1948) — американский антрополог, представитель этнопсихологического направления в американской антропологии. Профессор Колумбийского университета (1946).

Принимала участие в экспедициях по изучению североамериканских племён: серрано (1922), зуньи (1924), кочити (1925) и пима (1926). Основой её собственного метода стал поиск различий в культурах (изоморфизм культур), выраженный в своеобразии обычаев и поведения.

В 1934 году вышла её книга «Модели культуры» (Patterns of Culture). Книга переведена на 14 языков и преподаётся в американских университетах как классический труд по культурной антропологии. Именно в этом труде Рут Бенедикт развила новую теоретическую схему изучения культур. В основе такого исследования лежит концепция «моделей культуры», направленная на выявление присущего каждой культуре единства — центрального стрежня, общей темы культуры, определяющей конфигурацию всех её элементов. Этот центральный момент Бенедикт называет этосом культуры. По Бенедикт, природа отдельного человека столь пластична, что общество «лепит» из него нечто самоподобное.

На этой же концепции основывается и работа «Хризантема и меч» (The Chrysanthemum and the Sword), изданная в 1946 году. Здесь основной целью автора было выявление этоса японской культуры. Кроме того, из-за принципиальной невозможности изучать японскую культуру изнутри (книга была написана во время Второй мировой войны, где США противостояла Япония), Рут Бенедикт был предложен и теоретически обоснован метод изучения культуры на расстоянии. Этот метод строится на изучении исторических исследований, мемуаров путешественников, художественной литературы, философии и религии, пропагандистских и политических материалов.