- •1.1. Історія фольклористики як наукова дисципліна (об'єкт, предмет, мета, завдання, спектр методів).
- •1.2. Психоаналіз у фольклористиці (Фройд).
- •2.1. Основні етапи історії фольклористики.
- •2.2. Американська школи історчної етнології (ф.Боас).
- •3.1. Термін “постфольклор” і його конотації.
- •3.2. Функціональна школа (б.Малиновський і ін.)
- •4.1. Фольклор як предмет культурології.
- •4.2. Поетика і структура міфу (к.Леві-Строс).
- •5.1. Фольклор як вид культури.
- •5.2. Російська фольклористика й структурно-семіотичні дослідження.
- •6.1. Полігенетичні корені сучасного міського фольклору: селянська традиція, масова (міщанська, низова, популярна) культура, елітарна культура (авторська творчість).
- •6.2. Праці Маргрет Мид по культурі й світу дитинства.
- •7.1. Міфологія повсякденності (міський побутовий фольклор).
- •7.2. Аналіз статті а.Дандеса “Фольклор: семіотика та/або психоаналіз”.
- •8.1. Основні ознаки фольклорних жанрів (за р.Менедес Піддалем): зміст, поетика, функціональне навантаження, форма виконання, стосунок до музики.
- •8.2. Мережевий фольклор у дослідженнях т.А.Ван Дейка.
- •9.1. Дослідження етнофольклорних стереотипів гендерної поведінки.
- •9.2. “Учення Дона Хуана” Карлоса Кастанеди як фейклорний текст.
- •10.1. Поняття про фольк-кітч у сучасній зарубіжній фольклористичній традиції.
- •10.2. Колективне несвідоме в концепції Юнга.
- •11.1. Напрями досліджень фольклорної творчості окремих субкультур (готи, напки, рокери, емо тощо).
- •12.1. Неофольклорні явища в сучасній культурі.
- •12.2. Комплексний підхід до вивчення фольклору (с.М.Толстая).
- •13.1. Фольклористика, етнографія, етнологія: співвідношення дисциплін.
- •13.2. Дитячий фольклор у зарубіжних дослідженнях.
- •14.1. Фольклористика між текстом і контекстом.
- •14.2. Психологічна школа сша (р.Бенедикт).
- •15.1. Сучасна програма комплексних фольклорно-етнографічних досліджень і принципи її реалізації.
- •15.2. В.Я.Пропп про проблеми морфології й класифікації фольклору.
- •16.1. Історики фольклористики (Азадовський, Коккьяра тощо).
- •16.2. Основні праці б.Путилова.
- •17.1. Гіпертекстові єдності в живій фольклорній традиціїї (стаття т.Дианової).
- •17.2. Н.І.Толстой і наукова школа Інституту слов’янознавства й балканістики.
- •18.1. Критика ідеї тексту в контексті. (14.1.)
- •18.2. Фольклор сучасного міста в дослідженнях с.Ю.Неклюдова.
- •19.1. Міждисциплінарні дослідження у фольклористиці.
- •19.2. Ідеї б.Малиновського про контекст культури.
- •20.1. “Формальна школа” і її вплив на розвиток фольклористичної думки.
- •20.2. Ідеї у.Бескома й д.Бен Амоса про контекстуальне вивчення фольклору.
- •21.1. Методологія історіографії фольклористики.
- •21.2. “Фінська школа” та її послідовники.
9.2. “Учення Дона Хуана” Карлоса Кастанеди як фейклорний текст.
У своїх книжках Карлос Кастанеда описує навчання у Хуана Матуса — мага, представника давнього шаманського знання. Багато критиків вказують на неймовірність подій, описаних Кастанедою. Дон Хуан Кастанеди являє собою мудрого шамана, чий образ не збігається зі стереотипом індіанського шамана, а знання, якими він ділиться, не збігаються з уявленнями академічної науки про шаманську культуру індіанців. Кастанеда вважав, що дон Хуан описав тип когнітивної системи, незнайомої європейцю, який зазвичай орієнтується на щось «апріорно» існуюче (на свої уявлення про те, як світ має бути влаштований, яке жорстко сформувалося під тиском соціалізації).
Згідно з Кастанедою, дон Хуан викладав своїм учням особливий штиб життя, який має назву Шлях воїна, або Шлях знання. В якості основної засади Шляху воїна дон Хуан стверджував, що люди (як й інші живі істоти) — «сприймачі» (ісп. perceptor). Людина, за його концепцією, не пасивно сприймає вже готову картину зовнішнього та внутрішнього світу, але її сприйняття активно інтерпретує енергетичні сигнали, якими сповнений Всесвіт, конструюючи модель світу (яка сприймається зазвичай як сам світ). Весь світ являє собою чисту енергію, з якої сприйняття створює опис світу. Мається на увазі, що, якими б адекватними не були людські знання, вони є обмеженими.
Сфера того, що сприймають, та того, що усвідомлюють, зазвичай відома людській увазі, — тональ — є достатньо вузькою та не відображає всіх можливих аспектів Всесвіту — нагвалю, тобто тональ, як стереотипний світ людини, є лише мізерною часткою неосяжного нагвалю. Але здатність до сприйняття, за переконанням дона Хуана, можна покращити, наслідуючи Шлях воїна — важку практичну систему, підсумковою ціллю якої вважається енергетична трансформація індивіду та досягнення «безкінечного усвідомлення». Здатність сприймати енергетичні поля називається баченням, а необхідною умовою для нього є відповідний намір.
У створенні картини світу, за доном Хуаном, провідну роль відіграє положення точки настройки — особливого (обмеженого) місця енергетичного тіла людини, через яке вона сприймає енергетичні сигнали зовнішнього світу та положення якої можна змінити. Ступінь рухомості та положення точки настройки визначають різні типи уваги:
Перша увага відповідає буденному стабільному описові світу; жорстко фіксована точка настройки.
Друга увага відповідає увазі, натренованій на сприйняття декількох різних описів світу; точка настройки займає кілька положень.
Третя увага відповідає вищому станові розвитку уваги, за якого відбувається повне усвідомлення енергетичних полів та вільне переміщення точки настройки в різні положення.
За словами дона Хуана, необхідною умовою для розвитку уваги є досягнення стану досконалості та зупинки внутрішнього діалогу, який відповідає за фіксовані конструкції сприйняття в буденному житті. Аби досягти стану досконалості, людині необхідно позбутися від віри у власне безсмертя, почуття власної важливості та жалості до себе (зворотної сторони почуття власної важливості). Інструментами досягнення цілей на Шляхуі воїна для людини є сталкінг та мистецтво сновидіння.
