- •1. Порівняльний аналіз механіки Ньютона, Лагранжа, Гамільтона
- •2. Постулати класичної та релятивістської механіки
- •5. Основні положення фізики фазових переходів
- •7. Нерівноважні процеси в системі багатьох частинок. Одночастикнова функція розподілу. Кінетичне рівняння Больцмана
- •8. Електромагнітна взаємодія в фізичних явищах. Мікроскопічні та макроскопічні рівняння електродинаміки
- •9. Фізична природа нелінійно-оптичних явищ. Приклади таких явищ.
- •1. Ангармонізм
- •2.Електрострикція
- •3.Теплова нелінійність
- •4.Концентраційна нелінійність
- •13. Явище Бозе-конденсації. Властивості конденсату
- •14. Фізичний принцип роботи лазерів. Характеристики лазерного випромінювання. Режим роботи лазерів. Спектр випромінювання лазерів різних типів.
- •Фізичні принципи лазерів
- •18. Фізична модель Всесвіту. Великий вибух та еволюція Всесвіту.Утворення елементарних частинок та хімічних елементів.
- •Походження елементів у Всесвіті
5. Основні положення фізики фазових переходів
Фазою
називається однорідна частина неоднорідної
системи, яка відділена від неї поверхнею,
на якій фізичні властивості змінюються
стрибком. Фазовий
перехід
– перехід від однієї фази до іншої при
зміні зовнішніх параметрів. Якщо при
фазовому переході стрибкоподібно
змінюється перша похідна від потенціалу
Гібса – маємо фазовий
перехід першого роду,
якщо ж перша похідна від потенціалу
Гібса змінюється неперервно, а друга
змінюється стрибкоподібно – фазовий
перехід другого роду.
(
- потенціал Гібса,
,
).
Tп
– потрійна точка рівноваги; в потрійній
точці
.
В системі, яка складається з
компонент в стані термодинамічної
рівноваги може знаходитися не
більш ніж
- правило
фаз Гіббса.
Нехай система складається з двох фаз:
;
,
зі
співвідношення Дюгена-Гіббса:
,
,
.
Процес фазового переходу рівноважний,
а для рівноважного процесу:
,
отже
маємо:
- формула Клапейрона-Клаузіуса,
яка описує фазові переходи 1-го роду. (
- мольна теплота переходу,
- мольний обєм).
Фазові переходи другого роду описують
рівняння Еренфеста:
,
,
де
-
коефіцієнт теплового розширення,
- коефіцієнт ізотермічної стисливості,
- питома теплоємність. Отже, в рівняння
Клапейрона-Клаузіуса входять перші
похідні від
,
а в рівняння Еренфеста – другі (при
фазовому переході 1-го роду стрибкоподібно
змінюється питома теплота, а при фазовому
переході 2-го роду стрибкоподібно
змінюється теплоємність).
Становлення сучасної фізики фазових переходів і критичних явищ пройшло ряд основних етапів:
модельні теорії:
а) теорія Ван-дер-Ваальса для класичної однокомпонентної рідини;
б) теорія впорядкування бінарних сплавів Брегга-Вільямса;
в) узагальнююча теорія – теорія “середнього поля” Ландау;
статистичні моделі:
двовимірна і тривимірна моделі Ізінга, модель Гейзенберга, інші;
теорія масштабної інваріантності (теорія “скейлінгу”) або флуктуаційна теорія фазових переходів другого роду
4) теоретичні підходи, які використовують у своїй основі ідеї та методи ренормалізаційної групи та колективних змінних.
Основні положення сучасної теорії фазових переходів другого роду були закладені Л.Д. Ландау, в яких фазовий перехід розглядався як процесс із спонтанним порушенням симетрії системи. Була введена фундаментальна величина – параметр порядку (ПП), за допомогою якого можна було описати зміну симетрії (приклади: рідина поблизу критичної точки: ПП – різниця між середньою густиною та критичною густиною рідини; феромагнетик поблизу точки Кюрі: ПП – магнітний момент на одиницю об´єму).
Рівноважним фазовим переходам притаманна поступова зміна таких параметрів як тиск, температура, хімічні потенціали компонентів розчину тощо (ці параметри звуться “польовими”), а також стрибкоподібна зміна таких параметрів як об´єм, ентропія, концентрація тощо(ці параметри звуться “густинними”).
Застосування терії подібності (скейлінга) дало універсальні результати для всіх фазових переходів другого роду в термінах так званих степеневих законів. Показники степенів в цих законах звуться критичні індекси:
Критичний індекс ізохорної теплоємності
характеризує поведінку С при наближенні
до критичної точки вздовж критичної
ізохори :
,
де
- теплоємність,
.
Для 2-х вимірного простору α має логарифм.
розбіжність, а для 4-х вимірного –
стрибок. При α=0 CV
обертається
в нескінченність за логарифмічним
законом:
Критичний індекс параметра порядку, критичний індекс кривої співіснування
характеризує
швидкість зменшення і прямування до
нуля спонтанної намагніченості або
різниці густини рідини та пари
:
,
при
,
де М – параметр порядку, Н – зовнішнє
поле.
Індекс ізотермічної сприйнятливості
характеризує
швидкість зростання поляризуємості
поблизу критичної точки :
або
ізотермічної сприйнятливості
поблизу критичної точки :
:
V,
M
– густинні змінні, P,
H
– польові змінні
Індекс критичної ізотерми
характеризує
швидкість наближення Н до критичного
значення в залежності від М:
або
тиску до критичного значення в залежності
від різниці густини рідини та пари на
критичній ізотермі
Критичний індекс аномальної розмірності флуктуації параметра порядку
:
,
де d
– розмірність простору,
- радіус кореляції - така відстань в
середині якої флуктуації параметру
порядку виявляються сильно скорельованими.
-
кореляційна функція флуктуацій густини
Критичний індекс радіуса кореляції
:
,
В теорії Ландау було використано два припущення:
Всі термодинамічні функції є аналітичними;
Флуктуації ПП вважалися дуже малими;
Вільна енергія є аналітичною функцією:
(1)
де Т – температура, Н – зовнішнє поле (напруженість магнітного поля), М – параметр порядку (намагніченість на одну частинку).
Коефіцієнти
розкладу мають вигляд:
,
де
,
З умови мінімума вільної енергії
отримаємо:
На
жаль, припущення теорії Ландау не
витримали перевірку часом, але ця теорія
непогано описує деякі випадки
(низькотемпературні надпровідники,
сегнетоелектрики та інш.).
2)У
моделі Ізінга
система представлена сукупністю спінів,
розміщених у вузлах жорсткої гратки.
Орієнтація кожного спіну у гратці
задається одномірним ( d=1)
спіновим вектором і спіновим числом
.
У випадку ізотропної взаємодії, яка
характеризується постійною величиною
,
гамільтоніан системи у зовнішньому
магнітному полі
матиме вигляд:
,
де
- гіромагнітне співвідношення. В
одномірній моделі Ізінга фазовий перехід
неможливий, після розвязання
двовимірної моделі Ізінга була виявлена
логарифмічна сингулярність теплоємності
у критичній точці.
Сучасні теорії фазових перетворень:.
3)Теорія массштабних перетворень (scaling). Була розроблена Паташинським, Покровським та Кадановим у 1966 році.
Основна ідея: поблизу критичної точки речовину можна представити як сукупність областей (кластерів) з лінійними розмірами порядку радіуса кореляції .
Гіпотеза має наступний математичний вигляд:
(3)
В цій теорії критичні індекси виражаються через параметри a i b.
Ця теорія також дозволяє отримати співвідношення між критичними індексами:
d – розмірність простору.
4)
Ренорм-групове перетворення
– це є складне нелінійне перетворення,
що торкається коефіцієнтів розкладу
флуктуаційної частини вільної енергії
(a
i
b).
З´являється залежність коефіцієнту a
від різниці температур у степені, який
визначається індексом
,
відмінним від одиниці. Таким чином,
метод ренормалізаційної групи дав
можливість обчислити різні критичні
індекси за допомогою так званих
ε-розкладів, де
є відхилення просторової розмірності
системи від 4.
При
фазових перетвореннях (2-го
роду)
усі речовини демонструють однакові
(універсальні) властивості, які
описуються критичними індексами.
Критичні індекси залежать лише від
розмірності простору і від розмірності
параметра порядку.
Критичний
індекс ізохорної теплоємності
характеризує поведінку теплоємності
тільки поблизу критичної точки.
,
,
.
(
- безрозмірне
відхилення температури від критичної,
- критична амплітуда,
залежить
від типу рідини,
- не
залежить.)
Критичний
індекс кривої співіснування
:
,
- критична
амплітуда.
Критичний
індекс ізотермічної сприйнятливості
:
,
Індекс
критичної ізотерми
:
Критичний
індекс радіуса кореляції
:
,
- радіус
кореляції. (
,
- кореляційна функція,
-
розмірність простору,
- індекс аномальної розмірності
параметру порядку,
.
Уперше теорія критичних явищ була
запропонована Гібсом, а потім набула
подальшого розвитку у роботах Ван дер
Ваальса і Ландау.
Основними положеннями цієї теорії
є:
1)
розклад у ряд Тейлора в околі критичної
точки (КТ) вільної енергії
,
за степенями відхилення
обєму
та
температури
від
їх критичних значень;(
)
2) критичною точкою на поверхні є така точка, у якій виконуються такі умови:
;
;
.
Значний
прогрес у теорії критичних явищ повязаний
з розвитком модельних уявлень про
поведінку речовини поблизу (КТ). На
сьогодні методами статистичної фізики
вдалося одержати точні розвязки
лише для найпростіших фізичних моделей.
Такими моделями є ізінгівська і
гейзенбергівська моделі магнетизму,
а також модель гратчастого газу для
описання фазових переходів у системі
рідина-пара, запропонована Янгом і
Лі. (Під гратчастим
газом розуміють сукупність молекул,
розміщених у вузлах правильної
геометричної гратки. У цій моделі
відсутні вузли гратки, зайняті більш
ніж однією молекулою, проте існують
незайняті вузли. Припускається, що
взаємодіють лише найближчі сусідні
молекули, причому енергія взаємодії
пари молекул, що розташована на відстані
,
є постійна величина
.
Потенціальна енергія такої системи
еквівалентна енергії газу, молекули
якого взаємодіють за допомогою
двочасткового потенціалу.)У
моделі Ізінга
система представлена сукупністю
спінів, розміщених у вузлах жорсткої
гратки. Орієнтація кожного спіну у
гратці задається одномірним ( d=1)
спіновим вектором і спіновим числом
.
У випадку ізотропної взаємодії, яка
характеризується постійною величиною
,
гамільтоніан системи у зовнішньому
магнітному полі
матиме вигляд:
,
де
- гіромагнітне співвідношення. В
одномірній моделі Ізінга фазовий
перехід неможливий, після розвязання
двовимірної моделі Ізінга була виявлена
логарифмічна сингулярність теплоємності
у критичній точці. Результати модельного
визначення критичних показників
наведені у таблиці 1:
Показники |
Теорія Ландау |
Модель Ізінга d=2 |
Модель Ізінга d=3 |
|
0 |
0 |
0.125 |
|
1/2 |
1/8 |
0.312 |
|
1 |
1/4 |
1.250 |
|
3 |
15 |
5 |
|
1/2 |
1 |
0.63 |
|
1/2 |
1 |
0.63 |
У
теорії масштабних перетворень
припускається, що густину вільної
енергії
можна представити
як суму регулярної та сингулярної
частини, яка враховує наявність аномальних
флуктуацій у системі:
.
При
цьому сингулярна частина густини
вільної енергії є узагальненою
однорідною функцією своїх аргументів:
,
де
- параметри
подібності,
- довільна
стала. З останнього рівняння можна
знайти звязок
між критичними показниками:
,
,
.
