Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
М1.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
104.77 Кб
Скачать
  1. Державне будівництво у більшовицькій Росії в перші післяреволюційні роки.

Як вже зазначалося, після Жовтневого перевороту в країні встановилася "диктатура пролетаріату". Це поняття не містило в собі якихось конституційних характеристик.

Отже, в перші місяці перебування більшовиків при владі масових репресій, страт, розстрілів, ні за прискореними вироками революційних трибуналів, ні за результатами нормального судочинства не було.

В Росії принцип революційного терору ніколи не відкидався партіями, котрі домагалися влади. Суперечки між ними йшли в руслі того, якими конкретними методами це здійснювати. Засобом здійснення терору на державному рівні стало утворення 20 грудня 1917 р. "Всеросійської надзвичайної комісії по боротьбі з контрреволюцією і саботажем" (в російській абревіатурі - ВЧК). Одним з її перших актів став надісланий на адресу місцевих рад циркуляр з вимогою "надсилати до ВЧК всі дані й відомості про організації та окремих осіб, діяльність яких спрямована на шкоду революції і влади народу". Через кілька днів підписується декрет про створення революційного трибуналу для суду над особами, "котрі організовують повстання проти влади робітничо-селянського уряду, активно протидіють чи не підкорюються йому".

Усі ці заходи здійснювалися радянською владою до так званого "білого терору. Кульмінацією більшовицького терору стала осінь 1918 р. З цього часу терор свідомо перетворюється на інструмент політики.

5 вересня 1918 р. Раднарком Росії прийняв постанову, яка увійшла в історію як "Постанова про червоний терор":

- забезпечити революційний порядок шляхом застосування терору;

- ВЧК отримала практично необмежені повноваження і широкі права.;

- якнайширше практикувати їх ізоляцію класових ворогів у концентраційних таборах;

- заколотники підлягали розстрілу без суду і слідства;

- широко оповіщати населення про здійснені репресивні заходи.

Визначальна риса терору, здійснюваного на державному рівні, полягала у тому, що він мав класовий характер.

Зміни у структурі та діяльності органів державної влади торкнулися і такої важливої складової частини радянського режиму, як перетворення більшовицької партії на правлячу партію держави. Цей процес супроводжували такі моменти:

- концентрація влади в руках нечисленного партійного ядра;

- перетворення партії із революційної організації, спрямованої на повалення існуючих інститутів влади, на керівну ланку урядової та адміністративної машини;

- створення для партії більшовиків монопольного становища шляхом ліквідації інших партій.

оскільки Конституція поширювала майже всі функції з'їзду Рад на ВЦВК, перехід влади до нього відбувся спокійно й безболісно. Така сама доля спіткала губернські та повітові з'їзди Рад, де влада перейшла до їх виконкомів.

Провідна роль РКЛ(б) у політичному житті більшовицької Росії здійснювалася двома різними, але цілком визначеними шляхами.

По-перше, на вершині влади Центральний Комітет партії (ЦК), згодом витіснений вузьким складом партійних функціонерів - політбюро, - став найвищим суддею з усіх питань суспільного життя і кінцевою інстанцією для апеляції в усіх ланках структури управління.

По-друге, на нижчих горизонтах влади партійні комітети пронизували всі адміністративні інститути, державні органи і громадські організації.

Коли в ході еволюції партійної структури влада поступово перейшла від ЦК до Політбюро, останнє швидко підпорядкувало своєму впливу РНК та інші головні урядові структури.

Партійний контроль на загальнодержавному рівні доповнювався і набував дієвості шляхом організованого включення членів партії в усі відділи адміністративного апарату на різних рівнях. Партія здійснювала призначення на всі посади.