82. Соціально-економічний розвиток Австро-Угорщини в кінці хіх – на початку хх ст.

Економнческое разветнс після 1867 Культура і гро-паю мьісль періоду дуалізму. У 1867 р. Австро-Угорщина вступила в смугу зкономических підйому та модернізації застарілих общественньїх структур. Сприяло зтому і консолідованої ванне міжнародне становище страньї, якої впервьіе за всю її багатовікову історію ніщо не загрожувало ні зсередини, ні ззовні. Досить радікальньїе з того часу реформа позво ¬ лили народам імперії підтягнутися близько до рівня материаль-ного благополуччя і культури передових країн (зрозуміло, не всім рівномірно). Сприятливою для підйому зкономіка і прогресу культурьі, як масової, так і злітарной, бьіла також світова зкономических кон'юнктура.

Крупньїе качественньїе зрушення відбулися у всіх сферах життя суспільства. Іервьій зтап прискореного капіталістичного перетворення зкономіка виявився кратковременньїм.Почавши-шись ще в 1848 р., він збігся з охопила всю Європу «грюн-ДЕРСЬКИЙ гарячкою» 50-60-х років і бьіл перерваний повсемсстньїм біржевьім крахом 1873 р. Потім послідувала депресія, яка в Австро-Угорщині тривала майже до самого кінця століття.

Новьій підйом почався в 1896 р. і закінчився перед самою світовою війною, в 1913 р. У зті годьі крива зростання повзла вгору майже безупинно, за винятком незначного спаду 1903-1904 рр..

У другій половині XIX - початку XX в. Австрія перетвори-лась в індустріально-аграрну країну середнього європейського рівня. Первьіе шість років зпохі дуалізму відрізнялися бурньїм сплеском ділової активності, виникненням безлічі бан-ков, ощадкас, інших кредитних установ, новьіх фабрик і заводів, строітельньїм бумом. Особливо мощньїй рьівок бьіл зроблений в будівництві железньїх доріг, которьіе модернізірова-ли не тільки зкономіка, а й соціальну структуру. У 1870 р. загальна довжина железньїх доріг в імперії ледь превьішала 10 тьіс. км, а за три наступні десятиліття протяжність стальньїх магістралей більш ніж потроїлася. Австро-Угорщина, після Росії найобширніша за територією країна Европьі з 51 млн населе ¬ ння, практично повністю бьша забезпечена самьім сучасних-ньім тоді видом транспорту.

Разом з тим панування отстальїх аграрних відносин і мелкобуржуазньїх форм життя в окраінньїх областях імперії (Східна Галичина, Буковина, Підкарпатська Русь, Далмація, населенньїе переважно словаками і русинами північно-вос-точньїе районьї Угорщини) істотно сказьшалось на загальному балансі. Позтому навіть в 1910 р. у сільському господарстві бьіло зайнято трохи більше половіньї самодіяльного населення їм ¬ періі і лише 23% - у Промьпиленность і ремеслі. У аграрних околицях в сільському господарстві в 1910 р. бьіло зайнято свьпіе 80% населення: в Хорватії - 82, Галичині, Буковині, Далмації - від 80 до 85, Боснії і Герцеговині - 86,6%. Ізбьігочное сільське населення бьіло вьшуждено в пошуках работьі відправляти-ся за океан. У другій половині XIX в. Австро-Угорщину покшіу-ли свьіше 2 млн осіб.

Відставало в цілому міський розвиток: в імперії бьіло тільки 7 міст з населенням, превьгшавшім 100 тьма. жителів. У Відні перед війною проживали спьпліе 2 млн осіб, а в Будапеш ¬ ті - більше 1 млн.

Провідні позиції в зкономіка імперії належали ав-будів-чеському індустріальному комплексу. Регіон славився бо-гатьімі родовищами вугілля і рудьі, розташовував удобньїмі і дсшевьші транспортними можливостями; огромньїм переважно-ством бьшо сооедство з Німеччиною з її бурхливо растуіцім зкономі-ного. Вирішальним фактором, однак, було налічіс вьісококваліфіцірованной робочої сільї та інженерно технічних кадрів. Завдяки Високому уроошо обучемія в ремісниче училище і технологічних вузах, традиції кото-рьіх бьілі заложеньї ще Марією-Терезією, Австрія займала провідні позиції в Європі в галузі підготовки професійних. ної робочої сили та інженерно-технічних кадрів. На науку і освіту в 1870 р. витрачалося 1,2% государственньїх витрат, а в 1910 р., тобто за 4 роки до початку світової войіьі, коли імперія включилася в гонку озброєнь, - 3,2%. У зто же час на державну безпеку вьіделялось всього 1,7%.

Адміністративне управління, напоговая служба, правова система, бюрократія також перебували на рівні вимог зпохі. Школьньгй закон 1869 дозволив здійснити величай-шиї культурне досягнення зпохі - повну ліквідацію безгра-мотності в чеських і власне австрійських землях. У зтом відношенні лідирували чехи, показник грамотності серед кото-рьіх бьіл вьпііе, ніж навіть у німців, визнаної «культурної нації».

Починаючи з середини століття до розпаду імперії саме націо ¬ нально неповноправних Чехія була найбільш вьісокоразвітой з усіх частин Австро-Угорщини. Тут бьіло зосереджено майже 60% промьішленш> іх підприємств, 65% всіх занятьіх в індустрії. Чехія давала 59% промьлшіенной продукції всієї імперії. Нижняя Австрія і Віденський індустріальньїй район бьілі оттесненьї на вторьіе позиції вже до кінця XIX ст. Майже вся вугільна галузь концентріровапась в чеських землях.

Вьісок бьіл і технічний рівень промьішленньїх виробів. Знаряддя та інше озброєння, віпускавшеєся на заводах Шкода в місті Пльзснь, почало успішно завоевівать зарубежньїе ринкі, конкуруючи з німецьким Круппом і французьким Шнейдер-Крезо. Світову популярність отримало знамените пльзенское пиво. Завод в Штайре (Нижня Австрія) з середіньї 1880-х років постаплял знаменитостей рушниці «Маннліхер» в усі страмьі Европьі та світу; на зкспорта йшли злекгролампі, дізельньїе мотори, суду, що будувалися в Будапешті. Бьіло напажено виробництво автомо-білів, одним із зачинателів якого бьш вьідающійся австрійський-ський інженер Фердинанд Порше (майбутній конструктор «фольк-свага»), а також літаків, велосипедів і мотоциклів.

Чудово інженерно-технічними досягненнями з'явилися будівництво першої в Європі залізниці в умо-вах вмсокогорья, з безліччю тунелів і сложньїх искусст-венньїх споруд в австрійських Альпах, і перший на континен ¬ ті «підземки» в Будапешті, зданої в зксплуатации з нагоди святкування 1000 -річчя Угорської держави в 1896 р.

У 80-90-х роках били створення основ сучасного соціаль-ного законодавства - встановлення максимально тривалості праці, скорочення робочого дня для жснщін, забороняючи-ня дитячої праці взагалі. На другому конгресі II интернац-налу (Брюссель, 1891) вьщающійся лідер австрійської соціал-демократії Віктор Адлер не без гордості повідомив, що в області робочого законодавства Австрія посіла третє після Німеччини та Швейцарії місце.

Потужно розвивалася зкономических мьісль. Австрійська школа політзкономіі в особі К.. Менгера, Е. Бем-Баверка, Фрідріха фон Хайєка (теорія грошей і коньюнктурьі) та ін, критично аналізуючи крайності марксистської політзкономіі, внесла цін-ньгй внесок у світову зкономических науку, надавши, зокрема, певний вплив на формування російської зкономических школьї (Туган-Барановський, Чаянов).