67.Зовнішня політика Англії на початку хх ст.

Початок століття стало віхою кардинального значення в британській зовнішній політиці. На міжнародному рівні йшов процес оформлення блоків дер ¬ жав в умовах жорсткої конкурентної боротьби за сфери впливу ¬ ня в колоніях , в атмосфері нагнітання військової небезпеки . « Велика мати - імперія» , як писав про Англію канадський мі ¬ ністр , - залишалася до кінця XIX в . « Блискуче ізольованою » , тобто зберігала свободу рук в будь-яких обставинах. Кінець « блискучої ізоляції » припав на початок XX в . У 1902 р. британський міністр закордонних справ Г. Ленсдаун підписав до - говір з Японією. Договір скріплював військово-політичний союз , спрямований проти США , Німеччини, Росії . Союзники обя ¬ залісь дотримуватися нейтралітету за умови , якщо однією зі сторін буде протистояти у війні один противник , і надавати воєн ¬ ву допомогу іншій стороні при двох супротивників. У договорі гарантувалися поділ сфер впливу в Китаї та інтереси Японії в Кореї.

Нова стратегія британської дипломатії - відмова від « виблискуючи ¬ щей ізоляції » - проявилася і в ув'язненні в 1904 р. угоді ня з Францією. Широкого характеру документ містив гаран ¬ тії розділу сфер впливу : Англія закріплювалася в Єгипті , Фран ¬ ція - в ​​Марокко ; йшлося також і про інших територіях ( Сіам , Мадагаскар , Ньюфаундленд та ін.) Нарешті , в 1907 р. в обста ¬ новки наростання англо- німецького антагонізму і російсько -гер ¬ ​​манских протиріч британський посол в Росії А. Ніколсон оформив угоду Англії та Росії. Воно стосувалося терито ¬ рий, які були об'єктами найбільш гострих суперечностей між двома країнами. Тибет за угодою оголошувався поза сфер впливу цих держав. Іран ділився ними на три зони: англійського впливу , російської та нейтральну . Афганістан осту ¬ вався під пануванням Англії . Таким чином , Англія включи ¬ лась в « потрійну Антанту » разом з Францією і Росією.

Зовнішня політика Англії Б 900 -ті роки добре ілюструє тенденцію , яка виявилася ще в кінці XIX ст . : Посилення функцій виконавчої влади , кабінету міністрів , прем'єрка ¬ ра . Представницький орган - парламент - був відсторонений від виробітку зовнішньої політики. Парламентарів ставили в извест ¬ ність вже після результату секретних переговорів і укладання угод. Уряд використав тактику « доконаних фактів» . Договір про Японією , наприклад , з'явився повної неожі ¬ даністю для англійських законодавців.

Одночасно з визначенням своєї позиції в міжна ¬ ної розстановці сил Англія серйозно зміцнювала свою обороно ¬ здатність і власну військову міць. У 1903 р. був створений Комітет імперської оборони . Військовий бюджет країни за 1904 - 1914 рр. . зріс у три рази. Пильна увага приділялася

військовому флоту . Поєднання зростаючої економічної потужності Гер ¬ манії , антибританской спрямованості її зовнішньої політики і її сильного військово -морського флоту викликало крайнє турбуй ство Англії ( Німеччина приймала « морські закони» в 1900 , 1906 , 1908 , 1912 рр. . ) . Британський уряд постійно заботілось про збереження принципу «два кіля проти одного ». У 1906 р. на воду був спущений новий потужний англійський військовий корабель - дредноут . На початку століття в Британській імперії проживав 71 % населе ¬ ня колоній всіх держав. Рухома прагненням і далі розширювати свої володіння в Південній Африці , Англія почала агрессивная кровопролитну війну проти ще не скорених наприкінці XIX в . бурських держав. Спрямувавши на Трансвааль і Помаранчеву республіку свою військову міць , вона вдавалася до репресій проти мирного населення , створювала концентраційні табори (один з перших дослідів у світі!) . В результаті трирічної боротьби Англія підкорила республіки , заволодівши багатющими запасами алмазів і золота. У 1900-1901 рр. . англійці в числі колонізаторів 8 дер ¬ жав брали участь в інтервенції в Китай і придушенні там антиімперіалістичного повстання Іхетуань ( « боксерського »). Англійський уряд активно пригнічувало також революцію в Ірані ( 1905-1911 ) . В Індії був встановлений режим репресій. Водночас Англія пішла на поступки Індії , видавши в 1909 р. закон , кілька що розширив політичні права буржуазних верхів індійського суспільства в законодавчих радах провин ¬ ций : склад цих рад , що володіли дорадчими функція ¬ ми , був збільшений за рахунок виборних членів з числа індійців , хоча більшість у радах і раніше представляли члени , що призначаються колоніальною владою . Враховуючи збільшену тен ¬ денцію до самостійності тих колоній , де відтворювалася соціально-економічна структура метрополії - зміцнювався капіталізм , росла національна буржуазія , пробуджувалось її самосвідомість , Англія надала статус домініону Австралії ( 1900 ) , Нової Зеландії (1907) , Південно- Африканському союзу ( 1910 ) .