5.Сифункулятоз (воші).

Хвороби тварин, спричинювані вошами гематопінус еуристернус (у великої рогатої худоби), г. сьюіс (у свиней), г.азіні (у коней) родини Наетаіоріпісіае; ліногнатус вітуні (у телят), л.овілюс і л.педаліс (у овець), л.капрае (у кіз), л.сетотус (у собак) родини ліногнатіде і характеризуються свербежем, дерматитами, занепокоєнням, зни­женням продуктивності та виснаженням тварин.

Збудники — безкрилі комахи від 1,5 до 5 мм завдовжки, сіро- жовтого кольору. Свиняча воша — найбільша серед інших видів (самки розміром 4,6-5,1 мм, самці — 3,9 —4,3 мм).

Цикл розвитку. Самка відкладає за добу від 1 до 7 яєць (гнид), всього за життя — 80 — 100. Вони світло-жовтого кольору, овальної форми, 0,5 - 1,5 мм завдовжки. Самка прикріплює їх до прикореневої частини волосин матковим секре­том. З яєць через 10 — 14 діб у теплий і через 14 — 20 діб у холодний періоди року вилуплюються личинки, які подібні до імаго, але менші за розміром. Вони тричі линяють (рис. 3.13). Живляться кров’ю тварин і стають статевозрілими. Вони специфічні до вибору хазяїна. Живуть до 1 міс. Це постійні паразити тварин "

Патогенез. Укуси вошей болючі, слина токсична, тому тварини тяжко переносять інвазію. Зміни на шкірі тварин залежать від ін- тенсивності інвазії та тривалості патологічного процесу.

Клінічні ознаки. Характерною ознакою хвороби є свербіж. У коней я занепокоєння найпомітніше вночі. Хворі тварини гризуть ділянки шкіри, труться об стіни. На шкірі з’являються рани, шерсть скуйовджена, а згодом випадає. У інших тварин відмічають локальне облисіння, на шкірі помітні краплі засохлої крові. Спина, боки, черево вкриваються лусками сірокоричневого кольору. Тварини худ­нуть, знижується їхня продуктивність. Молодняк тяжко переносить.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки. Під час обстеження на тілі тварин знаходять вошей, їхні личинки та яйця. У великої рогатої худоби взимку й навесні комахи локалізуються в ділянці верхньої.

Лікування. Для знищення на тілі тварин вошей та їхніх гнид пропонують різні препарати у формі емульсій, розчинів, аерозолів, дуетів (байтикол, бутокс, дибром, ектопор, мило К, К-отрин, не- остомазан, неоцидол, оксалан, оксамат, себацил, севін, ціодрин, фоксим), що є в торговельній мережі ветеринарних аптек. Застосо­вують аерозолі: акродекс, дерматозоль, інсектол, перол.

6.Телязіоз.

Хвороба, спричинювана нематодами характеризується сльозотечею, кон’юнк­тивітами, кератокон’юнктивітами, сліпотою, зниженням продуктив­ності жуйних тварин.

Збудники. Телязії — гельмінти невеликих розмірів, завдовжки 10-21 мм, завширшки 0,2-0,6 мм, жовтувато-сірого кольору.

Цикл розвитку. Телязії — біогельмінти. Розвиваються за уча­стю проміжних хазяїв — пасовищних мух (мух-корівниць). Самки телязій, які пере­зимували в очах великої рогатої худоби, відкладають личинки першої стадії. Разом зі слізьми личинки переміщуються в ділянку внутрішнього кута ока, де їх заковтують мухи. У тілі цих комах вони двічі линяють і через 14 — 28 діб досягають інвазійної стадії. Під час нападу мух на здорову тварину личинки проникають в очі, де ростуть і через 21 — 42 доби стають статевозрілими гельмін­тами. У організмі великої рогатої худоби паразити живуть до одно­го року.

Патогенез. Гельмінти чинять механічний вплив на кон’юнктиву й рогівку, що супроводжується проникненням патоген­ної мікрофлори в органи зору тварини. На рогівці утво­рюються ерозії, ушко­джується кришталик і розвивається фібрино­зно-геморагічний іри­доцикліт. З розвитком запальних процесів у каламутній рогівці формується виразка круглої або овальної форми. З часом рогівка загоюється, дифузне помутніння розсмокту­ється і око набуває нор­мального вигляду.

Клінічні ознаки виявляють через 1,5 - 2 міс після вигону молод­няку на пасовище. Спочатку з’являються сльозотеча, світлобоязнь, гі­перемія кон’юнктиви. Пізніше з очей витікає серозно-сльозова або гнійна рідина, яка засихає у вигляді кірок у внутрішньому куті ока або на віях. Повіки набрякають. Спостерігають помутніння рогівки та ви­никнення на ній виразок. Іноді тварини втрачають зір. Частіше ушко­джується одне око. Загальний стан худоби погіршується. Вона погано приймає корм. Відмічають виражений блефароспазм та виділення гнійного ексудату. Найбільш гострий перебіг телязіозу спостеріга­ють в молодняку віком 4 міс і старшого.

Діагностика. Ефективним методом зажиттєвої діагностики є промивання кон’юнктивальної порожнини ока тварин 3%-м розчином борної ки­слоти за допомогою спринцівки та дослідженням під мікроскопом рідини, що витікає з очей, з метою виявлення личинок телязій.

Лікування. Застосовують антигельмінтики широкого спектра дії. Парентерально вводять лікарські засоби, що містять левамізол або макроциклічні лактони, орально використовують препарати групи бензімідазолу в загальноприйнятих дозах.