7 ,2 Методи відновлення
Ремонт валків здійснюється методами наплавлення, металізації, перезакалки, пластичним деформуванням, перешліфовка. Основним методом відновлення є наплавлення.
Рисунок 2.2 ̶ Схема процесу електрошлакового наплавлення; 1-лектрод, 2-ванна, 3-металева ванна, 4- заповнена ванна, 5-форма, 6-поверхня валка.
B просторі, утвореному наплавлювальної поверхнею 6 і формує пристроєм 5, створюється ванна розплавленого флюсу-шлаку 2, в яку безперервно подається металевий електрод 1. Струм, проходячи між електродом і наплавляється вироб, нагріває розплавлений шлак і підтримує високу температуру і електропровідність. Шлаки розплавляє електрод і оплавляє поверхню виробу. Нижче шлакової ванни утворюється металева ванна 3, яка, затвердився, дає шар, міцно сплавлений c металом вироби (основним металом). Формує пристрій охолоджує поверхню металевої ванни і одночасно утримує металеву і шлакову ванни. Процес наплавлення починають на графітових, мідних або сталевих підкладках. Формуючий пристрій у вигляді охолоджуваного водою мідного повзуна повільно переміщується вгору c допомогою спеціального механізму.
П
ри
електрошлакового
наплавленні
в
якості
електродів
використовують
дріт,
прокатані або
литі
стрижні
і
пластини,
труби. Завдяки
застосуванню
великих
струмів
(кілька
тисяч ампер)
і електродів
великого
перерізу
досягають
дуже
високої
продуктивності
-
до 150
кг
наплавленого
металу
на
годину.
За
допомогою
електрошлакового
наплавлення
на
виріб
можна
нанести
шар
великої
товщини:
14
мм
і
більше.
Рекомендована технологія відновлення валків наступна:
1. Для відновлення вибираються робочі валки, що виробили повний ресурс і виведені з роботи з причини природного зносу і відшаруванню. 2. Перед наплавленням проводиться підготовка поверхні бочки валка обробкою нарізанням на верстатах.
3. Попередній підігрів перед наплавленням здійснюється в печі в горизонтальному положенні. Температура нагріву 600 ... 650 °С зі швидкістю нагріву 20 .. .25 °С / год.
4. Наплавлення проводиться таким чином валок встановлюється у вертикальному положенні в кристалізатор на нижню опору, затискається зверху. Заливається розплавлений шлак і подається дріб в кристалізатор. Наплавлення проводиться або при переміщенні кристалізатора уздовж нерухомого валка, або при нерухомому кристалізатора переміщенням валка.
5. Після наплавлення виробляється термообробка валка в печі. Термообробка включає нормалізацію, циклічне охолодження і уповільнене охолодження в термостатах.
6. Після охолодження валка проводиться його механічна обробка на верстатах.
7. Остаточний контроль проводиться або на контрольному стенді або на верстаті з контролем твердості бочки, якості наплавлення, геометричних параметрів.
О хорона праці
Основні правила техніки безпеки у виробничих цехах та при роботі з проектованим обладнанням.
При розробці даного питання дипломник повинен конкретно охарактеризувати вимоги безпеки з точки зору небезпеки і шкідливості, передбачити методи і способи захисту робітників від їх впливу.
При монтажі, експлуатації та ремонті обладнання підприємств харчової промисловості широко використовується ручна праця. При її використанні існує значна небезпека травмування робітників (поранення рук, забійні місця, опіки, і т.д.).
У відповідності з визначенням ГОСТ 12.0.002-74 - виробнича небезпека це можливість дії на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів. До небезпечних виробничих факторів відносяться фактори, дія яких на працюючих спричиняє травми, а до шкідливих - фактори , які спричиняють захворювання.
Згідно ГОСТ 12.0.0.03-74 небезпечні і шкідливі виробничі фактори поділяються по природі дії на такі групи : фізичні, хімічні, біологічні, і психофізіологічні.
Група фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів поділяється на такі підгрупи:
а) рухомі машини і механізмі, незахищені рухомі частини (елементи) виробничого обладнання, засоби для переміщення, заготовки, матеріали;
б) підвищена, або понижена температура повітря робочої зони;
в) підвищений рівень шуму на робочому місці;
г) підвищена, або понижена вологість повітря;
д) підвищена, або понижена швидкість руху повітря;
е
)
підвищена запиленість і загазованість
робочої зони;
ж) небезпечна напруга в електромережі;
з) підвищений потенціал статичної електрики;
і) відсутність, або недостатність природнього освітлення;
к) недостатнє освітлення робочої зони;
л) підвищена яскравість світла;
м) понижена контрастність;
н) підвищена пульсація світлового потоку.
Група хімічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів поділяється на такі підгрупи:
а) по характеру взаємодії на організм людини (загальнотоксичні, подразнюючі, канцерогенні, мутагенні);
б) по шляху проникнення в організм людини: через дихальні шляхи, кишково- шлунковий тракт, шкіру.
Група біологічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів включає біологічні об'єкти, дія яких на працюючих викликає травми і захворювання, поділяється на такі підгрупи:
а) мікроорганізми (бактерії, віруси);
б) макроорганізми (рослини, тварини).
Груша психо-фізіологічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів по характеру дії поділяється на такі підгрупи: фізичні і нервовопсихічні перевантаження.
Серед небезпечних виробничих факторів особливо небезпечні шкідливі речовини.
У відповідності з ГОСТ 12.1.007-76 шкідливою речовиною називається речовина, яка при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, профзахворюваня, або відхилення стану здоров’я, як в процесі роботи, так і віддалені роки життя теперішнього і наступного поколінь.
Ш кідливі речовини поділяються на IV класи : І - речовини надзвичайно шкідливі; II - високошкідливі; III - помірношкідливі; IV - малошкідливі.
Серед виробничих небезпек на одне з перших місць висувається проблема нервового перевтомлення, тобто психо-фізіологічні фактори,
Види заземлення і його розрахунок.
Захисне заземлення передбачає електричне з'єднання з землею неструмоведучих частин обладнання, які випадково (при пробиванні обмотки) можуть опинитися під напругою.
Людина включається в електричний ланцюг паралельно заземленню, і чим більший опір людини в порівнянні з опором заземлення, тим менший струм протече в ній.
Заземленню підлягають всі металеві частини електрообладнання і устаткування, які можуть опинитися під напругою через пошкодження електроізоляції.
Заземленням називається провідник (сталевий стержень, труба, або полоса), який знаходиться в безпосередньому контакті з грунтом . Заземленням можуть бути забиті в землю стержень Ø 10...12 (мм), і довжиною 2,5 (м), труба 0 ЗО...50 (мм), або кутниковий профіль 40x40x5 довжиною 2,5 - 3,0 (м).
Для облаштування зовнішнього контура заземлення риють траншею глибиною 0,6 - 0,7 (м), на віддалі 2...2,5 (м), від зовнішніх стін будівлі, і в неї забивають стержні.
Опір одиночних заземлювачів залежить від геометричних параметрів, глибини вкладання і питомого опору грунту.
а
)
б)
а - в мережі з ізольованим нейтральним проводом до 1000 В і вище; б - в мережі заземленим нейтральним проводом вище 1000 В; 1 – заземлююче
обладнання; 2 - заземлювач захисного заземлення; 3 - заземлювач робочого заземлення; R3 і Ro - опори захисного робочого заземлення.
Для того щоб правильно визначити кількість одиничних заземлювачів і їх результуючий опір, необхідно насамперед визначити який тип заземлення і на якому грунті проводиться. Якщо захисне заземлення проводиться трубчатими або стержневими заземлювачами забитими в однорідний грунт тоді:
1. а) опір розтікання струму одиничних заземлювачів вираховують за формулою:[10,11];
(8,1)
де, р - питомий опір грунту, (Ом*м). В середньому складає для піску - 550, суглинку - 100, глини - 40, чорнозему - 200 (Ом *м);
l - довжина заземлювача, 2,5, (м);
h - глибина початку закладання стержня від рівня грунту до його середини 0,6 – 0,7, (м);
-
радіус стержня 0,1, (м).
б) для стержня на рівні грунту;
(8,2)
(м),
де, d- діаметр стержня Ø 10 – 12, (мм).
в) опір розтікання струму одиночних заземлювачів, виконаних з металічної полоси закладеної в грунт вираховують по формулі:
(8,3)
де, t- товщина полоси 0,7, (м);
Ь- ширина полоси 0,5, (м).
2. Кількість необхідних заземлювачів:[10,12];
(8,4)
де,
допустимий опір заземлювача, (Ом);
4 (Ом), згідно вимог ПУЗ;
коефіцієнт
сезонності (приймають рівним 1... 1,85);
коефіцієнт
екранування заземлювачів (0,65.. .0,85).
Тоді, приймаємо 2 заземлювача.
Заземлювачі між собою з’єднаються зварюванням металевою полосою.
Результуючий опір заземлюючого пристрою:
(8,5)
Заходи по охороні навколишнього середовища.
Н айбільш ефективною формою захисту природнього середовища від викидів промислових підприємств стає розроблення і впровадження безвідходних і маловідходних технологічних процесів у всіх галузях промисловості.
Безвідходна технологія - ефективна форма захисту навколишнього середовища. Це комплекс міроприємств в технологічних процесах від обробки сировини до використання готової продукції, в результаті чого кількість шкідливих викидів скорочується до мінімуму.
На даний час визначилось чотири основних напрямки в створенні безвідходних технологічних процесів:
розроблення безстічних технологічних систем і водозворотніх циклів на базі існуючих і перспективних способів очищення стічних вод;
перероблення відходів виробництва і споживання ;
розроблення і впровадження принципово нових технологічних процесів, які дозволяють виключити утворення основної кількості відходів;
створення територіально - промислових комплексів із замкнутою структурою матеріальних потоків сировини і відходів у середині комплексу.
До всебічного впровадження безвідходної технології важливим напрямком екологізацїї промислового виробництва потрібно рахувати: вдосконалення технологічних процесів, створення нових екологічнобезпечних процесів, розроблення нового обладнання з низьким рівнем викидів домішок і відходів в навколишнє середовище, заміну токсичних відходів нетоксичними і заміну неутилізованих відходів на утилізовані, застосування апаратів і систем, які зменшують вплив на природу.
До пасивних методів захисту відносяться пристрої і системи захисту навколишнього середовища, які застосовуються для очищення вентиляційних і технологічних викидів від шкідливих домішок, розсіювання їх в атмосфері, очищення стічних вод, глушення шуму зменшення рівня інфразвуку, ультразвуку і вібрації на шляхах їх поширення, екранування джерел енергетичного забруднення навколишнього середовища, захоронення,
л іквідація і знешкодження токсичних і радіоактивних відходів.
Можна виділити два основних напрямки забезпечення чистоти атмосфери і забруднень: скорочення кількості викидів шкідливих речовин і їх знешкодження.
Перший напрям передбачає застосування прогресивних технологічних схем, другий - використання сорбційних методів з утилізацією добутих компонентів, а в окремих випадках їх спалюванням.
Очищення стічних вод від механічних домішок здійснюється проціджуванням, відстоюванням, фільтруванням, відділенням механічних частин в полі дії центробіжних сил; від масловмістимих домішок - відстоюванням, обробленням в гідроциклонах, фільтруванням обробкою спеціальними реагентами.
Для очищення стічних вод від металів і їх солей застосовують наступні методи: реагентні, іонообмінні, сорбційні, електрохімічні (гіперфільтрація, електронеагуляція електроліз), біохімічні.
Основними напрямками ліквідації і перероблення твердих відходів (крім металовідходів) є вивезення і захоронення на полігонах, складування до появи нової технології перероблення їх в корисні продукти, сировину.
Пласмасові відходи піддають високотемпературному нагріванню без доступу повітря (гідроліз), в результаті чого із відходів пласмас разом із іншими відходами (дерево, гума) отримують цінні продукти: пірокорбон, горючий газ, рідку смолу.
Утилізації і ліквідації підлягають осадки стічних вод (спалювання в печах, закачування в земні пустоти, вивезення на звалища, використання в сільському господарстві, виробництві будівельних матеріалів і т.д.)
Для захисту навколишнього середовища від шуму і вібрації широко застосовують екрани, кожухи, глушники, вікна з підвищеними звукоізолюючими властивостями, зелені насадження між джерелами шуму і житловою забудовою.
В ажливу роль в справі охорони навколишнього середовища відводиться організаційним міроприємствам і архітектурно-планувальним рішенням: виведенню промислових підприємств із великих міст і спорудження нових в малозаселених районах з малопридатними для сільського господарства землями, встановлення санітарно-захисних зон навколо підприємств.
Раціональне рішення проблеми охорони навколишнього середовища тісно пов'язане проблемою моніторингу, створенням і широким впровадженням розгалуженої мережі автоматизованих систем контролю рівня забруднення природнього середовища, використання отриманої інформації для прийняття оперативних організаційно-технічних мір.