81.Поняття і зміст права землекористування

Право землекористування являє собою сукупність однорідних правових норм, які регулюють підстави, умови та порядок виникнення, здійснення, зміни та припинення права на використання зем. ре­с. Право землекористування як суб'єктивне право становить забезпечену і гарантовану держа­вою можливість конкретної особи використовувати у встановленому порядку корисні властивості землі. Сутність права землекористування як правовідно­син, які виникають у процесі використання земель­них ресурсів, полягає в тому, що вони включають сукупність прав та обов'язків, пов'язаних зі здій­сненням права землекористування. При передаванні земельної ділянки у користування відбувається перехід частини правомочностей влас­ника ділянки до землекористувача, а саме — право володіння і право користування зем. діл. Відп. до ЗК України землекористування мо­же бути постійним або тимчасовим. Постійним ви­знається землекористування без заздалегідь уста­новленого строку. Відповідно тимчасовим вважаєть­ся землекористування строкове, строки якого визна­чено ЗК України. Залежно від строку, на який земельну ділянку на­дано у користування, цей вид землекористування по­діляється на два підвиди: тимчасове короткострокове і тимчасове довгострокове користування земельною ділянкою. Короткостроковим вважається користу­вання землею на строк до трьох років, довгостроко­вим — на строк від трьох до двадцяти п'яти років. У разі виробничої потреби законодавство дозволяє продовжити ці строки на період, що не перевищує од­ного строку відповідно короткострокового або довго­строкового тимчасового користування землею. Крім того, тимчасове землекористування поділя­ється на тимчасове землекористування, що виникає на підставі рішення (адміністративного акта) влас­ника ділянки, та тимчасове землекористування, що виникає на основі договору.

82.Види права землекористування

Найважливішою класифікаційною ознакою є об 'єкт права користування, наприклад, надання зем. ділянок для вироцтва с/г культур, зведення будівель і споруд, с/г і несільсьногосподарське землекористування.

З урахуванням особливостей об’єктів і суб'єктів можна виділити право аграрних підприємств і організ також право громадян на користування землями сільськогосподарського призначення; право підприємств, організацій і громадян на користування землями населених пунктів та ін. Диференціацію землекористування за суб'єктним складом можна продовжити залежно від інших критеріїв: первинності і вторинності землекористування. Особливість первинного землекористування полягає в тому, що правомочність особи по використанню земельної ділянки похідна безпосередньо від права відповідного суб'єкта власності на землю (держави, приватної особи, територіальної громади тощо.). Обов'язки, пов'язані з використанням земельної ділянки, землекористувач несе перш за все безпосередньо перед її власником незалежно від форми власності на цей об'єкт. Щодо вторинного землекористувача, то він одержує ряд прав і несе відповідні обов'язки по відношенню до первинного землекористувача. Характерною ознакою вторинного землекористування виступає також те, що воно оформляється шляхом укладання договору між первинним і вторинним землекористувачами. Право землекористування за строками функціонування може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого терміну. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим — до трьох років і довгостроковим — від трьох до двадцяти п'яти років. У разі виробничої необхідності цей термін може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового або довгострокового тимчасового користування. Постійне землекористування може здійснюватися лише на землях, які перебувають у державній або комунальній власності, тимчасове ж— на землях, що належать суб'єктам колективної або приватної власності. Право землекористування поділяється на загальне, відокремлене та спільне. Характерною ознакою загального землекористування є те, що воно здійснюється необмеженим колом осіб безкоштовно і без спеціального нате дозволу. На відміну від загального відокремлене і спільне право землекористування є спеціальним. Останнє здійснюється, як правило, за плату та за спеціальним дозволом. Відокремленому праву властиве що відповідна земельна ділянка в установленому порядку зак люється за певним землекористувачем. Таке землекористувач* переважним. Характерною ж ознакою спільного землекористування є те,що коло спільних користувачів визначається в законодавстві чи в доворі.