8.10 Роль факторів зовнішнього середовища в інфекційному процесі (температура, іонізуюча радіація, сонячна активність, хімічні фактори тощо).

Розвиток інфекції, перебіг захворювання і його наслідки багато в чому визначаються умовами зовнішнього і соціального середовищ. Цей третій фактор інфекційного процесу впливає як на мікроби, так і на реактивність організму. На збудники навколишнє середовище має переважно негативний вплив. Головні його чинники - температура, радіація, дія хімічних речовин, антагонізм інших мікроорганізмів - розглянуті в попередніх розділах.

На опірність організму людини до патогенних бактерій також негативно впливають переохолодження і перегрівання, особливо при високій вологості. Загальновідоме значення простуди при виникненні захворювань верхніх дихальних шляхів. Перегрівання також знижує реактивність організму. Але стійкість людей до дії цих факторів можна значно підвищити шляхом систематичного тренування, загартовування.

Надмірне опромінення сонячними променями й іонізуюча радіація значною мірою пригнічують нормальну опірність організму. При цьому знижуються захисні функції крові, збільшується проникність слизових оболонок, падає імунологічна реактивність. Це може призвести до активації нормальної мікрофлори людини і як результат - виникнення автоінфекції.

Особливу небезпеку для людей має іонізуюче випромінювання після ядерних вибухів і радіоактивних катастроф, подібних до аварій на Чорнобильській АЕС. У землю, воду, повітря на значній території потрапляє велика кількість радіоактивних речовин. Згодом вони проникають у рослини. Їх поїдають тварини - виникає радіоактивність м’яса, молока, м’ясних і молочних продуктів. При їх споживанні людиною радіоактивні речовини накопичуються в тканинах, кістках, що призводить до значного пригнічення неспецифічної резистентності й імунологічної реактивності. У таких людей частіше виникають інфекційні хвороби, зокрема, ендоінфекції.

9.10. Фагоцитоз. Типи фагоцитуючих клітин. Стадії фагоцитозу. Механізми мікробної дії фагоцитів. Завершальний і незавершальний фагоцитоз.

Фагоцитоз-активне захоплення і поглинання мікроскопічних сторонніх об'єктів (бактерії, фрагменти клітин) і твердих частинок одноклітинними організмами або деякими клітинами багатоклітинних тварин.

Фагоцитарні властивості проявляють: 1) зернисті поліморфноядерні лейкоцити крові та лімфи - мікрофаги; 2) моноцити крові; 3) макрофаги - клітини ретикулоендотеліальної системи. За класифікацією ВООЗ (1972) усі макрофаги об'єднані в систему мононуклеарних макрофагів (СМФ). Клітини-попередники макрофагів формуються в кістковому мозку зі стовбурової клітини, потім вони проникають у кров і перетворюються на моноцити, які циркулюють у крові близько 36 год. У подальшому ці клітини потрапляють у тканини і перетворюються на тканинні макрофаги.

У фагоцитозі розрізняють наступні стадії:

I. Фаза зближення, називається ще хемотаксисом. Хемотаксис фагоцитів виникає під дією речовин, які отримали назву хемотаксинів або хемоатрактантів, які: а) активують лейкоцити, б) мобілізують їх внутрішньоклітинні рухові органели, в) викликають позитивний хемотаксис - пересування лейкоцитів в напрямку своєї найбільшої концентрації.

ІІ. Фаза прилипання. Прилипання фагоцита до об’єкта фагоцитозу забезпечується: а) нерецепторними і б) рецептороопоседкованими механізми.

ІІІ. Фаза поглинання передбачає наступні процеси: а) Інвагінація плазматичної мембрани фагоцита в місці її контакту з об’єктом фагоцитозу або утворення цитоподій, які огортають об‘єкт. б) Утворення оточеною мембраною фагосоми, яка містить об’єкт фагоцитозу. в) Злиття фагосоми з лізосомами, у результаті чого утворюється фаголізосома.

ІV. Фаза переварювання передбачає: а) Знищення (вбивання) бактерій - внутрішньоклітинний цитоліз, який здійснюється за допомогою бактерицидних систем фагоцитів. б) Власне переварювання - гідроліз компонентів убитих бактерій за допомогою гідролітичних ферментів лізосом.

Унаслідок процесингу мікроорганізми гинуть, а їх антигени переходять на мембрану фагоцита. Вони запускають ланцюг імунних реакцій, які призводять до утворення антитіл, клітин імунної пам'яті та ФНП, а також активують систему комплементу, спричинюють запалення. Такий фагоцитоз називають завершеним. Але не завжди фагоцитоз закінчується переварюванням - такий фагоцитоз називається незавершеним.