- •1.10. Класифікація і морфологія найпростіших
- •2.10. Етапи виділення чистих культур бактерій. Колонія. Характеристика
- •3.10. Віруси бактерій. Особливості морфології бактеріофагів. Взаємодія бактерій з клітинами бактерій. Вірулентні та помірні бактеріофаги. Лізогенія та лізогенна конверсія
- •4.10. Вплив ультразвуку, ультрафіолетового і радіоактивного випромінювання на мікроорганізми
- •5.10. Клітинна інженерія. Використання культур клітин рослин для отримання лікарських засобів. Гібридомна технологія для одержання моноклональних антитіл. Напрямки використання моноклональних антитіл
- •6.10. Вимоги до антибіотиків як хіміотерапевтичних препаратів. Способи промислового отримання антибіотиків.
- •7.10. Дослідження змивів з рук аптечних працівників, посуду, обладнання. Критерії оцінки.
- •8.10 Роль факторів зовнішнього середовища в інфекційному процесі (температура, іонізуюча радіація, сонячна активність, хімічні фактори тощо).
- •9.10. Фагоцитоз. Типи фагоцитуючих клітин. Стадії фагоцитозу. Механізми мікробної дії фагоцитів. Завершальний і незавершальний фагоцитоз.
- •0.10. Мікробіологічний контроль мікробної забрудненості ліків, виготовлених з лікарських рослин. Засоби боротьби з цвільовими та дріжджовими грибами в аптеках та фармацевтичних підприємствах.
- •Список використаних джерел
0.10. Мікробіологічний контроль мікробної забрудненості ліків, виготовлених з лікарських рослин. Засоби боротьби з цвільовими та дріжджовими грибами в аптеках та фармацевтичних підприємствах.
Мікроби, що мешкають на лікарській рослинній сировині можуть включати представників нормальної епіфітної і фітопатогенної мікрофлори. Мікробна забрудненість рослинної лікарської сировини залежить від вихідної забрудненості, але може підвищуватися на етапах первинної обробки, подрібнення, приведення в стандартний стан. Псування сировини відбувається в основному при підвищеній вологості, що сприяє розмноженню гнильних мікроорганізмів.
При дослідженні лікарських форм здійснюють: визначення загального мікробного числа (мікробна обсіменіність); визначення бактерій групи кишкової палички; визначення дріжджових і цвілевих грибів; визначення умовно-патогенних і патогенних мікроорганізмів.
У асептичних умовах (у стерильній чашці Петрі, обоженними ножицями і пінцетом) з листа або верхнього шару кореневища вирізують шматочок площею 1 см2, який поміщають в пробірку з 10 мл стерильного фізіологічного розчину і збовтують протягом 5 хв. З отриманого змиву готують чотири десятиразові розведення (1:10, 1:100, 1:1000, 1:10000), для посіву у зв'язку з великим обсіменінням рослинної сировини використовують два останні (1: 1000 і 1: 10000) розведення. У стерильну чашку Петрі вносять 1 мл змиву, після чого в неї наливають 15 мл розплавленого і остудженого до 45°С МПА, перемішують і після застигання агару посіви інкубують при 37°С 24 - 48 год. Роблять підрахунок колоній, що виросли, на поверхні і в глибині агару. Отримане число колоній слід помножити на ступінь розведення. Загальне мікробне число (ЗМЧ) - кількість мікроорганізмів, що містяться в 1 г (мл) препарату, визначають по числу колоній, що виросли.
Визначення загальної кількості грибів проводять на твердому середовищі Сабуро, на яке засівають 0,5 мл цілісного або розведеного 1:10 препарату. Посіви інкубують при 24°С протягом 5 діб, потім підраховують число колоній, що виросли, і визначають кількість грибів в 1 мл (1 г) препарату.
Одним із способів, що перешкоджають росту мікроорганізмів на рослинах, є їх висушування. На висушених рослинах життєдіяльність мікробів значно знижується, багато бактерії гинуть. У зв'язку з цим, мікробне псування сировини відбувається в першу чергу при підвищеній вологості, яка сприяє розмноженню гнильних мікробів. Тому необхідно строго дотримуватися умов зберігання рослинної сировини та проводити бактеріологічний контроль його мікробної забрудненості. Для боротьби з цвільовими та дріжджовими грибами в аптеках та фармацевтичних підприємствах застосовують термічний спосіб (прогрівання до 60-70°С гарячим повітрям, інфрачервоним і високочастотним випромінюванням), хімічний спосіб. Найбільш перспективним способом деконтміації сировини і готових лікарських форм є застосування іонізуючого випромінювання. Іонізуюче випромінювання має високу проникаючу здатність. При опроміненні не утворюються канцерогенні, мутагенні, токсичні речовини, зберігаються фізико-хімічні та біологічні властивості оброблюваних ліків. Метод використовують для обробки антибіотиків, вітамінів, ферментів, гормонів і алкалоїдів.
