6.10. Вимоги до антибіотиків як хіміотерапевтичних препаратів. Способи промислового отримання антибіотиків

Антибіотики є різновидом хіміотерапевтичних препаратів. Антибіотики повинні мати високу вибірковість антимікробного ефекту в дозах, нетоксичних для організму, забезпечувати ефективні антибактеріальні концентрації в рідинах і тканинах протягом тривалого часу. Під час застосування антибактеріальних препаратів не повинна швидко розвиватися резистентність мікроорганізмів. Засоби повинні бути зручними для застосування. Перед початком призначення будь-якого антибіотика потрібно обгрунтувати його необхідність, вибрати найбільш активний і найменш токсичний препарат. Такі засоби, які є найбільш ефективними при певному виді інфекцій, до яких чутлива більшість штамів даного збудника, називаються препаратами першого вибору (першого ряду, першої групи). Альтернативні препарати (другого ряду) призначають тоді, коли препарати першої групи неефективні або коли штам виділеного збудника найбільш чутливий саме до них. Препарати резерву – ті, які використовують лише в особливих випадках (при неефективності першої і другої груп антибіотиків).

Перед початком лікування, до першого введення антибіотика, необхідно взяти матеріал (кров, харкотиння, ліквор та ін.) для визначення виду збудника та його чутливості до антибактеріальних агентів. У процесі лікування необхідно обрати найкращий спосіб введення, застосовувати оптимальні дози препарату з оптимальною частотою, враховуючи тяжкість інфекційного процесу. Дуже важливим моментом лікування антибіотиками є профілактика негативних побічних реакцій і ускладнень.

Антибіотики виготовляють спеціальними методами, що застосовуються в медичній промисловості. Для виробництва природних антибіотиків використовують штами – продуценти грибів, актиноміцетів, бактерій, які засівають у живильний субстрат. Через певний час їх росту антибіотики екстрагують у ферментаторах, очищають і концентрують, перевіряють на нешкідливість і активність.

7.10. Дослідження змивів з рук аптечних працівників, посуду, обладнання. Критерії оцінки.

Дослідження змивів із рук та предметів роблять за певними епідеміологічними показаннями, виявляють санітарно-показові бактерії: БГКП, золотистий стафілокок, сінегіойной палички, протеїв.

Змив з рук аптечних працівників проводять стерильним тампоном, вміщеним у пробірку з МПБ або глюкозо-пептонним середовищем. Сухий тампон проштовхують до повного змочування у бульйоні, виймають і роблять змив. Спочатку протирають шкіру лівої, потім правої руки в такій послідовності: тил кисті, долоня, міжпальцеві проміжки, нігтьові ложа. Після закінчення змиву тампон знову занурюють у середовище. Пробка при цьому становиться на своє місце й закриває пробірку.

Для одержання змивів з лабораторного посуду в досліджуваний флакон або склянку наливають по 10 мл стерильного фізіологічного розчину натрію хлориду, ретельно струшуючи, сполощують всю внутрішню поверхню посуду. 1 мл цієї рідини засівають у розтоплений МПА, а кількість колоній, яка виросте множимо на 10, що буде відповідати числу бактерій на всій поверхні посуду.

Змиви з обладнанняя проводять з допомогою ватних тампонів, які розміщені в пробірках з 2 мл фізіологічного розчину натрію хлориду або 0,85% пептонної води. Після ретельного протирання 100 см² поверхні інвентаря (площа обмежена трафаретом), всієї поверхні ваг тампон поміщають в ту ж пробірку і додають 8 мл стерильного фізіологічного розчину натрію хлориду. Із вихідного змиву в залежності від ступеню забруднення готують ряд десятикратних розведень. 1 мл кожного розведення вносять у чашки Петрі, в які виливають розтоплений МПА.

При дослідженні мікробної забрудненості посуду, обладнання, рук аптечних працівників кількість мезофільних аеробів і факультативних анаеробів не повинно перевищувати 150 в 10 мл змивний рідини. При бактеріологічному дослідженні в аптеках наявність бактерій групи кишкової палички і золотистих стафілококів не допускається.