- •1.Охарактеризувати основні групи мікроорганізмів та їх класифікацію.
- •2.Пояснити дихання мікроорганізмів.
- •3.Пояснити імунітет, види імунітету.
- •4.Пояснити мікрофлору грунту, води, повітря.
- •9.Охарактеризувати порядок проведення дезінфекції.
- •10.Назвати основні групи біопрепаратів та дати їм характеристику.
- •11.Охарактеризувати капсуло- та спороутворення, їх біологічне значення.
- •12.Будова бактеріальної клітини.
- •14.Туберкульоз.
- •15.Бруцельоз.
15.Бруцельоз.
Бруцельоз — інфекційне захворювання тварин і людини, зде-більшого з хронічним перебігом, що спричинюється бруцелою. Найчастішою ознакою хвороби у більшості тварин є аборт і затримання, посліду.
Поширення хвороби та економічна шкода. Бруцельоз трапляється в багатьох країнах у вигляді дуже поширеної інфекції. Хвороба завдає великої економічної шкоди тваринництву і є серйозною загрозою для здоров’я людини
Збудник хвороби. Бруцела — Brucella — дрібна, нерухома, кокоподібна або паличкоподібна, неспороутворююча, грамнега- тивна бактерія, . Аероб, добре росте на спеціальних живильних середовищах, сироватковий декстрозний агар, Бруцели відносно стійкі проти факторів зовнішнього се-редовища. Так, у вологому грунті бруцела зберігається біль¬ше 70 днів, у грунтах, багатих на перегній, — до 100, у коров’я¬чих фекаліях влітку— 1—3 дні.
Епізоотологія хвороби. Бруцельоз уражає всі види сільсько-господарських тварин, але найчастіше велику рогату худобу, овець, кіз і свиней. Спорадичні випадки бруцельозу в небла- гополучних господарствах спостерігаються у коней, верблюдів, буйволів, м’ясоїдних тварин і птиці. З диких тварин до бруцельозу сприйнятливі антилопи, дикі кози, лосі, джейрани, лисиці, сірі щури, зайці і ховрахи.
Патогенез. Згодом інфекція набуває локального характеру. Бруцели вражають вим’я і лімфатичні вузли, що часто супроводиться розвитком інтерстиціального або паренхіматозного маститу, на-віть і в нелактуючих тварин; При потраплянні бруцел у матку вагітних тварин і розмноженні їх виникає запальний процес у слизовій оболонці матки і оболонках плода, що призводить до аборту або народження нежиттєздатного, слабого приплоду. Часто запальні процеси у матці та яєчниках набувають хронічного характеру, що приз-водить до тимчасової або постійної безплідності.
У самців запальні процеси розвиваються в сім’яниках і при-датках. Часто вражаються суглоби.
Клінічні ознаки і перебіг хвороби. Інкубаційний період три¬ває 2—3 тижні, після чого у крові заражених тварин з’явля¬ються аглютиніни, а згодом і комплементзв’язуючі антитіла. Пе¬ребіг хвороби здебільшого латентний і хронічний. Основною клінічною ознакою бруцельозу є аборт. Аборти у корів спостерігаються на 5—8-му місяці тільності, якщо зараження сталося під час вагітності. Зараження, що сталося не в період вагітності, не викликає аборту і призводить до розвитку ла-тентної інфекції. Перед абортом, за 1—2 доби, спостерігається набряк зов-нішніх статевих органів і вимені та витікання з піхви слизу. Після аборту у більшості тварин затримується послід, з’явля¬ються ендометрити, а іноді й мастити. Ознакою бруцельозу є також утворення гігром та серозних бурситів. Вдруге аборти спостерігаються рідко.
У бугаїв внаслідок бруцельозної інфекції можуть роз-виватись орхіти та епідидиміти.
В овець і кіз аборти виникають на 3—5-му місяці кіт- ності, рідше у пізніші строки. Перед абортом спостерігається набрякання вимені і зовнішніх статевих органів, слизово-гній¬не виділення з піхви, субфебрильне підвищення температури, тендовагініти, бурсити, парези, а іноді кон’юнктивіти та кера-тити.
У баранів часто вражаються сім’яники та їх придатки.’
У евйноматок аборти спостерігаються на 4—12-му тижні поросності. За 2—3 доби до аборту порушується апетит, наб-рякає вим’я, з’являються понос і витікання з піхви. Мають місце випадки народження мертвих плодів або муміфікація їх. Іноді опорос проходить нормально, але поросята виявляються нежиттєздатними.
У кнурів перебіг хвороби хронічний. У більшості випад¬ків в них уражаються тестикули та їх придатки. Хвороба як у самців, так і в самок може ускладнюватися ураженням кісток, суглобів та утворенням абсцесів у підшкірній клітковині і пе¬чінці.
У к о н е й, як і в інших тварин, перебіг хвороби може бу¬ти латентним. При клінічному прояві бруцельозу іноді спо-стерігаються ранні аборти (на 1—2-му місяці після зажереб- лення), ремітуюча гарячка, артрити, остити, тендиніти, бур¬сити (у ділянці холки і потилиці) з утворенням нориць.
Патологоанатомічні зміни. Плодові оболонки потовщені, інфільтровані, пронизані крововиливами і вкриті пластівцями фібрину та гною. Такі ж зміни спостерігаються і в котиледонах. У плода підшкірна клітковина інфільтрована, з’являється набряк і потовщення пупкового канатика, крововиливи у слизових оболонках, гіперплазія лімфатичних вузлів, селезінки і дрібні вогнища некрозу в печінці.
У бугаїв, баранів і кнурів — гнійні і некротичні процеси в сім’яниках і придатках. У свиней — муміфікація плодів, абсцеси в підшкірній клітковині і наявність дрібних гранульом у матці з некротичним розпадом в центрі їх.
У коней — гнійно-некротичні процеси в ділянці холки і потилиці, іноді атрофія, матки, ендометрити, піометрити, сальпінгіти та оофорити.
Діагноз. Щоб встановити діагноз на бруцельоз, користуються бактеріологічними, серологічними та алергічними методами дослідження з урахуванням епізоотологічних даних.
Лікування хворих на бруцельоз тварин ще не розроблено.
Імунітет та імунізація. Імунітет при бруцельозі у початко¬вій стадії його розвитку нестерильний. Надалі, після звільнення організму від бруцел, спостерігається перехід у фазу стериль-ного імунітету, інтенсивність якого виражена слабіше порівняно з фазою премуніції.
