1.Охарактеризувати основні групи мікроорганізмів та їх класифікацію.

Більшість мікробів не є збудниками інфекційних хвороб тварин та людини, вони беруть участь в круговороті речовин у природі і живляться мертвими субстратами - сапрофіти. Значна група мікробів здатна паразитувати в організмі тварин та людини і спричинювати специфічні захворювання - паразити (патогенні мікроби). Захворювання, які спричинюються патогенними мікробами, вірусами та грибами, називають інфекційними.

Мікроскопічні розміри мікробів дуже утруднюють класифікацію їх тільки за морфологічними ознаками. Тому для класифікації їх використовують ряд інших властивостей: біохімічні, антигенні, відношення до забарвлення та культивування. Для визначення видів мікробів у мікробіології прийнято подвійну номенклатуру, яка характеризується тим, що кожний вид мікробів має родову і видову назви. Родову назву пишуть першою і позначають великою літерою, а видову малою.

Наприклад: Bacillus antracis, Mycobacterium tuberculosis, Clostridium tetani.

2.Пояснити дихання мікроорганізмів.

Дихання у бактерій — це складний хімічний процес окислення різних, здебільшого органічних сполук, що супроводжується виділенням теплової енергії. Мікроорганізми здійснюють найрізноманітніші окислювальні процеси за допомогою різних ферментів, що активують як окислені субстрати, так і молекулярний кисень.

Залежно від способу забезпечення себе, киснем мікробів умовно поділяють на аеробних та анаеробних.

Аеробні мікроби для окислювальних процесів використовують кисень повітря. Анаеробні забезпечують себе киснем в результаті розщеплення органічних сполук. Для деяких анаеробів кисень повітря навіть шкідливий (облігатні анаероби).

В свою чергу аероби умовно поділяють на облігатні, які добре розвиваються при вільному доступі кисню повітря, та мікроаерофіли, що розвиваються при незначній кількості кисню. Анаероби умовно поділяють на облігатні, що живуть тільки при відсутності кисню повітря, та факультативні анаероби, які здатні розмножуватись також і в аеробних умовах.

3.Пояснити імунітет, види імунітету.

Імунітет – стан несприйнятливості організму тварини чи людини до того або іншого збудника інфекційного захворювання чи будь-якого стороннього агента.

Розрізняють імунітет природний (природжений) і набутий.

Природний — видовий імунітет, властивий певному виду тварин. Він передається спадково так, як і інші біологічні ознаки. Наприклад, велика рогата худоба не хворіє на сап, мит та інші інфекційні хвороби коней, а коні не хворіють на перипневмонію, чуму та інші хвороби великої рогатої худоби.

Видовий імунітет може бути абсолютним і відносним. Абсолютним він називається в тому випадку, коли не вдається викликати у тварини захворювання при будь-яких умовах різними дозами заразного матеріалу. Відносність видового імунітету порушується при зниженні резистентності організму будь-якими стрес-факторами. Наприклад, курку, несприйнятливу до сибірки, можна заразити антраксом, якщо переохолодити її обливанням холодною водою.

Природний набутий імунітет. Несприйнятливість до інфекційної хвороби, яка настала внаслідок перехворювання нею, називається природним набутим імунітетом. Він визначається утворенням антитіл, фагоцитарною реакцією і формуванням стійкості тканин. Набута несприйнятливість внаслідок перенесеного захворювання має назву активного імунітету. Непомітне перехворювання тварини (без наявності клінічних ознак), внаслідок систематичного попадання в організм незначних доз збудника хвороб, від якого утворився імунітет, дістало назву імунізуючої субінфекції.

Штучно набутий імунітет. Розрізняють штучно набутий імунітет активний і пасивний. Імунітет, що утворився внаслідок вакцинації тварин, називається активним, а імунітет, що утворився при парентеральному введенні в організм тварини гіперімунних сироваток чи гамма-глобулінів, називається пасивним.

Стерильний та нестерильний імунітет. У випадках, коли внаслідок набуття природного імунітету організм тварини чи людини звільняється повністю від збудника хвороби, імунітет називають стерильним. Якщо ж внаслідок набуття природного імунітету організм не звільняється повністю від збудника хвороби, імунітет називають нестерильним, або інфекційним. Нестерильний імунітет існує доти, поки в організмі тварини зберігається збудник хвороби.