Напрями дослідження культури діловодства

Зважаючи на довгий шлях розвитку діловодства, дослід­ження його культури може включати такі напрями:

• визначення ролі і місця діловодства в системі взаємодії сукупних соціально-виробничих відносин, що склалися в системно-діяльнісному процесі створення, опану­вання, передавання і зберігання документної інформації, побудові його методологічних засад;

• аналіз розвитку діловодства у нерозривному зв'язку з роз витком

інформаційного менеджменту, вдосконаленням технологічних засобів реалізації документно-інформаційних процесів, впровадженням найбільш раціональ­них методів роботи з документами в органах управління;

• вивчення підходів і методів суспільно-економічної оцінки документних ресурсів, забезпечення їх збереженості, впливу економічних чинників на процеси впро­вадження інноваційних систем документообігу в умовах одночасного функціонування документів з паперо­вим і електронним носіями;

• формування теоретичних засад побудови досконалого документаційного забезпечення менеджменту, встановлення єдиних уніфікованих правил і методів реалізації діловодних процесів в установах незалежно від їх відомчого підпорядкування;

• аналіз практичної діяльності служб діловодства і мотивації працівників у створенні якісного документаційного забезпечення управління здійснення моніторингу і контролю за дотриманням правил і норм міжвідомчого документообігу;

• визначення ролі і місця керівника в процесі реалізації завдань документаційного забезпечення управління, його відповідальності за досконалість цього процесу, набір, розстановку, підготовку й перепідготовку документознавців організаторів діловодства.

Складові культури діловодства

Визначаючи культуру діловодства як одну з субсистем су­спільної діяльності, слід водночас мати на увазі, що вона є свого роду ідеальною проекцією досягнень людства щодо творення й організації руху документів. Поняття «культура діловодства» нині найбільше відповідає поняттю якості створення і підтримки відповідних організаційно-функціональних характеристик системи забезпечення соціального управління.

Це дає можливість визначитись щодо досконалого виконання поставлених завдань, які стосуються: способів і засобів створення й опрацювання документів; методів організації діловодних операцій в управлінні; шляхів правового врегулювання відносин, пов'язаних з діловодством; прийомів стандартизації й уніфікації документації; автоматизації документообігу в конкретній організаційній структурі; створення й функціонування служби діловодства, управління нею; вирішення інших практичних завдань щодо підвищення рівня документаційного забезпечення управління.

Таким чином, культура діловодства як інтегральне поняття відображає комплекс взаємозв'язаних заходів, методів і засобів (науково-методичного, техніко-економічного, соціального та організаційно-правового характеру) щодо роботи з доку­ментами. Це забезпечує реалізацію процесів створення і подальшого функціонування сучасних документно-інформаційних технологій, а також раціональну побудову діяльності служб діловодства з метою здійснення ефективного менеджменту. Зазначене є об'єктивною причиною для виокремлення основних складових культури діловодства, підсистемами якої можуть бути: культура документостворення; культура організації руху документів;інформаційно-технологічна культура; культура служби діловодства; культура управління діловодством. При цьому, звичайно, йдеться не про суто механічне поєднання процесів діловодства й керування ними, а про людиноцентристську парадигму, створення єдиних принципів, правил і норм комплексного забезпечення досконалості їх виконання.