Рекомендована література

1. Беспянська Г.В. Діловодство: Навчальний посібник для дистанційного навчання: У 2 ч./ За науковою редакцією В.Г.Бездрабко.- К.: Університет “Україна”, 2005.- Ч.2. – 418 с.

2. Глущик С.В. та ін. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та сер. спец. навч. закладів. – 3-тє вид., переробл. і допов. – К.: А.С.К., 2002.- 398 с.

3. Діденко А.Н. Сучасне діловодство: Навч. посібник.- 5-те вид.-К.: Либідь, 2006.- 384 с.

Практичне заняття №4

Тема: Робота з документами, що містять комерційну таємницю

Мета: зясувати порядок роботи з даними документами; охарактеризувати поняття «комерційна таємниця»

Теоретичні відомості

1. Поняття про комерційну таємницю

У процесі підприємницької діяльності, у разі застосування новітніх технологій накопичується значний обсяг інформації, що має комерційну цінність. Це можуть бути господарські договори, технічні рішення, висновки маркетингових досліджень тощо, спрямовані на досягнення підприємницького успіху. Тому закономірно виникає потреба обмежити несанкціонований доступ третіх осіб до такої інформації.

Уперше в Україні термін «комерційна таємниця» (КТ) був введений Законом України Про під­приємства в Україні» від 27 березня 1991 року № 887-ХІІ (втратив чинність 1 січня 2004 року). Під комерційною таємницею підприємства, установи, організації малися на увазі відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не були державною таємницею, розголошення (передання, витік) яких могло завдати шкоди інтересам підприємства. З 1 січня 2004 року набув чинності Цивільний кодекс України (далі — ЦК), у статті 505 якого міститься таке визначення комерційної таємниці: комерційна таємниця — це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. У статті 420 ЦК визначено, що комерційна таємниця є об'єктом інтелектуальної власності. Відповідно, особисті майнові та немайнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визнала комерційну таємницю, якщо інше не встановлено договором.

У статті 162 Господарського кодексу України (далі — ГК) визначено, що суб'єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає незалежних заходів до охорони її конфіденційності.

Строк правової охорони КТ обмежується часом дії сукупності умов, зазначених у частині 1 ст. 162 ГК. Отже, склад та обсяг відомостей, що становлять КТ, порядок їх захисту визначаються самостійно її власником або керівником підприємства з дотриманням вимог чинного законодавства. Підприємство має право на власний розсуд розпоряджатися такою інформацією і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому права третіх осіб. Крім того, підприємство як власник відомостей, які є КТ, має право призначити особу, яка буде володіти, користуватися і розпоряджатися такою інформацією, визначати правила обробки інформації та доступу до неї, а також встановлювати інші умови щодо КТ.

Частиною 2 ст. 505 ЦК визначено, яка саме інформація може належати до КТ, а саме, КТ можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та ін. характеру.

Варто зазначити, що не будь-яка інформація за рішенням власника може належати до КТ, існує перелік відомостей, що не становлять КТ.

Отже, комерційна таємниця – це та виробнича, науково-технічна, управлінська, фінансова та інша документована інформація, що використовується для досягнення комерційної мети (отримання прибутку, запобігання збитку, отримання добросовісної переваги над конкурентами), яку підприємець вважає конфіденційною. До конфіденційних відносяться відомості про прибуток фірми, ідеї, відкриття, винаходи, технології, індивідуальні деталі комерційної діяльності, що дають можливість успішно конкурувати і т. ін.

Суть поняття КТ полягає в таких положеннях:

• це будь-яка ділова інформація, що має дійсну або потенційну цінність для підприємства з комерційних причин, просочення якої може завдати шкоди підприємству;

• вона не є загальновідомою або загальнодоступною на законних підставах;

• ці відомості відповідним чином позначені, і фірма здійснює належні заходи щодо збереження і конфіденційності;

• ця інформація не є державним секретом (поняття державної таємниці дане в статті 1 розділу 1 Закону України „Про державну таємницю” від 21.01.94 р.) і не захищається авторським і патентним правом;

• ця інформація не стосується негативної діяльності підприємства, яка може завдати шкоди суспільству (порушень законів і неефективної роботи, адміністративних помилок, забруднення навколишнього середовища тощо).