15.Форма та джерело права: співвідношення понять.

"Джерело права" і "форма права" взаємопов'язані, але не тотожні поняття.

Джерело права розкриває витоки формування права, причини і закономірності процесу його виникнення і розвитку, а форма права показує, як зміст права нормативно організується і виражається ззовні..

Поняття «форма права» та «джерело права» тісно взаємопов'язані, але не збігаються. Якщо «форма права» показує, як зміст права організовано і виражено зовні, то «джерела права» - це витоки формування права, систему чинників, що зумовлюють його зміст і форми вираження.

Поняття "джерело права" вживається у розуміннях: матеріальному, ідеологічному, інституційному, формальному (юридичному).

• в матеріальному розумінні - це економічні, соціальні, політичні та інші умови, що спричинюють або об'єктивно зумовлюють виникнення правових норм.

• в ідеологічному розумінні - це правова і політична свідомість суб'єктів нормотворчості; ідеї, концепції, теорії, покладені у підставу правових норм.

• в інституційному розумінні - це діяльність публічних органів та інститутів (громадянського суспільства, держави) як суб'єктів формування і встановлення права.

• Джерела права у формальному (юридичному) розумінні - акти уповноважених суб'єктів права, що є формою вираження і закріплення правових норм і принципів, на основі яких виникають, змінюються чи припиняються правові відносини. Інакше, це зовнішні виявлення буття об'єктивно існуючих правових норм і принципів, які є мірою охоронюваного державою права.

Форми права - вихідні від держави або визнані нею зовнішні, офіційно-документальні способи вираження (організації, існування) змісту права, його норм і принципів, надання їм юридичного значення. При написанні "джерело (форма) права" підкреслюється, що мова йде саме про джерела права у формальному (юридичному) розумінні.

Основні джерела (форми) права

1. Звичай - правило поведінки, загальнообовязковий х-р, склалося історично, багаторазове повторення.санкціоноване державою.

2. Релігійні норми – санкціоновані державою церковні канони та інші норми.

3. нормативно-правовий договір – встановл за взаємною домовленістю сторін

4. правовий прецедент – пошир в англосакс прав системі

5. Міжнародно-правовий акт

6. Нормативно-правовий акт – документ компетентного органу держави.

16.Поняття, ознаки та види нормативно-правових актів.

Нормативно-правовий акт (від лат. actum – документ) – це юридичний документ, який приймається органами державної влади або уповноваженими державою іншими суб’єктами, має формально-визначений, загальнообов’язковий характер, норми якого охороняється державною владою від порушень. ( Закони і підзаконні нормативнро-правові акти)

Особливі ознаки: - нормативно-правовий акт містить у собі правові норми, встановлює нові права і обов'язки, яких раніше не було, або змінює (скасовує) їх. Інші юридичні акти не встановлюють нових норм права.

Ознаки:

1) є способом існування і вираження змісту правових норм;

2)офіційний, владний (вольовий) характер. Нормативно-правовий акт приймається (ухвалюється, санкціонується) компетентними державними органами або народом (на референдумі) за визначеною процедурою, а також іншими суб’єктами, уповноваженими державою, в межах своєї компетенції;

3)юридичну сила (чинність). Це специфічна особливість нормативних актів що розкриває їх співвідношення і залежність за ступенем формальної обов’язковості, яка визначається:

• а) місцем і роллю органу, що видав акт в апараті держави і виражає його правомочність на прийняття цих актів;

• б) порядок введення їх в дію, а також порядок їх скасування;

• в) час набрання чинності

• - мають чинність у часі, просторі та по колу осіб відповідно до законодавства;

• загальнообов’язковий характер є обов’язковими для виконання всім населенням і державою, в чому й проявляється їх загальний характер;

• формально-визначений та системний характер. Вони мають зовнішню форму у вигляді певного юридичного документа, мають офіційну назву (декларація, конституція, закони, укази, рішення, декрети, постанови тощо), правові атрибути, внутрішню структурованість (побудову), що забезпечує можливість оперативного внесення змін в їх зміст з метою нормативного реагування на тенденції розвитку суспільних відносин,

• охороняються державною владою від порушень.

• має форму письмового акта-документа і точно визначені реквізити:

• спрямований на регулювання суспільних відносин;

• встановлює правові норми, а також конкретні правовідносини;

• становить юридичний факт, що спричиняє певні правові наслідки.

• публікується в офіційних спеціальних виданнях з обов'язковою відповідністю автентичності тексту офіційного зразка (в Україні закони публікуються у «Відомостях Верховної Ради України», газетах «Голос України» та «Юридичний вісник України»;).

Види нормативно-правових актів:

1. за сферою дії – загальні, спеціальні, локальні;

2. за природою волевиявлення – акти встановлення норм, акти заміни і скасування норм права;

3. за галузями законодавства – конституційні,адміністративні, цивільно-правові, акти процесуальних галузей – наприклад, кримінально-процесуальні та ін.;

4. за юридичною силою – закони та підзаконні нормативно-правові акти;

5. за суб’єктами нормотворчості - нормативні акти органів державної влади та інших суб’єктів громадянського суспільства..