7. Функції та завдання держави: співвідношення.

Завдання — це те, що необхідно зробити, а функція — це діяльність, процес вирішення завдання. Завдання може бути ширшим тієї чи іншої функції (наприклад, сприяння розвитку економіки — це глобальне завдання, що вирішується засобами реалізації декількох функцій).

Функції держави — це основні напрямки діяльності держави. Вони виявляються у функціях органів державної влади. ( Основні функції – політична, економічна, соціальна, екологічна, культурна, інформаційна, правоохоронна, правозахисна)

Взаємодія функцій та завдань виявляється через характеристику їх спільних та відмінних ознак.

Спільні риси:

• спільний об’єкт, яким є держава

• мають чітко визначені зміст та предметну націленість

• розкривають соціальну роль та призначення держави

• характеризують державу як засіб управління суспільством

• певним чином реалізуються

• мають правову форму вияву

• залежать від рівня розвитку суспільства та держави

• змінюються від характеру дій політичних, економічних, наук-техн, інтелектуальних факторів

• мають державно-владний та суспільний хар-р

• відображають процес еволюційного розвитку держави, оскільки є його результатом

Відмінності:

Завдання	Функції
Визначають зміст діяльності держави та реалізуються в процесі здійснення функцій	Є засобом реалізації завдань
Торкаються найважливіших сфер життєдіяльності суспільства	Торкаються всіх сфер життєдіяльності сус-ва
Закріплюються конституційно і мають загальний характер	Конкретизуються в НПА стосовно певної сфери чи предмета
Можуть лише проголошуватись, встановлюючи програмні вимоги	Повинні реалізуватися, оскільки забезпечують впровадження завдань держави
Форми і методи здійснення мають загальний хар-р, тобто не конкретизуються	Форми і методи здійснення конкретизовані і закріплені нормативно
Є стабільними, однак змінюються лише під впливом суттєвих факторів(економічні та політичні відносини)	Мають динамічний хар-р, який забезпечує механізм оновлення функцій, що складаються із системи об’єктивних та суб’єктивних факторів.
Реалізуються у чітко визначених сферах	Мають змішаний хар-р і торкаються різних сфер життєдіяльності сус-ва.

Функції держави є засобом (інструментом) вирішення завдань та досягнення цілей, що постійно постають перед суспільством. Цілі державної діяльності — це ті кінцеві результати, яких не­обхідно досягти.

Функції та завдання держави є самостійними категоріями, кожна з яких має свої ознаки. Однак вони взаємодіють як філософські категорії – загальне(завдання) та особливе (функції).

8. Органи держави та місцевого самоврядування.

орган держави — це «структурно відокремлений, внутрішньо організований колектив державних службовців, який наділений компетенцією для виконання певних владно-управлінських функцій і завдань держави»,

інші характеризують орган - як «структурно організований елемент державного механізму, наділений владними повноваженнями та необхідними матеріальними засадами для здійснення завдань».

Органи держави:

• це відносно самостійні, структурно відокремлені елементи апарату держави;

• формуються народом чи державою для здійснення повноважень від її імені;

• наділені нормативно закріпленими повноваженнями;

• мають визначену структуру та межі діяльності у територіальних і предметних межах;

• характеризуються певними особливостями підпорядкування у процесі взаємодії з іншими державними структурами;

• мають повноваження владного характеру;

• використовують символи держави у офіційному порядку;

• відповідно до компетенції приймають юридично обов'язкові нормативні та індивідуальні акти;

• спираються у процесі реалізації повноважень на організаційну, матеріальну та примусову силу держави;

• забезпечують діяльність шляхом застосування засобів виховання, роз'яснення, переконання, заохочення та примусу;

• характеризуються особливим порядком утворення, видами діяльності, характером та обсягом повноважень, формами і методами виконання функцій.

Узагальнюючи наведені ознаки, ми можемо визначити орган держави як колективну чи індивідуальну структурну ланку апарату держави, що має нормативне закріплені владні повноваження, приймає загальнообов'язкові рішення, забезпечуючи їх виконання, у тому числі і примусовими засобами.

I. За соціальною природою розрізняють:

1. а) первинні органи, що формуються безпосередньо народом як джерелом влади і мають представницький характер (парламент, президент, що обираються);

2. б) вторинні, які мають похідний характер, формуються первинними і підзвітні їм (уряд).

II. За способом утворення державні органи поділяють на:

1. а) виборні, які обираються населенням чи представницькими органами;

2. б) призначувані, що призначаються главою держави чи вищестоящими органами (уряд);

3. в) успадковані, які передаються у спадок (монарх).

III. За способом прийняття рішень органи держави класифікують на:

1. а) колегіальні, що приймають рішення після обговорення шляхом голосування (парламент, уряд);

2. б) одноособові, у яких рішення приймає керівник і несе за нього відповідальність (президент).

IV. За територіальними межами розрізняють:

1. а) центральні, рішення яких поширюються на всю державу та все населення (парламент, уряд);

2. б) федеральні, що характерні для федеративної держави і поширюють рішення на її суб'єктів;

3. в) місцеві, що поширюють рішення на певну адміністративну одиницю (місцеві адміністрації).

V. За часом дії органи функціонують як:

1. а) постійні, що виконують основні завдання держави і функціонують протягом значного етапу її історичного розвитку;

2. б) тимчасові, які створюються для вирішення невідкладних завдань, викликаних надзвичайними обставинами.

VI. За функціональним призначенням:

1. а) законодавчі органи, які мають представницький характер та правотворчі функції;

2. б) виконавчі органи, що здійснюють виконавчо-розпорядчі функції;

3. в) судові органи, які мають незалежний характер, підкоряються лише закону і здійснюють функції правосуддя.

VII. За обсягом повноважень розрізняють:

1. а) органи загальної компетенції, які правомочні вирішувати широке коло питань (парламент, уряд);

2. б) органи спеціальної компетенції, що спеціалізуються на виконанні одного виду діяльності чи певної функції (міністерства, відомства).

Місцеве самоврядування  - є особливим видом управління, що забезпечує реалізацію права територіальних спільнот самостійно вирішувати питання місцевого значення, виходячи з інтересів громадян та грунтуючись на положеннях закону.

Як інститут громадянського суспільства, місцеве самоврядування:

• має децентралізований управлінський характер, оскільки не передбачає наявності ієрархічної структури;

• здійснює публічну владу на певній територіальній одиниці з метою прийняття та реалізації рішень місцевого характеру;

• є інститутом народовладдя, що забезпечує реалізацію питань місцевого значення самим суб'єктом самоврядування;

• здійснюється представниками населення, що мешкає на певній території, які обираються;

• є самостійним Інститутом, що організаційно відокремлений від державних структур і має недержавний характер;

• несе відповідальність за свою діяльність перед населенням і державою у разі невиконання чи порушення повноважень.

Самоврядування — тип соціального управління, за якого об'єкт і суб'єкт управління збігаються, що надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Це — одна з форм організації людського співіснування, що базується на принципах свободи, рівності і безпосередньої участі в управлінні.

Самоврядування характеризується, по-перше, наявністю особливих суб'єктів, які є передусім суб'єктами не державної влади, а громадянського суспільства.

По-друге, воно має особливості щодо обсягу, діапазону та правової природи об'єктів впливу, значна частина яких не характерна для державних правовідносин.

Органи держави	Органи місцевого самоврядування
Формуються шляхом виборів, призначаються чи затверджуються	Обираються населенням територіальної одиниці
Дія нормативних актів поширюється на територію держави чи адміністративної одиниці	Дія нормативного акта поширюється на територіально-адміністративні одиниці
Повноваження визначають зміст управлінської функції держави	Повноваження спрямовані на вирішення проблем певної території із самоврядування
Складаються з колективів службовців	Діяльність не має професійного характеру
Діють на основі конституційно закріпленого принципу розподілу влади	Можуть за взаємною згодою перерозподілити між собою окремі повноваження на підставі договору
Рішення приймаються колегіально чи одноособово керівником органу	Рішення приймаються виключно шляхом голосування
Здійснюють повноваження безпосередньо	Здійснюють повноваження як безпосередньо, так і через обрані органи
Фінансову базу становить державний бюджет	Фінансову базу становить місцевий бюджет та позабюджетні надходження
Виступають від імені держави	Є представниками інтересів населення певної території
Виконавчі органи складають самостійну частину державного апарату	Виконавчі органи формуються керівником органу самоврядування
Діють на основі принципу координації	Діють на снові субординації
У деяких випадках можливе делегування виконавчих повноважень органам самоврядування	Делегування повноважень державним органам неможливе