- •1. Поняття, ознаки, види юридичних наук
- •2. Поняття та особливості предмету теорії права
- •3. Поняття, значення та складові методології:
- •4. Державна та політична влада: співвідношення.
- •5. Поняття та ознаки держави
- •6. Поняття та елементи форми держави.
- •7. Функції та завдання держави: співвідношення.
- •8. Органи держави та місцевого самоврядування.
- •9. Поняття та ознаки правової держави.
- •10. Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •11. Норми права та інші засоби соціального регулювання.
- •12. Поняття та види функцій права.
- •13. Природно-правовий тип праворозуміння.
- •14. Юридичний позитивізм як тип праворозуміння.
- •15.Форма та джерело права: співвідношення понять.
- •16.Поняття, ознаки та види нормативно-правових актів.
- •17.Норма права: поняття та ознаки.
- •18.Структура системи права.
- •19.Поняття та структура законодавства.
- •20.Поняття, ознаки та види правовідносин.
- •21. Поняття та види юридичних фактів.
- •22. Основні форми реалізації права.
- •23. Поняття, ознаки та види тлумачення норм права.
- •Види тлумачення правових норм.
- •24. Структура та функції правової свідомості.
- •25. Поняття та функції правової культури.
- •26. Правова поведінка: поняття та види.
- •27. Правопорушення: ознаки та склад.
- •28. Юридична відповідальність: поняття, ознаки, види.
- •29. Законність як багатоаспектна категорія.
- •30. Поняття, ознаки та функції правопорядку.
30. Поняття, ознаки та функції правопорядку.
Невід'ємною частиною суспільного порядку є правопорядок, який у свою чергу є результатом дії права. Одні автори визначають правопорядок як різновид суспільного порядку, що утворюється під впливом права, інші характеризують його яку засновану на праві та законності організацію суспільного життя чи як об'єктивно обумовлений стан соціального життя, що характеризується внутрішньою узгодженістю та врегульованістю системи правових відносин. Правопорядок — це правовий стан суспільних відносин, що забезпечує їх стабільність, упорядкованість та охорону шляхом фактичної реалізації правових норм і вимог законності.
Природа правопорядку та його сутнісна характеристика пов'язується із визначення основних ознак цієї категорії:
1) Це результат свідомої, раціональної, вольової діяльності як окремих соціальних суб'єктів, так і держави.
2) Засіб забезпечення і результат правової самоорганізації суспільства.
3) Правопорядок підтримується і забезпечується державою.
4) Він існує у режимі законності.
5) Підставою правопорядку є правові норми, вміщені у правові тексти.
6) Змістом правопорядку є правомірна поведінка суб'єктів, що використовують надані права та виконують покладені обов'язки.
7) Є результатом реалізації правових норм.
8) Забезпечує необхідні умови щодо здійснення суб'єктами наданих прав.
9) Засновується на своєчасному та усвідомленому виконанні обов'язків.
10) Пов'язаний з невідворотністю відповідальності за правопорушення.
Функції правопорядку — це напрями його впливу на процес формування стабільного упорядкування суспільних відносин правом. Функції правовпорядку:
1. Функція взаємодії з оточуючим середовищем має зовнішній характер і характеризує взаємодію правопорядку і соціальної системи, у межах якої він діє. Змістом цієї функції є зміцнення, стабілізація і упорядкування певної соціальної системи.
2. Функція зміцнення внутрішніх відносин і зв'язків має внутрішній характер і забезпечує взаємодію цілого та його складових частин. Вона надає можливість визначити рівні упорядкованості, забезпечити їх дієвість, охарактеризувати підпорядкованість цих рівнів та визначити можливості їх взаємодії та взаємодоповнення.
3. Функція забезпечення вдосконалення правопорядку зумовлюється його функціонуванням у межах соціальної системи, яка схильна до змін та розвитку, а також його динамічним характером, що забезпечує розвиток складаючи правопорядок елементів. Саме ця функція забезпечує збереження самостійності правопорядку та його відновлення у процесі взаємодії із суспільством.
Функція забезпечення та вдосконалення правопорядку має різноманітні напрями. Основними є управління правопорядком; захист від негативного впливу різноманітних факторів; зміцнення організованості та єдності структурних елементів правопорядку; підтримка його стабільності та стійкості; розвиток автономності як цілісного утворення; зміцнення основ законності, справедливості та демократизму.