- •1. Поняття, ознаки, види юридичних наук
- •2. Поняття та особливості предмету теорії права
- •3. Поняття, значення та складові методології:
- •4. Державна та політична влада: співвідношення.
- •5. Поняття та ознаки держави
- •6. Поняття та елементи форми держави.
- •7. Функції та завдання держави: співвідношення.
- •8. Органи держави та місцевого самоврядування.
- •9. Поняття та ознаки правової держави.
- •10. Поняття та ознаки громадянського суспільства.
- •11. Норми права та інші засоби соціального регулювання.
- •12. Поняття та види функцій права.
- •13. Природно-правовий тип праворозуміння.
- •14. Юридичний позитивізм як тип праворозуміння.
- •15.Форма та джерело права: співвідношення понять.
- •16.Поняття, ознаки та види нормативно-правових актів.
- •17.Норма права: поняття та ознаки.
- •18.Структура системи права.
- •19.Поняття та структура законодавства.
- •20.Поняття, ознаки та види правовідносин.
- •21. Поняття та види юридичних фактів.
- •22. Основні форми реалізації права.
- •23. Поняття, ознаки та види тлумачення норм права.
- •Види тлумачення правових норм.
- •24. Структура та функції правової свідомості.
- •25. Поняття та функції правової культури.
- •26. Правова поведінка: поняття та види.
- •27. Правопорушення: ознаки та склад.
- •28. Юридична відповідальність: поняття, ознаки, види.
- •29. Законність як багатоаспектна категорія.
- •30. Поняття, ознаки та функції правопорядку.
26. Правова поведінка: поняття та види.
Поведінка людини має соціальний характер і визначається як сукупність певних дій, що викликають зміни у оточуючому світі чи у самому суб'єкті.
Поведінка людини може регулюватись нормами права або бути поза сферою цього регулювання (відносини дружби, заняття музикою тощо).
під правовою поведінкою розуміють соціально значиму, усвідомлену поведінку індивідуальних чи колективних суб'єктів, врегульовану нормами права, що тягне за собою юридичні наслідки.
ознаки:
соціальна значущість.
суб'єктивізм — тобто ставлення особи до своїх дій та наслідків, які вони породжують. Суб'єкти мають певний рівень свідомості та волі, вони здатні управляти своїми вчинками відповідно до тих цінностей, які склалися у даному суспільстві та норм, що в ньому існують;
регламентованість поведінки нормами права — тобто за допомогою норм права впроваджується у життя суспільно корисна поведінка та витісняється небажана.
підконтрольність поведінки державі — держава контролює діяльність суб'єктів суспільного життя залежно від соціальної значимості вчинків.
здатність правової поведінки породжувати юридичні наслідки.. Поведінка, яка не заборонена нормою права, є правовою. Деякі вчинки не заборонені нормою права, але не тягнуть юридичних наслідків, оскільки є юридично нейтральними (заняття спортом, музикою тощо).
Правова поведінка має соціальну та юридичну сторону, що дає можливість виділити її види:
1) правомірна поведінка (соціально корисна, відповідає нормам права)
2) правопорушення; ( соціально шкідлива, суперечить нормам права)
3) зловживання правом; (відповідає нормам права, але є соціально-шкідливою)
4) об'єктивно протиправне діяння. (Об'єктивно протиправне діяння - протиправне соціально шкідливе діяння (дія або бездіяльність) особи, що не становить складу правопорушення, але здобуває негативне реагування держави у вигляді примусових заходів. Це, як правило, діяння неделіктоздатних осіб, а також невинні діяння деліктоздатних осіб (випадкові дії, що мають зовнішні ознаки правопорушення, але позбавлені елемента вини -"казус").
За формою зовнішнього вияву правова поведінка може бути:
— фізичною (діяльність); — усною (вербальною); — письмовою (документальною).
27. Правопорушення: ознаки та склад.
Правопорушення — це суспільно небезпечне винне протиправне діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб'єкта, за яке чинне законодавство передбачає юридичну відповідальність.
Ознаки
1) суспільна небезпечність (шкідливість), тобто спричинення шкідливих наслідків чи загроза спричинення таких наслідків
2) Це тільки діяння — тобто у вигляді активної дії (наприклад, вчинення крадіжки) або у формі бездіяльності — коли норми права зобов'язують особу зробити певні дії, а особа їх не виконує (наприклад, ненадання допомоги);
3) протиправність діяння, (порушувати вимоги конкретної норми права)
4)винність діяння, тобто внутрішнє ставлення особи до вчиненого суспільно небезпечного діяння і його наслідків у формі умислу чи необережності.
5) деліктоздатність суб'єкта, яка вчинила правопорушення, тобто особа за віком і станом психічного здоров'я усвідомлює характер своїх дій, керує ними та передбачає їх наслідки, а також може нести юридичну відповідальність за їх здійснення.
6) юридичне карне діяння, тобто за його вчинення передбачається певні вид і міра юридичної відповідальності у вигляді втрат особистого, майнового, організаційного чи матеріального характеру;
7) причинний зв'язок між діянням наслідками, що наступили, тобто такі наслідки зумовлені саме цим діянням, а не іншими причинами.
Склад правопорушення — це сукупність закріплених у законі об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких, суспільно небезпечне винне протиправне діяння визнається конкретним правопорушенням.
Склад правопорушення включає чотири елементи: 1) об’єкт; 2) об'єктивну сторону; 3) суб’єкт; 4) суб'єктивну сторону.
Об'єкт правопорушення — це суспільні відносини, які охороняються нормами права та на які посягає конкретне правопорушення.
Об'єктивна сторона правопорушення — це зовнішнє вираження протиправного діяння, яке посягає на об'єкт, що охороняється нормами права, завдає йому шкоди чи створює загрозу заподіяння шкоди. Тобто об'єктивна сторона описує як здійснене правопорушення.
Суб'єкт правопорушення — це фізична чи юридична особа, яка вчинила правопорушення. Не кожна особа визнається правопорушником, а лише та, що є деліктоздатною, тобто спроможна відповідати за свої діяння.
Суб'єктивна сторона правопорушення — це внутрішнє психічне ставлення особи до вчиненого нею протиправного діяння та його негативних наслідків. Тобто суб'єктивна сторона описує, чому вчинене правопорушення. Ознаками суб'єктивної сторони є вина, мотив і мета. Вина може існувати у формі умислу або необережності. Факультативними ознаками суб'єктивної сторони правопорушення є мотив — тобто внутрішнє спонукання особи до вчинення правопорушення, а також мета — тобто уявлення особи про бажаний результат, до якого вона прагне, вчиняючи протиправне діяння.
