23. Поняття, ознаки та види тлумачення норм права.

Тлумачення правових норм — діяльність щодо з’ясування та ∕ або роз’яснення (інтерпретації) змісту норми з метою правильного її застосування і реалізації.

Поняття тлумачення права охоплює єдність двох процесів: 1) усвідомлення (з'ясування) і 2) роз'яснення змісту правової норми.

1. Усвідомлення, або з'ясування — це внутрішній інтелектуальний процес суб'єкта зі встановлення змісту правової норми, що не виходить поза межі його свідомості, тобто тлумачення, з'ясування змісту норми для себе.

2. Роз'яснення — це інтерпретація змісту правової норми для інших осіб, тобто тлумачення, виражене назовні вербально або документально (письмово) —доступно для інших осіб.

ОЗНАКИ:

• тлумачення правових норм здійснюється цілеспрямовано, постійно і носить систематичний характер;

• тлумачення є одним з аспектів права, мета якого - застосування правових норм до конкретних незмінним фактами;

• тлумачення - історичний процес, зумовлений практикою. Практика тлумачення правових норм буде залежати від політичного режиму держави, криміногенної обстановки в даному суспільстві, загальної спрямованості різних галузей політики та інших соціальних факторів;

• воно тісно повязано з правосвідомістю і мораллю;

• тлумачення правових норм спрямовано на зясування їхнього змісту виконавцями, а також на розяснення правових норм державними органами і посадовими особами, які здійснюють правопріменітельную практику;

• тлумачення здійснюється з метою забезпечення правових норм у даній державі;

• завершує процес реалізації суспільних відносин;

• є одним з елементів правового регулювання.

Види тлумачення правових норм.

За суб'єктами тлумачення: офіційне і неофіційне.

Офіційне тлумачення — це тлумачення правової норми, яке здійснюється компетентними органами і є формально обов'язковим для всіх суб'єктів її застосування і реалізації.

Офіційне тлумачення залежно від того, на яке коло суб’єктів розраховане це тлумачення, поділяється на нормативне і казуальне.

Нормативне тлумачення норми права характеризується загальнообов'язковістю, поширенням дії на всі випадки застосування реалізації роз'яснюваної норми.

Існують два види нормативного тлумачення:

1. аутентичне, тобто тлумачення, здійснене тим самим органом, що встановив дану норму;

2. легальне, або делеговане, тобто тлумачення органу, який не приймав дану норму, але спеціально уповноважений законом давати її загальнообов'язкове роз'яснення. Наприклад, постанови Пленуму Верховного Суду України.

Казуальне тлумачення — це таке тлумачення, яке розраховане і стосується конкретного випадку, з приводу якого і дається роз'яснення даної правової норми.

Казуальне тлумачення буває:

1. судове, тобто тлумачення судом правової норми, у зв'язку з розглядом конкретної справи, яке знаходить своє закріплення в рішенні чи вироку суду з конкретної справи;

2. адміністративне — це тлумачення, яке здійснюється вищими адміністративними органами (міністерствами, державними комітетами іншими центральними органами державної виконавчої влади), коли вони дають офіційну відповідь на запити підпорядкованих установ з приводу трактування та застосування окремих положень нормативних актів в конкретному випадку.

Неофіційне тлумачення — це тлумачення правової норми, що здійснюється будь-яким суб'єктом і не є формально обов'язковим. Види:

1. доктринальне — це тлумачення норм права вченими правниками. Воно знаходить своє закріплення у статтях, монографіях, наукових коментаріях практики, усних та письмових обговореннях проектів законодавчих актів та правової практики. професійне, або компетентне тлумачення — це тлумачення, яке здійснюється юристами-практиками: адвокатами, прокурорами, юрисконсультами тощо;

2. буденне, або повсякденне тлумачення — це тлумачення правових норм всіма іншими суб'єктами правовідносин. Значення цього виду неофіційного тлумачення полягає у виявленні рівня правової свідомості учасників правовідносин.