Розділ 2.3. Портретний і пейзажний живопис

Протягом всієї творчості В.Г. Власов успішно працював в різних жанрах, значну увагу приділяв портрету, пейзажу і натюрморту. Як портретист він вміло акцентував увагу психологічному стану персонажів, проникаючи в найпотаємніші закутки людської душі. Тому ці роботи не можна розглядати к результат першого знайомства з людиною, це скоріше синтез пильних спостережень художника. Він любив зображати тих,з ким його пов’язували тривалі міцні стосунки. Портретні роботи, створені Власовим, як і в жанрових чи тематичних композиціях, позбавленіи нарочитості і надуманості. Він писав людей різних характерів і професій, з індивідульними рисами,виробленими в процесі життя й праці.

Ці роботи часто виходять за рамки камерності, в той же час, зберігаючи інтимність образів, утвреджуючи значущість і багатогранність внутрішнього світу своїх сучасників.

Наприклад, портерт М. Бєлякова, який приваблює насамперед м’якою інтонацією, з якою художник розповідає про дорогу для нього людину, котру хвороба тимчасово вивела із звичної життєвої колії. Світло- зелений, неонорідної насиченості фон фон і смарагдово-блакитний колір постаті добре відтіняють зеленувато-жовте, окреслене синім контуром хворобливе бличчя портретованого, майстерно виліплене пастозними мазками [шистер, с. 9].

Він часто писав членів родини. Неодноразово позували для художника його дружина Галина Власва і дочка Марина. Цікаво порівняти портрети дочки 1966 року («Дівчина з книжкою») і 1971 року («Марина»). На ранньому зображена дівчина підліткового віку, яка читає книжку в жовтій палітурці, сидячі під вікном. Вдягнена вона в блакитний світер з горлом. Зосереджений погляд направлений на сторінки книги, рожеві пухкі губи стиснуті. Вона заглиблена у читання, але на обличчі все одно прочитаються грайливий настрій юної особи. Цей погрудний портрет, виконаний пастелю в теплих світлих відтінках синього, зеленого, коричневого.

Зовсім інший за характером поясний портрет дочки 1971 року. Найперше, що кидається в очі, дивлячись на ці два портрети, це кардинальна зміна колориту від ніжних світлих до насичених темних тонів коричневого і чорного. Перед глядачем постає приваблива молода жінка. Бліде обличчя обрамлене темним волоссям, що спадає на плечі. Вона занурена у власні роздуми направивши погляд направлений вниз. Її великі сині очі зі спушеними куточками, схожі на батьківські. Жінка, вдягнена в строкату чорну з білим сорочку, сидить на дерев’яному стільці на фоні темно-коричневої стіни,руки схрещені на грудях. Художник показую скритний, досить впертий характер дочки з властивою йому доброзичливістю.

Вже іншою постає Марина Власова у портреті 1973року, де вона вже вагітна. Вираз обличчя стає більш м’яким, але в погляді з’являється характерний прищур. Волосся заплетене у зачіску, руки кладені в замок під животом. З великою любовю написаний цей портрет, де власна дочка готується стати матір’ю.

Художник прагнув якомога глибше проникнути у внутрішній світ портретованої в процесі її становлення як особистості. В цих портретах Власов як художник ставив перед собою завдання передати те нове, схвильовано радісне й заповітне, що війшло в життя його дочки і надало їй рис жіночності і відповідальності.

Власов вражюче вмів зображати глибину погляду, в якому зчитується справжній характер портретованих.

Водночас, зображаючи портрети сучасників, Власов, немовби поєднує портретність моделі і власні прагнення до певної узгальненості, створює образ-символ. Про це, зокрема, свідчатьтакі твори як портрет Героя Соціалістичної Праці академіка Н. Пучковського, інженера-кібернетика О. Осташевського, комбайнера М. Паливоди тощо. У них художник продовжує розвивати головну тему своєї творчості – місце людини в житті, людини-трудівника і творця, для якоїпраця виступає як усвідомлена неохідність, як сенс життя.

Властивий раннім творам Власова ліризм з роками не зникає, а лише видозмінюється, тісно переплітаючись з героїчним началом. Часто це виявляється в загальному колірному рішенні, в поглибленній увазі худжника до стану природи, яка в його картинах завжди співзвучна з настроєм людини. Ц особлив відчутно в картині «Полісянка» (1970 – 1971 рр.), що стоїть на межі портретного і пейзажного жанру.Про неї можна говорити швидше як про своєрідний ліричний портрет на пленері. Художник прагнув через індивідуальні риси своєї героїні виявити типові риси радянської трудіниці: глибину внтрішнього світу й душевне тепло.

Постать жінки завдяк великому масштабу та інтенсивному колірному рішенню панує в навколишньому пейзажу. Водночас пейзаж виступає в картині не як фон,а як неід’ємна й органічна частина єдиного цілого. Тому велич відтвреної на полотні природи і красилюдського життя сприймається нами в їх гармонійній єдності.

Повільно згасають соковиті, дзвінкі фарби спекотного дня. Сутінки огортають будиночкиз білими стінами,соняшники, снопи конопель, серед яких стоїть, склавши натружені руки і про щось замислившись, молода жінка. Залишившись наодинці з природою, вона немов прислухається до урочистої тишини.

Автор підмітив і змів передати швидкоплинний, ледве вломивий стан вечірньої природи. Легкі, немов живі тіні торкнулися втомленої землі. Лише соняшники, стіни будиночків і постать жінки яскраво висвітлені останніми променями пригасаючого сонця. Однак інтенсивність барв не вносить у зображення строкатостя, не порушує ліричного ладу, а підкоряється загальній гармонійній колірній гамі витонченими колористичними переходами. Картині переважають м’які смарагдово-зелені тони, що гарно виражають спокійний надвечірній настрій природи.

За своє життя Власов своторив безліч пезажів. Багато з них були написані на житомирщині в с. Тетерів,куди він часто приїздив з родиною.

1 Б. Є. Гройс (1947) - радянський і німецький мистецтвознавець, філософ, письменник, публіцист.

2 В. А. Афанасьєв (1922 – 2002) - видатний український мистецтвознавець, історик мистецтва, критик, доктор мистецтвознавства.

3 О. Петрова (1942) - український художник (живопис, графіка), кандидат мистецтвознавства, доктор філософських наук, член Національної спілки художників.

4 В. Д. Хрущ (1943- 2005) - український художник, представник одеського андеграунду другої половини XX століття.

5 С. І. Сичов (1937— 2003) — український художник, один з творців одеської школи неофіційного мистецтва.

6 М. А. Шелюто (1906 — 1984) - український живописець-пейзажист. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1958).

7 В. Л. Стрельніков (1943 — 2005) - український художник , один з центральних персонажів Другого одеського авангарду.

8 О. П. Ацманчук (1923 — 1974) український живописець. Член Спілки художників України (нині Національна спілка художників України) від 1954 року.

9 М.Л. Бойчук (1882 —1937 )- український художник, маляр-монументаліст, лідер групи «бойчукістів».

10 О. О. Котова - викладач Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського, канд. мистецтвознавств.

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20